Ухвала КАС ВП від 26.02.2018 року у справі №806/1368/17

ф

ПОСТАНОВА

Іменем України

26 червня 2018 року

Київ

справа №806/1368/17

адміністративне провадження №К/9901/5558/17

Верховний Суд у складі палати для розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді - Мороз Л.Л.,

суддів: Анцупової Т.О., Берназюка Я.О., Гімона М.М., Гриціва М.І., Стародуба О.П., Коваленко Н.В., Кравчука В.М., Бучик А.Ю.,

розглянувши у порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами у касаційній інстанції адміністративну справу № 806/1368/17

за позовом Житомирського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до Товариства з обмеженою відповідальністю "Декор-Кераміка" про стягнення адміністративно-господарських санкцій та пені, провадження по якій відкрито

за касаційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Декор-Кераміка» на постанову Житомирського апеляційного адміністративного суду, прийняту 11 жовтня 2017 року у складі колегії суддів: головуючого - Мацького Є.М., суддів: Шевчук С.М., Шидловського В.Б.,

в с т а н о в и в :

Житомирське обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів звернулось до суду з позовом, у якому просить стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Декор Кераміка» адміністративно-господарські санкції та пеню у розмірі 18278,05 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що відповідач не забезпечив працевлаштування інвалідів згідно з встановленим законом нормативом, тому зобов'язаний сплатити адміністративно-господарські санкції.

Постановою Житомирського окружного адміністративного суду від 06 червня 2017 року у задоволенні позовних вимог відмовлено.

Постановою Житомирського апеляційного адміністративного суду від 11 жовтня 2017 року скасовано постанову суду першої інстанції та прийнято нову постанову, якою позовні вимоги задоволено. Постановлено стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Декор Кераміка» на користь держави в особі Житомирського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарську санкцію у сумі 15766,67 грн. та пеню у сумі 2511,38 грн.

Як встановлено, Товариство з обмеженою відповідальністю «Декор Кераміка» є юридичною особою, працедавцем, який, відповідно до статті 18 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні», зобов'язаний створювати робочі місця для працевлаштування інвалідів.

У березні 2016 року відповідач подав до Житомирського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів звіт про зайнятість та працевлаштування інвалідів за 2015 рік (за формою № 10-ПІ), згідно якого середньооблікова чисельність штатних працівників облікового складу відповідача впродовж 2015 року становила 18 осіб, з них середньооблікова кількість штатних працівників, яким відповідно до чинного законодавства встановлена інвалідність - 0 осіб, а кількість інвалідів штатних працівників, які повинні працювати на робочих місцях, створених відповідно до вимог статті 19 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні», - 1 особа. Середньорічна заробітна плата штатного працівника становить 15770,22 грн.

Таким чином, із даних звіту вбачається, що відповідач не забезпечив працевлаштування 1 інваліда.

Відповідач подавав звітність форми № 3-ПН«Інформація про попит на робочу силу (вакансії)» 05 січня 2015 року, 02 лютого 2015 року, 02 березня 2015 року, 02 квітня 2015 року, 04 травня 2015 року, 01 червня 2015 року, 02 липня 2015 року та 03 серпня 2015 року.

Згідно з розрахунком, наданим позивачем, відповідач, у зв'язку з відсутністю в його штаті необхідної кількості працевлаштованих інвалідів, зобов'язаний сплатити на користь Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції в сумі 15766,67 грн. та пеню в сумі 2511,38 грн.

Суд першої інстанції, відмовляючи у задоволенні позову, суд виходив з того, що оскільки Товариство з обмеженою відповідальністю «Декор Кераміка» у 2015 році 8 разів направляло до центру зайнятості звіти за формою № 3-ПН про наявність вакансій для інвалідів, цим самим вжило всіх передбачених законодавством заходів, спрямованих на створення робочих місць для працевлаштування інвалідів та недопущення правопорушення у сфері господарювання. Згідно зі статтею 218 Господарського кодексу України це є підставою для звільнення від відповідальності за порушення правил здійснення господарської діяльності.

Натомість, суд апеляційної інстанції, задовольняючи позов, виходив з того, що має місце неналежне інформування центру зайнятості про наявність вільних робочих місць для інвалідів, а саме звіти за формою № 3-ПН про наявність вакансій для інвалідів державній службі зайнятості у 2015 році подавались не щомісячно. На думку суду, це означає, що позивач не вжив усіх заходів для недопущення правопорушення у сфері господарювання, тому не може бути звільнений від санкцій за незабезпечення працевлаштування інваліда.

У касаційній скарзі відповідач заявив вимогу про скасування постанови суду апеляційної інстанції та залишення в силі рішення суду першої інстанції.

В обґрунтування своїх вимог заявник посилається на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального та порушення норм процесуального права.

Позивач надав до суду касаційної інстанції заперечення проти касаційної скарги, просить залишити скаргу без задоволення у зв'язку з її необґрунтованістю.

Ухвалою Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 02 квітня 2018 року справу № 806/1368/17 передано на розгляд палати для розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду.

Зазначену ухвалу мотивовано необхідністю відступити від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 06 лютого 2018 року у справі № 825/1276/16 (провадження № К/9901/12232/18).