Ухвала КАС ВП від 15.09.2019 року у справі №810/1963/18

ПОСТАНОВА

Іменем України

25 травня 2020 року

Київ

справа №810/1963/18

адміністративне провадження №К/9901/25141/19

Колегія суддів Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду:

суддя-доповідач Гусак М. Б.,

судді Гімон М. М., Усенко Є. А.,

за участю:

секретаря судового засідання Хом`яка О. А.,

представника позивача - Бєляєвої В. М.,

представника відповідача - Федорова С. Ф.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 31 липня 2019 року у справі № 810/1963/18 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

УСТАНОВИЛА:

У квітні 2018 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, в якому, з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог, просив визнати протиправними та скасувати: податкові повідомлення-рішення Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області (далі - ГУ ДФС у Київській області) від 3 квітня 2018 року № 0007471304, № 0007511304, № 0007451304 та № 0007461304; рішення ГУ ДФС у Київській області про застосування штрафних санкцій від 3 квітня 2018 року № 0007481304 та № 0007491304; вимогу ГУ ДФС у Київській області про сплату боргу (недоїмки) від 3 квітня 2018 року №Ф-0007501304.

На обґрунтування своїх вимог позивач посилався на те, що оскаржувані рішення прийняті з порушенням норм діючого законодавства, оскільки відповідачем порушено порядок проведення документальної позапланової невиїзної перевірки та проведено її без законних підстав, адже перевірка була розпочата до отримання позивачем наказу та повідомлення на перевірку; для призначення перевірки використана неподаткова інформація, зокрема, зазначено інший Реєстраційний номер облікової картки платника податків; відповідач дійшов помилкових висновків щодо ведення позивачем господарської діяльності та несплати у зв`язку з цим податків, що підлягають обов`язковій сплаті до бюджету; об`єкти, відчужені позивачем, належали останньому як фізичній особі на праві приватної власності, що підтверджується свідоцтвами про право власності на нерухоме майно; кожна угода з продажу вказаних об`єктів нерухомого майна затверджена нотаріально і перед їх укладенням позивач сплачував податок на доходи фізичних осіб та інші збори і платежі, встановлені законодавством, чинним на момент укладення таких правочинів; податковим законодавством на нотаріуса був покладений обов`язок нарахування податку з доходів фізичних осіб та перевірки сплати останніми такого податку перед нотаріальним засвідченням договорів купівлі-продажу об`єктів нерухомого майна.

Київський окружний адміністративний суд рішенням від 11 жовтня 2018 року позов задовольнив. На обґрунтування свого рішення суд першої інстанції послався на те, що невиїзна позапланова перевірка ОСОБА_1 розпочата до моменту отримання ним повідомлення і наказу про її проведення; висновки судово-економічної експертизи, проведеної у межах кримінального провадження, ставлять під сумнів результати проведеної ГУ ДФС у Київській області перевірки, які є предметом розгляду даної справи; оскільки зобов`язання ОСОБА_1 перед Державним бюджетом України згідно з висновком експерта складають 1581925,33 грн, кримінальне провадження закрито у зв`язку з відшкодуванням збитків, то визначений ГУ ДФС у Київській області розмір податкового зобов`язання є неправильним; у спірних правовідносинах податковим агентом позивача є приватний нотаріус, який є відповідальним за правильність сплати податку; з огляду на відсутність у суду повноважень проводити нарахування податкових зобов`язань та штрафних (фінансових) санкцій, оскаржувані податкові повідомлення-рішення підлягають скасуванню.

Постановою від 31 липня 2019 року Шостий апеляційний адміністративний суд рішення Київського окружного адміністративного суду від 11 жовтня 2018 року скасував у частині задоволення позовних вимог про визнання протиправними та скасування: податкових повідомлень-рішень від 3 квітня 2018 року № 0007471304, № 0007451304 та № 0007461304; рішень про застосування штрафних санкцій від 3 квітня 2018 року № 0007481304 та № 0007491304; вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 3 квітня 2018 року №Ф-0007501304; прийняв у цій частині нове рішення, яким у задоволенні позову відмовив; в іншій частині рішення суду першої інстанції залишив без змін.

Отже, апеляційний суд погодився з позицією суду першої інстанції про те, що висновки податкового органу про заниження позивачем податку на додану вартість за період із 1 січня 2015 року по 31 грудня 2017 року, що підлягає декларуванню та сплаті до бюджету - всього в сумі 8407957,00 грн, є необґрунтованими, а відтак прийняте на їх підставі податкове повідомлення-рішення № 0007511304 є протиправним та підлягає скасуванню. У даному випадку правовстановлюючі документи на новозбудоване житло та землю під ним були вже оформлені на замовника - позивача. Подальше переоформлення права власності на фізичних осіб за договорами купівлі-продажу не вважається операцією з першого постачання житла, відповідно, такі операції звільнені від оподаткування податком на додану вартість.

