ф
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
26 січня 2024 року
м. Київ
справа № 820/4951/17
адміністративне провадження № К/9901/37799/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
Васильєва І. А. - головуючий суддя, Судді: Юрченко В. П., Бившева Л.І., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління ДФС у Харківській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, рішення та вимоги, касаційне провадження у якій відкрито за касаційною скаргою Головного управління ДФС у Харківській області (процесуальний правонаступник - Головне управління ДПС у Харківській області) на постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 15.02.2018 (головуючий суддя Мінаєва О. М., судді: Бартош Н. С., Макаренко Я. М.),
У С Т А Н О В И В :
Фізична особа - підприємець ОСОБА_1 (позивач, ФОП ОСОБА_1 , підприємець) звернувся до суду з адміністративним позовом, з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог, до Головного управління ДФС у Харківській області (відповідач, ГУ ДФС), в якому просив визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 10.10.2017 №0005511315, №0005541315 про збільшення йому податкових зобов`язань із застосуванням штрафних (фінансових) санкцій з податку на доходи фізичних осіб (ПДФО), що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування, на суму 27' 408,07 грн (з якої, за основним платежем - 21' 926,45 грн, штрафні (фінансові) санкції - 5481,62 грн), та з військового збору на суму 2257,92 грн (з якої, за основним платежем - 1806,33 грн, штрафні (фінансові) санкції - 451,59 грн). Позивач також просив скасувати вимогу від 10.10.2017 №0000801315 про сплату боргу (недоїмки) зі сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування в сумі 27' 568,34 грн, рішення про застосування штрафних санкцій від 10.10.2017 №0005501315 в сумі 3934,29 грн за донарахування 27' 568,34 грн єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування та податкове повідомлення-рішення від 10.10.2017 №0005521315 про застосування штрафних (фінансових) санкцій в сумі 170 грн (т.І, а.с. 5-11, 50-55).
Зазначені рішення контролюючий орган прийняв на підставі акта документальної планової виїзної перевірки від 31.08.2017 №11220/20-40-13-15-07/ НОМЕР_1 із висновком про заниження підприємцем доходу за 2014-2016 роки на 138' 798,05 грн та невиконання обов`язку, передбаченого статтею 49 та підпунктом 177.5.2 пункту 177.5 статті 177 Податкового кодексу (ПК) України, щодо подання податкової декларації за ІІ квартал 2014 року при переході із спрощеної системи оподаткування, обліку та звітності на загальну (т.І, а.с. 14-49 (24, 28, 35-42)).
Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач доводив, що висновки перевірки, викладені в акті, є безпідставними, оскільки до перевірки були надані всі бухгалтерські та первинні документи на підтвердження понесених витрат, пов`язаних з придбанням товарів (робіт, послуг), та їх зв`язку з отриманням доходу. Також позивач зазначив, що сам акт перевірки складений без дотримання вимог порядку оформлення результатів документальних перевірок (Порядок №395), а тому прийняті відповідачем на його підставі зазначені податкові повідомлення-рішення та вимога про сплату боргу (недоїмки) підлягають скасуванню.
Харківський окружний адміністративний суд постановою від 27.11.2017 (суддя Біленський О. О.) у задоволенні позову відмовив.
