ПОСТАНОВА
Іменем України
26 березня 2020 року
Київ
справа №817/1670/16
адміністративне провадження №К/9901/38306/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Юрченко В.П.,
суддів: Васильєвої І.А., Пасічник С.С.,
розглянувши у порядку письмового провадження касаційну скаргу Рівненської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Рівненській області на постанову Рівненського окружного адміністративного суду від 30.03.2017 (суддя Гломб Ю.О. ) та ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 25.05.2017 ( головуючий суддя Шидловський В.Б., судді : Капустинський М.М., Мацький Є.М.) у справі № 817/1670/16 за позовом ОСОБА_1 до Рівненської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Рівненській області за участю третьої особи Акціонерного комерційного інноваційного банку "Укрсиббанк" про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,
УСТАНОВИВ:
ОСОБА_1 звернулася до Рівненського окружного адміністративного суду з позовом до Державної податкової інспекції у м.Рівному Головного управління Державної фіскальної служби у Рівненській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 29.07.2016 року №001311302.
В обґрунтування позову зазначає, що обов`язок щодо самостійної сплати податку з доходу у вигляді суми боргу, анульованого (прощеного) кредитором за його самостійним рішенням, отриманого як додаткове благо, виникає у платника податку за наявності чотирьох умов: отримання платником податку доходу, у вигляді суми боргу такого платника податку, анульованого (прощеного) кредитором за його самостійним рішенням; надіслання платнику податку повідомлення про анулювання (прощеного) боргу, укладення відповідного договору; включення кредитором суми анульованого (прощеного) боргу до податкового розрахунку суми доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платника податку, за підсумками звітного періоду; відображення платником податків отриманого доходу у річній податковій декларації. Оскільки позивачем не було відображено зазначені доходи у податковій декларації, а саму декларацію взагалі не подано, то і сплачувати податок на доходи фізичних осіб позивач не має обов`язку. Окрім того, зазначає, що в результаті реалізації договірних правовідносин між ПАТ "УкрСиббанк" та ОСОБА_1 , останньою було повернуто Банку суму більшу, ніж була отримана нею в якості кредиту, тобто у позивача внаслідок вказаних правовідносин фактично не відбулось збільшення загального майнового стану чи приросту його активів, а тому і відсутній об`єкт оподаткування в розумінні положень ст.14, п.163.1 ст.163, п.164.1 ст.164 Податкового кодексу України. Отже, висновки, викладені в акті перевірки ґрунтуються лише на припущеннях та не ґрунтуються на належних доказах.
Постановою Рівненського окружного адміністративного суду від 30 березня 2017 року, залишеною без змін ухвалою Житомирського апеляційного адміністративного суду від 25 травня 2017 року, позовні вимоги задоволено повністю: визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Рівненської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Рівненській області від 29.07.2016 року № 001311302.
Задовольняючи позов суд першої інстанції, з висновком якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що в результаті реалізації договірних правовідносин між ПАТ "УкрСиббанк" та ОСОБА_1 , останній банком прощено суму заборгованості, яка, у тому числі, включає в себе тіло кредиту, відсотки по кредитних договорах, та штрафні санкції (пеня), нараховані за прострочення строків сплати кредитних платежів. Між тим, прощена банком позивачу сума заборгованості за кредитними договорами більша, ніж отримана нею в якості кредиту, тобто внаслідок вказаних правовідносин у позивача фактично не відбулось збільшення загального майнового стану чи приросту його активів , а тому у неї відсутній об`єкт оподаткування в розумінні положень ст.14, п.163.1 ст.163, п.164.1 ст.164 Податкового кодексу України.
Не погоджуючись з рішеннями судів попередніх інстанцій, контролюючий орган подав касаційну скаргу, в якій просить їх скасувати та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права. Доводи касаційної скарги контролюючого органу є аналогічними обґрунтуванням його апеляційної скарги.
Відзиву або заперечення від відповідача на дану касаційну скаргу до Верховного Суду не надходило, що не перешкоджає її розгляду.
Переглянувши рішення судів першої та апеляційної інстанцій в межах доводів касаційної скарги, перевіривши повноту встановлення судовими інстанціями фактичних обставин справи та правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, Верховний Суд дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення касаційної скарги, з огляду на наступне.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що у період з 14.06.2016 по 17.06.2016 Рівненською ОДПІ була проведена документальна позапланова невиїзна перевірка ОСОБА_1 щодо отримання доходу у вигляді додаткового блага за період з 01.01.2014 по 31.12.2014 за результатами якої складено акт перевірки від 29.06.2016 року №00121/1312-1302/ НОМЕР_1 .