Водночас, скасовуючи частково рішення суду першої інстанції, апеляційний суд виходив із того, що: у матеріалах справи наявні докази завчасного та належного повідомлення платника податків про проведення перевірки; у рамках кримінального провадження судом було встановлено факт здійснення ОСОБА_1 підприємницької діяльності, тому доходи такого суб`єкта господарювання повинні оподатковуватися за правилами, передбаченими статтею 177 Податкового кодексу України (далі - ПК України); підставою для донарахування зобов`язань зі сплати єдиного внеску та військового збору із визначенням штрафних санкцій було заниження позивачем чистого доходу на суму 46567111,92 грн за 2014 - 2017 роки, тому відсутні підстави для скасування вимоги № Ф-0007501304, рішення №0007491304 та податкового повідомлення-рішення № 0007471304; оскільки матеріалами справи не підтверджується подання позивачем звітності з єдиного соціального внеску за 2014 - 2017 роки, застосування до останнього штрафних санкцій згідно з рішенням №0007481304 на суму 680,00 грн відповідає нормам матеріального права; оскільки податкові декларації позивачем протягом 2014 - 2017 років не подавалися, то у ГУ ДФС у Київській області виникло право здійснити нарахування грошового зобов`язання без дотримання строку давності, визначеного абзацом 1 пункту 102.1 статті 102 ПК України, отже, нарахування грошових зобов`язань за 2014 рік відбувалося у межах правового поля.

Не погодившись із судовим рішенням, ОСОБА_1 подав касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права апеляційним судом при розгляді справи, просить це рішення скасувати та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Відповідач подав пояснення на касаційну скаргу та клопотання про заміну відповідача в порядку правонаступництва.

Касаційна скарга розглядається відповідно до пункту 2 Розділу II «;Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 15 січня 2020 року №460-ІХ «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ» у порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом, тобто до 8 лютого 2020 року.

Суди встановили, що у період із 5 по 16 лютого 2018 року працівниками ГУ ДФС у Київській області на виконання ухвали слідчого судді Солом`янського районного суду міста Києва від 23 січня 2018 року у справі №760/1520/18 про призначення перевірки відповідно до підпункту 78.1.11 пункту 78.1 статті 78, статті 79 ПК України проведено документальну позапланову невиїзну перевірку діяльності ОСОБА_1 на предмет своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати належних податків і зборів за період із 1 січня 2014 року по 31 грудня 2017 року.

На підставі викладених в акті перевірки висновків відповідачем 3 квітня 2018 року прийняті: податкове повідомлення-рішення форми «Р» №0007471304, яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання з військового збору на загальну суму 752159,80 грн; податкове повідомлення-рішення форми «Р» №0007511304, яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість на загальну суму 10509 946,25 грн; рішення №0007481304 про застосування штрафних санкцій за неподання, несвоєчасне подання, подання не за встановленою формою звітності, передбаченої Законом України від 8 липня 2010 року № 2464-VI «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» в сумі 680,00 грн; вимогу про сплату боргу (недоїмки) №Ф-0007501304 з єдиного внеску на суму 382615,20 грн; рішення №0007491304 про застосування штрафних санкцій за донарахування контролюючим органом або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску в сумі 92140,87 грн; податкове повідомлення-рішення форми «Р» №0007451304, яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб на загальну суму 7641468,75 грн; податкове повідомлення-рішення форми «ПС» №0007461304, яким до позивача застосовано штрафні (фінансові) санкції за порушення підпункту 49.18.4 пункту 49.18 статті 49, пункту 176.1 статті 176, пункту 179.1, пункту 179.2 статті 179 ПК України на суму 680,00 грн.

Так, зокрема згідно з висновками податкового органу, позивач здійснював господарську діяльність без державної реєстрації фізичною особо-підприємцем за КВЕД 41.10 - організація будівництва будівель, що згідно з національним класифікатором включає розроблення проектів з будівництва житлових і нежитлових будівель шляхом об`єднання фінансових, технічних і фізичних засобів для їх реалізації з метою подальшого продажу. Згідно з деклараціями про початок виконання будівельних робіт позивач є замовником цих робіт.

В акті перевірки зафіксовано, що згідно з отриманими копіями договорів купівлі-продажу та копіями договорів дарування об`єктів нерухомого майна у приватного нотаріуса Кравцової О. В., ОСОБА_1 здійснив безпосередньо або через довірених осіб продаж об`єктів нерухомого майна (квартири, нежитлові приміщення, земельні ділянки) фізичним особам та отримав дохід в сумі 39079285,00 грн. Проте, як зазначено в акті, у відомостях ЦБД ДРФО ДФС України про отримані ОСОБА_1 доходи за період з 1 січня 2014 року по 31 грудня 2017 року наявна інформація про отримання доходу у сумі 46567111,92 грн, у тому числі за продаж (обмін) нерухомого майна в сумі 43229785,00 грн та дохід (у вигляді спадщини (дарування)) отриманий у спадщину (дарування) від фізичної особи, що не є членом сім`ї першого ступеня споріднення в сумі 4227326,92 грн. За результатами співставлення копій договорів купівлі-продажу та відомостей з ЦБД ДРФО ДФС України про отримані ОСОБА_1 доходи контролюючим органом встановлено відображення приватними нотаріусами інформації про посвідчені договори у квартальних податкових розрахунках сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податків, а також суми утриманого з них податку.

Водночас, ОСОБА_1 за період із 1 січня 2014 року по 31 грудня 2017 року під час нотаріального посвідчення договорів купівлі-продажу об`єктів нерухомості сплатив до бюджету 2116988, 75 грн, застосовуючи при цьому ставку податку на доходи фізичних осіб - 5%.

Предметом спору у цій справі є оподаткування фізичною особою доходу, отриманого платником податку внаслідок систематичного продажу нерухомого майна протягом 2014 - 2017 років, сплата такою особою військового збору, єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, податку на додану вартість, а також застосування до платника податків штрафних санкцій.