Вирішуючи спір, суд першої інстанції погодився з доводами контролюючого орану про відсутність підстав для включення до складу витрат платника податків 138' 798,05 грн, понесених ним на придбання товарно-матеріальних цінностей (ТМЦ) для виготовлення відповідного виду продукції та виконання ремонту приміщень, що здавалися в оренду, оскільки такі витрати не підтверджені первинними документами бухгалтерського обліку. Зокрема суд виходив з того, що ні в ході перевірки, ні до суду позивач не надав документів, які б підтверджували пропорційність (співвідношення) списання придбаних ТМЦ на виготовлення продукції, від реалізації якої було отримано дохід. Також суд визнав, що у підприємця відсутні підстави включати до складу витрат вартість оплачених ТМЦ для проведення ремонтних робіт нежитлових приміщень, які здавалися ним в оренду, оскільки ОСОБА_2 , власник нежитлових приміщень, довіреністю від 27.09.2011 передбачила певні обмеження. Зокрема, згідно з довіреністю від 27.09.2011 ОСОБА_2 надала ОСОБА_3 лише право мати вільний доступ до нежитлових приміщень, розташованих за адресою: АДРЕСА_1 , вести переговори у всіх відповідних органах та установах, подавати та отримувати заяви, довідки, документи, реєструвати документи у відповідних організаціях, замовляти та отримувати належні гроші, скрізь розписуватись та виконувати всі дії і формальності, пов`язані з цією довіреністю. Як зазначив суд, позивач не був наділений повноваженнями в межах здійснення власної господарської діяльності на передачу вказаних приміщень в оренду, проведення ремонту, утеплення приміщень, виконання інших видів робіт по утриманню приміщень в робочому стані. Крім того, суд встановив, що позивач порушив вимог підпунктом 177.5.2 пункту 177.5 статті 177 ПК України, оскільки після переходу зі спрощеної системи оподаткування на загальну систему оподаткування не подав податкову декларацію про майновий стан та доходи за результатами кварталу, в якому відбувся перехід на загальну систему оподаткування, а саме 01.04.2014.
За результатами апеляційного перегляду справи Харківський апеляційний адміністративний суд постановою від 15.02.2018 скасував постанову суду першої інстанції і ухвалив нове рішення, яким скасував податкові повідомлення-рішення ГУ ДФС від 10.10.2017 №0005541315, №0005521315, №0005511315, вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 10.10.2017 №0000801315 та рішення від 10.10.2017 №0005501315.
Висновок суду апеляційної інстанції полягав в тому, що надані позивачем та досліджені судом первинні документи підтверджують факт придбання і оприбуткування позивачем товару та понесення ним витрат, безпосередньо пов`язаних з отриманням доходу, а відповідач відповідно до вимог статті 77 Кодексу адміністративного судочинства (КАС) України не довів правомірність своїх висновків про завищення підприємцем витрат на 138' 798,05 грн та прийнятих рішень. При цьому суд відхилив доводи відповідача про наявність у підприємця обов`язку підтверджувати понесені витрати відповідно до вимог, встановлених Законом України ''Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні'' від 16.07.1999 №996-ХІV, Положень (стандартів) бухгалтерського обліку №№ 10, 11, 12, 16, оскільки дія вказаних нормативно-правових актів поширюється виключно на підприємства та організації та не поширюється на фізичних осіб - підприємців. Також суд відхилив доводи відповідача про відсутність у позивача повноважень в межах здійснення власної господарської діяльності на передачу нежитлових приміщень в оренду, проведення ремонту тощо, оскільки згідно з довіреністю від 27.09.2011 власник цих приміщень ОСОБА_2 надала ОСОБА_1 лише право мати вільний доступ до нежитлових приміщень, розташованих за адресою: АДРЕСА_1 . Суд встановив, що на підставі довіреності від 27.09.2011, виданої приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Харківської області Шеренковим В. О., Синицька І. Є. уповноважила ОСОБА_1 бути її представником з питань користування та розпорядження або здачі в оренду нежитлових приміщень, що перебувають в її власності, розташованих за адресою: АДРЕСА_1 . На підставі долучених до матеріалів справи копій аналогічних за змістом договорів доручення від 08.09.2014 та від 01.01.2015, що були укладені між ОСОБА_2 (довіритель) та ОСОБА_1 (повірений) про користування та розпорядження або здачу в оренду повіреним ( ОСОБА_1 ) нежитлових приміщень розташованих за вищевказаною адресою, суд визнав, що позивач підтвердив використання ним майна та можливість надання його в оренду третім особам. Довіреність та договори недійсними не визнавалися, а тому породжують для їх сторін певні права та обов`язки, у зв`язку з чим суд виснував про використання позивачем нежитлових приміщень за адресою: АДРЕСА_1 у господарській діяльності на законних підставах. Також суд встановив, що частину придбаних позивачем ТМЦ було використано для проведення ремонтних робіт та утеплення приміщень, що здавалися ФОП ОСОБА_1 в оренду на підставі договорів оренди, копії яких містяться в матеріалах справи. Дохід від здачі в оренду приміщень було задекларовано позивачем у податкових деклараціях, що підтверджується актом перевірки. Підсумовуючи викладене, суд апеляційної інстанції зробив висновок про доведення позивачем тих обставин, що витрати за 2014-2016 роки на загальну суму 138' 798,05 грн понесені у зв`язку із здійсненням ним господарської діяльності і підтверджені належними первинними документами, відповідно висновок про завищення позивачем витрат та заниження оподатковуваного доходу є безпідставним, а прийняті на підставі цього висновку акти індивідуальної дії - незаконними.
На зазначене судове рішення суду апеляційної інстанції ГУ ДФС подало до Верховного Суду касаційну скаргу.
У касаційній скарзі відповідач просить скасувати постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 15.02.2018 та залишити в силі постанову Харківського окружного адміністративного суду від 27.11.2017.
Мотивуючи свої вимоги, скаржник наводить обставини, що були встановлені під час податкової перевірки, та наполягає, що висновки в акті перевірки про завищення позивачем витрат на суму 138' 798,05 грн та відповідно заниження оподатковуваного доходу і несплата обов`язкових платежів є правильними. Також скаржник наголошує, що суд апеляційної інстанції не звернув належної уваги на доводи відповідача про те, що позивач порушив норму підпункту 177.5.2 пункту 177.5 статті 177 ПК України, оскільки не подав податкову декларацію про майновий стан та доходи за результатами кварталу, в якому відбувся перехід на загальну систему оподаткування (01.04.2014), у зв`язку з чим до нього було застосовано штрафні санкції в сумі 170 грн згідно з податковим повідомленням-рішенням від 10.10.2017 №0005521315.
Верховний Суд ухвалою від 17.04.2018 відкрив касаційне провадження у цій справі.
Заперечуючи проти касаційної скарги відповідача, позивач у відзиві просить залишити скаргу без задоволення як безпідставну.
Оцінюючи наведені у касаційній скарзі доводи відповідача, обґрунтування заперечень позивача щодо вимог касаційної скарги, правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права у цій справі, Колегія суддів Верховного Суду дійшла висновку про таке.
Суть спору у цій справі, крім іншого, полягає у правомірності формування підприємцем даних свого податкового обліку, зокрема витрат та їх підтвердження, та відповідно оподатковуваного доходу за 2014-2016 роки. Питання щодо визначення позивачу сум податкових зобов`язань з ПДФО, військового збору, єдиного внеску та застосування штрафних (фінансових) санкцій за цими обов`язковими платежами є похідними від вище наведених висновків про завищення позивачем витрат на 138' 798,05 грн та заниження оподатковуваного доходу.
Порядок оподаткування доходів підприємців на загальній системі оподаткування встановлений статтею 177 ПК України.
Відповідно до пунктів 177.2, 177.4 цієї статті у редакції до 01.01.2015 об`єктом оподаткування є чистий оподатковуваний дохід, тобто різниця між загальним оподатковуваним доходом (виручка у грошовій та негрошовій формі) і документально підтвердженими витратами, пов`язаними з господарською діяльністю такої фізичної особи - підприємця.
До переліку витрат, безпосередньо пов`язаних з отриманням доходів, належать документально підтверджені витрати, що включаються до витрат операційної діяльності згідно з розділом III цього Кодексу {пункт 177.4 статті 177 в редакції Закону N 3609-VI ( 3609-17 ) від 07.07.2011 }.
Пунктом 138.1 статті 138 ПК України було визначено, що до витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6-138.9, підпунктами 138.10.2-138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті.
Отже, до витрат підприємця включаються витрати, які документально підтверджені, пов`язані з господарською діяльністю підприємця, і ці витрати безпосередньо пов`язані з отриманням доходу.
Починаючи з 01.01.2015 перелік витрат для підприємців на загальній системі змінено.
Сервіси для юристів