Згідно висновків акта перевірки позивачем порушено пп.14.1.47 п.14.1 ст.14, пп. 49.18.4 п.49.18 ст.49, п.50.1 ст.50, абз. "д" пп.164.2.17 п.164.2 ст.164, та п.179.1 ст.179 Податкового кодексу України, у результаті чого визначено суму податкових зобов`язань з податку на доходи фізичних осіб за 2014 рік у сумі 91677,21грн.
На підставі акта 29.07.2016 Рівненською ОДПІ ГУ ДФС у Рівненській області винесено податкове повідомлення-рішення №001311302, яким збільшено суму грошового зобов`язання за платежем "податок на доходи фізичних осіб, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування" в розмірі 114596,51грн., в т.ч. 91677,21грн. за основним платежем та в сумі 22919,30грн. за штрафними (фінансовими) санкціями .
Також судами встановлено, що 12.06.2008 між Акціонерним комерційним інноваційним банком "УкрСиббанк" (Банк) та ОСОБА_1 (Позичальник) було укладено договір про надання споживчого кредиту № 11358467000 , відповідно до якого Банк зобов`язується надати Позичальнику кредитні кошти (кредит) в іноземній валюті, Долар США в сумі 56 000 (п`ятдесят шість тисяч доларів США 00 центів), що дорівнює еквіваленту 271 779,20грн. за курсом НБУ на день укладення Договору, а Позичальник зобов`язується прийняти, належним чином використовувати і повернути Банку кредитні кошти (кредит) та сплатити плату за кредит у порядку та на умовах, зазначених у Договорі. Надання кредиту здійснюється у наступний термін: з 12.06.2008 року по 10.06.2038 рік.
25.06.2014 року ПАТ "УкрСиббанк" прийнято рішення про анулювання (прощення) частини заборгованості позивача за договором про надання споживчого кредиту №11358467000 від 12.06.2008 року у сумі 44 808,10 дол. США, що складає 532 860,75 грн. по курсу НБУ станом на 25.06.2014 року та штрафні санкції у сумі 7 849,91грн.
Як встановлено судами, здійснення прощення (анулювання) боргу за договором на суму 540 710,66 грн. здійснюється Банком з моменту здійснення Позичальником сплати заборгованості за договором в розмірі суми, не менше 17 976,80 доларів США.
Квитанцією від 25.06.2014 року підтверджується факт сплати позивачем коштів в розмірі 17976,80 доларів США, що в гривневому еквіваленті становить 213 781,24 грн.
При цьому, судами попередніх інстанцій встановлено, що в матеріалах справи наявні довідки та документи, в яких по різному відображається інформація Банку щодо того, яку суму основної заборгованості по кредиту, суму заборгованості по відсотках, пені та комісії було анульовано Банком .
З долучених до матеріалів справи квитанцій встановлено, що в гривневому еквіваленті позивачем було погашено кредит на загальну суму 561 637,23 грн. Тобто судами встановлено, що позивач погашаючи кредит, купував валюту (долари США) та погашав кредитну заборгованість у валюті. Натомість сума одержаного кредиту під час укладення договору про надання споживчого кредиту від 12.06.2008 становила 271 779,20 грн.
Не погоджуючись із позицією контролюючого органу, суди дійшли висновку, що в розмір сум боргу, прощених ОСОБА_1 банком, входять також відсотки по кредитному договору, штрафні санкції за неналежне виконання умов договору у вигляді пені, які нараховані банком відповідно до умов правочину, та анульовані за його рішенням.
Оскільки, прощена банком позивачу сума заборгованості за кредитними договорами більша, ніж отримана нею в якості кредиту, тобто внаслідок вказаних правовідносин у позивача фактично не відбулось збільшення загального майнового стану чи приросту його активів у тій чи іншій формі, тому суди дійшли висновку про відсутність у позивача об`єкту оподаткування в розумінні положень ст.14, п.163.1 ст.163, п.164.1 ст.164 Податкового кодексу України.
Разом з цим, касаційний суд, розглядаючи касаційну скаргу відповідача в межах її доводів, вважає висновки судів попередніх інстанцій про незаконність податкового повідомлення-рішення контролюючого органу передчасними, та такими, що зроблені без повного з`ясування обставин, що мають значення для вирішення справи, а оцінка наявних у матеріалах справи доказів здійснена без дотримання положень статті 90 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), а відтак такі судові рішення не є такими, що відповідають вимогам законності та обґрунтованості, що встановлені статтею 242 КАС України.
Сервіси для юристів