Ухвала КАС ВП від 22.04.2018 року у справі №809/4380/15

ПОСТАНОВА

Іменем України

25 квітня 2018 року

Київ

справа №809/4380/15

адміністративне провадження №К/9901/1690/17

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Пасічник С.С.,

суддів: Васильєвої І.А., Юрченко В.П.,

розглянувши у письмовому провадженні касаційну скаргу ОСОБА_2 на постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду у складі судді Боршовського Т.І. від 23 грудня 2016 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду у складі колегії суддів: головуючого судді Пліша М.А., суддів Ільчишин Н.В., Шинкар Т.І. від 26 червня 2017 року у справі за позовом ОСОБА_2 до Коломийської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС в Івано-Франківській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_2 (надалі - позивач, ОСОБА_2) звернувся до суду з позовом до Коломийської об'єднаної Державної податкової інспекції Головного управління ДФС в Івано-Франківській області (надалі - відповідач, Інспекція), в якому просив визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 20 листопада 2015 року №0016421701.

Обґрунтовуючи позовну заяву, посилався на безпідставність висновків відповідача про заниження позивачем податку на доходи фізичних осіб від отриманого доходу у вигляді додаткового блага за 2014 рік, оскільки анульована банком сума заборгованості, яка виникла відповідно до кредитних договорів, не підпадає під ознаки додаткового блага, так як відповідно до положень Податкового кодексу України останнім є фактичне отримання такого доходу платником податку в грошовій, матеріальній чи нематеріальній формі.

Справа розглядалась судами неодноразово.

Востаннє постановою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 23 грудня 2016 року, яка залишена без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 26 червня 2017 року, у задоволенні позову відмовлено.

Суд першої інстанції, з яким погодився й апеляційний суд, відмовляючи у задоволенні позовних вимог, виходив з того, що сума боргу платника податку, анульованого кредитором за його самостійним рішенням до закінчення строку позовної давності, у тому числі і по нарахованим процентам, є додатковим благом, а тому підлягає включенню до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку.

Не погоджуючись із рішенням судів першої та апеляційної інстанції, позивач подав касаційну скаргу, в якій просив їх скасувати та ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити.

Обґрунтовуючи касаційну скаргу, зазначив про помилковість позиції судів попередніх інстанцій про заниження позивачем податку на доходи фізичних осіб від отриманого доходу у вигляді додаткового блага за 2014 рік, оскільки в розумінні підпункту 164.2.17 пункту 164.2 статті 164 Податкового кодексу України анульована банком сума заборгованості по процентам, штрафним санкціям та пені не підпадає під ознаки додаткового блага у вигляді основної суми боргу (кредиту) платника податку, а тому не підлягає оподаткуванню.

Ухвалою Верховного Суду від 02 січня 2018 року відкрито касаційне провадження за вказаною касаційною скаргою.

Відповідач у відзиві на касаційну скаргу проти доводів та вимог останньої заперечив, вважаючи їх безпідставними, а рішення судів першої та апеляційної інстанцій, які він просить залишити без змін, - обґрунтованими та законними.

Переглянувши судові рішення в межах доводів і вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права, Верховний Суд дійшов наступного висновку.

Так, судами попередніх інстанцій встановлено, що між позивачем та ПАТ «УкрСиббанк» було укладено кредитні договори за №11219889000 від 20 вересня 2007 року та №1122127200 від 21 вересня 2007 року.

23 травня 2014 року ПАТ «УкрСиббанк» прийняло рішення про анулювання кредитних заборгованостей ОСОБА_2, що виникли відповідно до кредитних договорів за №11219889000 від 20 вересня 2007 року та №1122127200 від 21 вересня 2007 року, які станом на 23 травня 2014 року складали 8141,03 дол. США, що складає по курсу НБУ 95373,33 грн., та 29090,00 дол. США, що складає по курсу НБУ 340793,51 грн. відповідно.

Згідно листа ПАТ «УкрСиббанк» №33-32/362 від 08 грудня 2016 року сума списаного боргу складається: по кредитному договору за №11219889000 від 20 вересня 2007 року з суми основного боргу в розмірі 8005,61 дол. США, боргу по відсотках в розмірі 135,42 дол. США, всього 8141,03 дол. США, що по курсу НБУ (11,715) складає 95373,33 грн.; по кредитному договору №1122127200 від 21 вересня 2007 року з суми основного боргу в розмірі 28792,16 дол. США, боргу по відсотках в розмірі 297,84 дол. США, всього 29090 дол. США, що по курсу НБУ (11,715) складає 340793,51 грн.

В подальшому відповідачем за результатами проведеної документальної позапланової невиїзної перевірки ОСОБА_2 за період 2014 року складено акт від 12 жовтня 2015 року №1571/171/2846503619, в якому встановлено порушення позивачем вимог: абз. «д» підпункту 164.2.17 пункту 164.2 статті 164, підпункту «б» пункту 171.2 статті 171, абз. «в» підпункту 168.4.5, підпункту 168.4.8 пункту 168.4 статті 168, пункту 167.1 статті 167 Податкового кодексу України, в результаті чого виявлено заниження податку на доходи фізичних осіб в сумі 73904,76 грн.; пункту 179.1 статті 179, підпункту 49.18.4 п. 49.18 ст. 49 Податкового кодексу України, а саме неподання декларації про майновий стан і доходи за 2014 рік.

На підставі висновків акту перевірки Інспекцією прийнято податкове повідомлення-рішення від 20 листопада 2015 року №0016421701, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб на загальну суму 92550,95 грн., в тому числі основне зобов'язання - 73904,76 грн., штрафні (фінансові) санкції - 18646,19 грн.

Касаційний суд не може повністю погодитись із висновками судів попередніх інстанцій про відповідність вимогам чинного законодавства оскаржуваного податкового повідомлення-рішення з огляду на наступне.

Згідно з підпунктами 163.1.1 та 163.1.2 пункту 163.1 статті 163 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних відносин) об'єктом оподаткування резидента є загальний місячний (річний) оподатковуваний дохід; доходи з джерела їх походження в Україні, які остаточно оподатковуються під час їх нарахування (виплати, надання).

Відповідно до абзацу другого пункту 164.1 статті 164 Податкового кодексу України загальний оподатковуваний дохід - будь-який дохід, який підлягає оподаткуванню, нарахований (виплачений, наданий) на користь платника податку протягом звітного податкового періоду.

Підпунктом 14.1.54 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України визначено, що дохід з джерелом їх походження з України - будь-який дохід, отриманий резидентами або нерезидентами, у тому числі від будь-яких видів їх діяльності на території України (включаючи виплату (нарахування) винагороди іноземними роботодавцями), її континентальному шельфі, у виключній (морській) економічній зоні.