Ухвала КАС ВП від 01.04.2018 року у справі №814/1961/17

ПОСТАНОВА

Іменем України

24 квітня 2018 року

Київ

справа №814/1961/17

адміністративне провадження №К/9901/45903/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача Берназюка Я.О., судді Гриціва М.І., судді Коваленко Н.В., розглянувши в письмовому провадженні у касаційному порядку адміністративну справу за позовом ОСОБА_3 до Головного управління Держгеокадастру у Миколаївській області про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинити певні дії за касаційною скаргою ОСОБА_3 на постанову Миколаївського окружного адміністративного суду в складі судді Лісовської Н.В. від 25 жовтня 2017 року та постанову Одеського апеляційного адміністративного суду в складі колегії суддів: Джабурія О.В., Вербицької Н.В., Кравченка К.В. від 19 лютого 2018 року,

В С Т А Н О В И В :

У вересні 2017 року ОСОБА_3 звернулась до суду з адміністративним позовом до Головного управління Держгеокадастру у Миколаївській області, в якому просить:

- визнати протиправними дії відповідача щодо відмови у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства, орієнтованою площею 1,2 га за рахунок земель сільськогосподарського призначення для ведення особистого селянського господарства, що розташована на території Вільнозапорізької сільської ради Новобузького району Миколаївської області;

- зобов'язати Головне управління Держгеокадастру у Миколаївській області повторно розглянути клопотання позивача про надання дозволу на розроблення вищевказаної технічної документації.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначила, що в липні 2017 року вона звернулась до відповідача із клопотанням про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства площею 1,2 га на території Вільнозапорізької сільської ради Новобузького району Миколаївської області. Однак, відповідачем відмовлено у наданні дозволу на розроблення технічної документації з подальшою передачею у власність земельної ділянки, оскільки бажана земельна ділянка відсутня в переліку земельних ділянок, який формується відповідно до Стратегії удосконалення управління в сфері використання та охорони земель сільськогосподарського призначення державної власності та розпорядження ними, затвердженій постановою Кабінету Міністрів України від 07 червня 2017 року № 413, що не узгоджується з підставами відмови, визначеними статтею 118 Земельного кодексу України.

Постановою Миколаївського окружного адміністративного суду від 25 жовтня 2017 року, залишеною без змін постановою Одеського апеляційного адміністративного суду від 19 лютого 2018 року, у задоволенні позову відмовлено.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, виходив з того, що Головне управління Держгеокадастру у Миколаївській області правомірно відмовило ОСОБА_3 у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства, орієнтованою площею 1,2 га, оскільки місце розташування об'єкта не відповідає вимогам прийнятого відповідно до Земельного кодексу України нормативно-правового акта - Стратегії удосконалення механізму управління в сфері використання та охорони земель сільськогосподарського призначення державної власності та розпорядження ним, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 7 червня 2017 року № 413.

Не погоджуючись з постановами Миколаївського окружного адміністративного суду від 25 жовтня 2017 року та Одеського апеляційного адміністративного суду від 19 лютого 2018 року, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, ОСОБА_3 звернулась із касаційною скаргою до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду, в якій просить скасувати наведені рішення судів попередньої інстанції та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги.

У касаційній скарзі скаржник зазначає, що суди попередніх інстанцій дійшли до помилкового висновку про те, що відсутність земельної ділянки в переліку земельних ділянок, який формується відповідно до Стратегії удосконалення управління в сфері використання та охорони земель сільськогосподарського призначення державної власності та розпорядження ними, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 07 червня 2017 року № 413, є правомірною підставою для відмови у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою, оскільки така підстава не передбачена статтею 118 Земельного кодексу України.

Від Головного управління Держгеокадастру у Миколаївській області відзив на касаційну скаргу ОСОБА_3 не надходив, що відповідно до частини четвертої статті 338 КАС України не перешкоджає перегляду рішень судів першої та апеляційної інстанцій у касаційному порядку.

Судами попередніх інстанцій встановлено та матеріалами справи підтверджено, що у липні 2017 року позивач звернулась до Головного управління Держгеокадастру у Миколаївській області із клопотанням про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства площею 1,2 га на території Вільнозапорізької сільської ради Новобузького району Миколаївської області, до якого додано: копія паспорта, графічний матеріал, на якому зазначено бажане місце розташування земельної ділянки та лист Вільнозапорізької сільської ради Новобузького району Миколаївської області від 05 липня 2017 року № 277/04.10, в якому висловлена позитивна позиція сільської ради щодо вирішення заяви позивача.

Головним управлінням Держгеокадастру у Миколаївській області направлено позивачу лист від 28 липня 2017 року № Д-8346/6-17-СГ, яким відмовлено у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки. Як зазначило в своєму листі Головне управління Держгеокадастру у Миколаївській області, ним визначено перелік земельних ділянок із зазначенням площ, які можливо передати в межах норм безоплатної приватизації в III кварталі поточного року на території Миколаївської області. Земельна ділянка, яку бажає отримати позивач у власність для ведення особистого селянського господарства не входить до вищезазначеного переліку. Отже, як вбачається з листа, у зв'язку з невідповідністю місця розташування об'єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів та керуючись частиною сьомою статті 118 Земельного кодексу України, Головне управління Держгеокадастру у Миколаївській області не вбачає за можливе вирішення порушеного у зверненні позивача питання у III кварталі поточного року. Додатково інформовано, що Головним управлінням Держгеокадастру у Миколаївській області запроваджена система організації процесу формування переліку земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності, які можливо передати у приватну власність у межах норм безоплатної приватизації, окремо зазначено, що перевага надається насамперед учасникам антитерористичної операції.

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та доводам касаційної скарги, а також виходячи з меж касаційного перегляду справи, визначених статтею 341 КАС України, колегія суддів зазначає наступне.

Згідно з положенням частини третьої статті 211 КАС України (в редакції, чинній до 15 грудня 2017 року) та частини четвертої статті 328 КАС України (в редакції, чинній після 15 грудня 2017 року) підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до частин першої, другої та третьої статті 159 КАС України (в редакції, чинній до 15 грудня 2017 року) та частин першої, другої та третьої статті 242 КАС України (в редакції, чинній після 15 грудня 2017 року) судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Крім того, стаття 2 та частина четверта статті 242 КАС України (в редакції, чинній після 15 грудня 2017 року) встановлюють, що судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, а саме бути справедливим та неупередженим, своєчасно вирішувати спір у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Зазначеним вимогам процесуального закону постанови Миколаївського окружного адміністративного суду від 25 жовтня 2017 року та Одеського апеляційного адміністративного суду від 19 лютого 2018 року не відповідають, а вимоги касаційної скарги є обґрунтованими з огляду на наступне.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з положеннями частини другої статті 2 КАС України в справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Тож суди попередніх інстанцій мали з'ясувати, чи було оскаржуване рішення Головного управління Держгеокадастру у Миколаївській області прийняте, зокрема, в межах повноважень, відповідно до закону та з дотриманням встановленої процедури, а також, чи було таке рішення прийняте на законних підставах.

Так, повноваження відповідних органів виконавчої влади щодо передачі земельних ділянок у власність або користування та порядок надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування встановлені статтями 118, 122, 123 Земельного кодексу України.

Відповідно до частини шостої статті 118 Земельного кодексу України громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри.