Ухвала КАС ВП від 24.05.2018 року у справі №822/238/15

ПОСТАНОВА

Іменем України

25 вересня 2018 року

Київ

справа №822/238/15

адміністративне провадження №К/9901/53795/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Бучик А.Ю.,

суддів: Анцупової Т.О., Кравчука В.М.,

розглянувши в письмовому провадженні касаційну скаргу ОСОБА_3 на постанову Хмельницького окружного адміністративного суду у складі судді Лабань Г.В. від 16.02.2015 та ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду у складі колегії суддів: Ватаманюка Р.В., Мельник-Томенко Ж.М., Сторчака В.Ю. від 28.04.2015 у справі №822/238/15 за позовом Першого заступника прокурора Хмельницької області до Головного управління Держземагенства у Хмельницькій області, треті особи: ОСОБА_3, Державна інспекція сільського господарства в Хмельницькій області про визнання незаконними та скасування наказів,

УСТАНОВИВ:

Перший заступник прокурора Хмельницької області звернувся до суду з адміністративним позовом, в якому просив визнати незаконними та скасувати накази Головного управління Держземагенства у Хмельницькій області про надання ОСОБА_3 дозволів на розроблення проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок з метою передачі в оренду за рахунок земель сільськогосподарського призначення для ведення фермерського господарства, розташованих за межами населених пунктів Віньковецького, Дунаєвецького, Старокостянтинівського, Старосинявського та Ярмолинецького районів: № 22-4716/14-14-СГ від 06.10.2014; № 22-4813/14-14-СГ від 08.10.2014; № 22-6297/14-14-СГ від 18.11.2014; № 22-6296/14-14-СГ від 13.11.2014; № 22-6360/14-14-СГ від 20.11.2014; № 22-4751/14-14-СГ від 06.10.2014; № 22-4748/14-14-СГ від 06.10.2014; № 22-4774/14-14-СГ від 06.10.2014; № 22-4776/14-14-СГ від 06.10.2014; № 22-4777/14-14-СГ від 06.10.2014; № 22-4760/14-14-СГ від 06.10.2014; № 22-4773/14-14-СГ від 06.10.2014; № 22-4754/14-14-СГ від 06.10.2014; № 22-4772/14-14-СГ від 06.10.2014; № 22-4775/14-14-СГ від 06.10.2014; № 22-4758/14-14-СГ від 06.10.2014; № 22-4762/14-14-СГ від 06.10.2014; № 22-4767/14-14-СГ від 06.10.2014; № 22-4756/14-14-СГ від 06.10.2014; № 22-4769/14-14-СГ від 06.10.2014; № 22-4764/14-14-СГ від 06.10.2014; № 22-4771/14-14-СГ від 06.10.2014 для ведення фермерського господарства.

Постановою Хмельницького окружного адміністративного суду від 16.02.2015, яка залишена без змін ухвалою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 28.04.2015, позов задоволено повністю.

В касаційній скарзі ОСОБА_3 просить скасувати рішення судів попередніх інстанцій та ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог. В обґрунтування касаційної скарги ОСОБА_3 вказав на помилковість висновку судів про те, що усі 22 земельні ділянки одного і того ж виду земельних угідь мають становити між собою єдиний масив і мати спільні межі. Вказує, що земельне законодавство не встановлює ніяких обмежень для суб'єкта земельних відносин в плані кількості набуття ним в оплатний (оренду) єдиних масивів земель, а також їх максимальних розмірів.

Також скаржник наголошує на тому, що процедура отримання в оренду земель державної власності з метою ведення фермерського господарства, описана в ст. 7 Закону України "Про фермерське господарство", не передбачає подання документів і доказів для розпорядника земель щодо наявності у громадянина сільськогосподарської техніки та інших засобів для обробітку землі при вирішенні питання про надання дозволу на розроблення проектів землеустрою для відведення землі в оренду для ведення фермерського господарства.

На думку ОСОБА_3, вирішуючи спір по суті, адміністративні суди не перевірили правомірність звернення прокурора з даним позовом, у зв'язку із чим дійшли помилкового висновку про обґрунтованість та підставність позовних вимог.

Касаційна скарга підлягає до задоволення з огляду на таке.

У ході розгляду справи судами встановлено, що спірними наказами Головного управління Держаземагенства у Хмельницькій області ОСОБА_3 надано дозвіл на розробку проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок на території за межами населених пунктів Віньковецького (1 масив - 16,57 га), Дунаєвецького (1 масив - 58,5622 га), Старокостянтинівського (1 масив - 19,3905 га), Старосинявського (2 масиви - 83,2253 га), та Ярмолинецького (17 масивів - 309,0204 га) районів із земель сільськогосподарського призначення для ведення фермерського господарства.

Зазначені накази були прийняті на підставі розгляду заяв ОСОБА_3 та доданих до них документів (документи, що підтверджують наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (копія диплому), а також був наданий графічний матеріал зазначення бажаного місце розташування земельних ділянок).

У зв'язку із проведенням прокуратурою області перевірки законності дій посадових осіб головного управління Держземагенства в Хмельницькій області при наданні прав на земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної форми власності, керуючись ст.ст. 8, 20 Закону України "Про прокуратуру", зобов'язано ГУ Держземагенства в строк до 13.11.2014 надати завірені копії наказів про надання дозволів на розроблення документації із землеустрою, її затвердження та передачі земель для ведення фермерського господарства ОСОБА_3

Так, проведеною документальною перевіркою встановлено порушення вимог ст. ст. 116, 123, 124 Земельного кодексу України та ст. ст. 1, 2, 7 Закону України "Про фермерське господарство", що слугувало підставою для звернення Першого заступника прокурора Хмельницької області до суду з даним позовом.

Приймаючи оскаржуване рішення, суд першої інстанції, з висновком якого погодився апеляційний суд, виходив з того, що згідно ч. 2 ст. 60 Кодексу адміністративного судочинства України прокурор, який звертається до адміністративного суду в інтересах держави, в позовній заяві самостійно визначає, в чому полягає порушення інтересів держави, та обґрунтовує необхідність їх захисту, тому прокурор в даній справі правомірно звернувся до адміністративного суду з позовом.

Крім того, суди вказали, що ОСОБА_3 звернувся із заявами до відповідача про надання дозволу на виготовлення технічної документації щодо оформлення права користування земельними ділянками на території за межами населених пунктів Віньковецького (1 масив - 16,57 га), Дунаєвецького (1 масив - 58,5622 га), Старокостянтинівського (1 масив - 19,3905 га), Старосинявського (2 масиви - 83,2253 га), та Ярмолинецького (17 масивів - 309,0204 га) для ведення фермерського господарства за межами населених пунктів із земель сільськогосподарського призначення для ведення фермерського господарства, які не є єдиним масивом. Натомість, частиною 7 ст. 7 Закону України "Про фермерське господарство" (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) передбачено, що земельні ділянки надаються громадянам для ведення фермерського господарства єдиним масивом з розташованими на них водними джерелами та лісовими угіддями, наближеними до існуючих шляхів, електро- і радіотелефонних мереж, газо- і водопостачальних систем та інших видів інженерної інфраструктури.

На думку судів, ще однією підставою для задоволення позовних вимог слугувало те, що у поданих заявах ОСОБА_3 не обґрунтував розміри вищевказаних земельних ділянок з урахуванням можливості їх обробітку, необхідність отримання таких великих площ земельних ділянок, не зазначив при цьому самі перспективи діяльності фермерського господарства та не надав підтвердження наявності необхідної для обробітку такої площі землі техніки.

Надаючи правову оцінку обставинам справи, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до п.3 ч. 1 ст.131-1 Конституції України в Україні діє прокуратура, яка здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Європейський Суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) неодноразово звертав увагу на участь прокурора в суді на боці однієї зі сторін як обставину, що може впливати на дотримання принципу рівності сторін. Оскільки прокурор або посадова особа з аналогічними функціями, пропонуючи задовольнити або відхилити … скаргу, стає противником або союзником сторін у справі, його участь може викликати в однієї зі сторін відчуття нерівності (рішення у справі "Ф.В. проти Франції" (F.W. v. France) від 31.03.2005, заява 61517/00, п. 27).

Суд звертав також увагу на категорії справ, де підтримка прокурора не порушує справедливого балансу. Зокрема, у справі "Менчинська проти Російської Федерації" (рішення від 15.01.2009, заява № 42454/02, п. 35) ЄСПЛ висловив таку думку (у неофіційному перекладі):

"Сторонами цивільного провадження виступають позивач і відповідач, яким надаються рівні права, в тому числі право на юридичну допомогу. Підтримка, що надається прокуратурою одній зі сторін, може бути виправдана за певних обставин, наприклад, при захисті інтересів незахищених категорій громадян (дітей, осіб з обмеженими можливостями та інших категорій), які, ймовірно, не в змозі самостійно захищати свої інтереси, або в тих випадках, коли відповідним правопорушенням зачіпаються інтереси великого числа громадян, або у випадках, коли потрібно захистити інтереси держави".

Водночас, ЄСПЛ уникає абстрактного підходу до розгляду питання про участь прокурора у цивільному провадженні. Розглядаючи кожен випадок окремо Суд вирішує наскільки участь прокурора у розгляді справи відповідала принципу рівноправності сторін.