ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
26 червня 2020 року
м. Київ
справа № 360/3324/19
адміністративне провадження № К/9901/29283/19
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючого - Шишова О.О.,
суддів: Дашутіна І.В., Яковенка М.М.,
розглянув в письмовому провадженні в касаційній інстанції справу №360/3324/19
за позовом Комунального підприємства "Лисичанськтепломережа" до Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Луганській області про стягнення виконавчого збору у розмірі 384122,72 грн., провадження в якій відкрито
за касаційною скаргою Комунального підприємства "Лисичанськтепломережа" на рішення Луганського окружного адміністративного суду від 22 серпня 2019 року (прийняте у складі головуючого судді - Смішлива Т.В.) та постанову Першого апеляційного адміністративного суду від 25 вересня 2019 року (прийняту у складі колегії суддів: головуючого Компанієць І.Д., суддів: Геращенка І.В., Ястребової Л.В.),
у с т а н о в и в :
І. Суть спору:
1. У липні 2019 року КП "Лисичанськтепломережа" (далі - позивач) звернулось до Луганського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Луганській області (далі - відповідач ) в якому просило визнати протиправною та скасувати постанову головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Луганській області від 05.07.2019 року ВП №42301837 про стягнення виконавчого збору 384122,72 грн.
2. Обґрунтовуючи вимоги позивач зазначив, що підставою для стягнення виконавчого збору у межах виконавчого провадження про стягнення з боржника сум коштів є здійснення державним виконавцем дій по фактичному стягненню з боржника на користь стягувача зазначених у виконавчому документі сум, та виконавчий збір обраховується лише від розміру фактично стягнутих сум.
2.1. Підставою для завершення виконавчого провадження стало не фактичне стягнення присуджених сум, а заява стягувача, подана в порядку статті 37 Закону України Про виконавче провадження, оскільки фактичного стягнення державним виконавцем з боржника на користь стягувача присуджених за наказом сум не відбулось відповідно до статті 27 Закону №1404-VIII, правові підстави для винесення постанови від 05.07.2019 року ВП №42301837 про стягнення виконавчого збору 384122,72 грн відсутні.
ІІ. Рішення судів першої й апеляційної інстанцій і мотиви їх ухвалення
3. Рішенням Луганського окружного адміністративного суду від 22 серпня 2019 року, залишеною без змін постановою Першого апеляційного адміністративного суду від 25 вересня 2019 року в задоволені позовних вимог було відмовлено.
4. Відмовляючи у задоволені позовних вимог, суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що у спірних правовідносинах відповідач діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, визначений чинним законодавством України про виконавче провадження, а тому оскаржувана постанова про стягнення виконавчого збору від 05.07.2019 ВП №42301837 прийнята правомірно, що вказує на безпідставність позовних вимог.
IІІ. Провадження в суді касаційної інстанції
5. У касаційній скарзі позивач, посилаючись на те, що оскаржувані рішення суду апеляційної інстанції та апеляційної інстанції було винесено з порушенням норм матеріального та процесуального права, висновки суду не відповідають обставинам справи, просить скасувати та прийняти нову постанову, якою задовольнити позовні вимоги.
5.1. Обґрунтовуючи вимоги касаційної скарги позивач зазначає, що окрема процесуальна (виконавча) дія, здійснена державним виконавцем після набрання чинності Законом України «Про виконавче провадження» від 02.06.2016 року №1404-VIII, в цьому випадку підлягали застосування положення саме цього закону.
5.2. Крім того, позивач зазначає, що порядок виконання постанови про стягнення виконавчого збору є стаття 27 Закону №1404, що діяла до 28 серпня 2018 року, а не стаття 27 Закону України «Про виконавче провадження», що діяла після 28 серпня 2018 року.
5.3. Також, позивач вважає помилковими висновки викладені в рішенні суду про те, що виконавчий збір стягується незалежно від того чи було здійснено стягнення коштів за виконавчим документом, оскільки у разі стягнення виконавчого збору відповідно до частиною третьою статті 40 Закону №1404-VIII без реального стягнення суми боргу з боржника, будуть створюватись умови для стягнення з боржника подвійної суми виконавчого збору або ж стягнення його без реального виконання рішення суду.
5.4. Позивач звертає увагу на те, що в постанові про повернення виконавчого документу стягувану відсутні відомості про виконання (суму, яку фактично стягнуто з боржника). Дії, які вчинялись відповідачем у виконавчому провадженні (накладення арешту на кошти, опис майна у зведеному виконавчому провадженні) по своїй суті не є підставою для стягнення виконавчого збору, оскільки такі дії не призвели до фактичного виконання наказу Господарського суду Луганської області № 913/3244/13 від 14.01.2014р.
Отже, у державного виконавця були відсутні підстави для стягнення виконавчого збору в тому розмірі, який визначений в оскаржуваній постанові від 05 липня 2019 року про стягнення виконавчого збору, тому така постанова не відповідає вимогам статті 27 Закону №1404-VIII.
6. Відповідач надав відзив на касаційну скаргу, у якій посилаючись на її необґрунтованість та безпідставність, просив залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані судові рішення без змін
ІV. Установлені судами фактичні обставини справи
7. На виконання рішення Господарського суду Луганської області від 14.01.2014 у справі №913/3244/13 видано наказ № 913/3244/13 від 31.01.2014 про стягнення з КП "Лисичанськтепломережа" на користь ТОВ "Луганське енергетичне об`єднання" суми боргу за спожиту активну електроенергію у сумі 3810197,17 грн, суму боргу за перевищення договірних величин споживання електроенергії у сумі 31030,12 грн (а.с. 57).
Сервіси для юристів