Ухвала КАС ВП від 01.03.2018 року у справі №802/1534/17-а

ПОСТАНОВА

Іменем України

24 квітня 2018 року

Київ

справа №802/1534/17-а

адміністративне провадження №К/9901/27898/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача Берназюка Я.О., судді Гриціва М.І., судді Коваленко Н.В., розглянувши в письмовому провадженні у касаційному порядку адміністративну справу за позовом ОСОБА_3 до Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області про визнання протиправною відмови та зобов'язання вчинити дії за касаційною скаргою ОСОБА_3 на постанову Вінницького окружного адміністративного суду в складі судді Дмитришеної Р.М. від 20 жовтня 2017 року та постанову Вінницького апеляційного адміністративного суду в складі колегії суддів: Матохнюка Д.Б., Сапальової Т.В., Боровицького О.А. від 11 січня 2018 року,

В С Т А Н О В И В :

У вересні 2017 року ОСОБА_3 звернулася до суду з адміністративним позовом до Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області (далі - ГУ Держгеокадастр у Вінницькій області) в якому просить:

- визнати протиправною відмову ГУ Держгеокадастру у Вінницькій області, викладену в листі № Є-10884/0-5917/6-17 від 26 липня 2017 року, у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства, державної форми власності, орієнтовною площею 2 га на території Іванівської сільської ради Калинівського району Вінницької області (за межами населеного пункту);

- зобов'язати ГУ Держгеокадастру у Вінницькій області надати позивачу дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства, державної форми власності, орієнтовною площею 2 га на території Іванівської сільської ради Калинівського району Вінницької області (за межами населеного пункту);

- зобов'язати ГУ Держгеокадастру у Вінницькій області подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення в частині зобов'язання надати позивачу дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що в травні 2017 року ОСОБА_3 звернулась до ГУ Держгеокадастру у Вінницькій області із клопотанням про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність, орієнтовною площею 2,00 га на території Іванівської сільської ради Калинівського району Вінницької області, однак, отримала відмову з підстави, яка не визначена частиною сьомою статті 118 Земельного кодексу України.

Постановою Вінницького окружного адміністративного суду від 20 жовтня 2017 року у задоволенні адміністративного позову відмовлено.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач діяв в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, оскільки земельна ділянка, щодо якої позивач заявив клопотання про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою, вже сформована та їй присвоєно кадастровий номер, а тому надання її у власність або користування здійснюється за технічною документацією, а не за проектом землеустрою щодо відведення земельної ділянки.

Постановою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 11 січня 2018 року апеляційну скаргу ОСОБА_3 задоволено частково, постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 20 жовтня 2017 року скасовано та прийнято нове рішення про часткове задоволення адміністративного позову, зокрема: визнано протиправною відмову ГУ Держгеокадастру у Вінницькій області, викладену в листі №Є-10884/0-5917/6-17 від 26 липня 2017 року; зобов'язано ГУ Держгеокадастру у Вінницькій області повторно розглянути заяву ОСОБА_3 про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність орієнтовною площею 2,0 га на території Іванівської сільської ради Калинівського району Вінницької області (за межами населеного пункту). В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Приймаючи таке рішення, апеляційний суд виходив з того, що клопотання позивача про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки з метою ведення особистого селянського господарства відповідачем не розглянуто та рішення на підставі частини сьомої статті 118 Земельного кодексу України - не прийняте, а відтак, позовна вимога про визнання протиправною відмови відповідача, викладеної в листі № Є-10884/0-5917/6-17 від 26 липня 2017 року, підлягає задоволенню.

Не погоджуючись з постановами Вінницького окружного адміністративного суду від 20 жовтня 2017 року та Вінницького апеляційного адміністративного суду від 11 січня 2018 року, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, ОСОБА_3 звернулася з касаційною скаргою до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду, в якій просить скасувати наведені рішення судів попередніх інстанцій та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити повністю.

У касаційній скарзі скаржник зазначає, що суд першої інстанції не надав належної оцінки тому, що відмова ГУ Держгеокадастру у Вінницькій області надана у неналежній формі (у формі листа, в той час, як за законодавством відмова має надаватися у формі наказу). В свою чергу, апеляційний суд, на думку скаржника, хоча й визнав протиправною відмову ГУ Держгеокадастру у Вінницькій області у наданні дозволу, викладену в листі № Є-10884/0-5917/6-17 від 26 липня 2017 року, та зобов'язав відповідача повторно розглянути клопотання, однак, відмовляючи в задоволенні вимоги щодо зобов'язання ГУ Держгеокадастру у Вінницькій області надати відповідний дозвіл ОСОБА_3, обрав неефективний спосіб захисту порушених прав позивача.

Від ГУ Держгеокадастр у Вінницькій області надійшов відзив на касаційну скаргу ОСОБА_3, в якому міститься заперечення проти вимог касаційної скарги та вказується на законність рішення суду першої інстанції.

Судами попередніх інстанцій встановлено та матеріалами справи підтверджено, що в червні 2017 року ОСОБА_3 звернулась до ГУ Держгеокадастру у Вінницькій області з клопотанням про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтовною площею 2,00 га для ведення особистого селянського господарства, державної форми власності на території Іванівської сільської ради Калинівського району Вінницької області (за межами населеного пункту).

Проте, листом № Є-10884/0-5917/6-17 від 26 липня 2017 року ГУ Держгеокадастру у Вінницькій області ОСОБА_3 відмовлено у наданні відповідного дозволу із посиланням на те, що земельна ділянка на яку вона бажає отримати дозвіл на розроблення документації, є сформованою, а тому її подальше формування (поділи чи об'єднання) здійснюється не на підставі проекту землеустрою, а за технічною документацією.

Вважаючи таку відповідь незаконною, ОСОБА_3 звернулася з адміністративним позовом до суду.

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та доводам касаційної скарги, а також виходячи з меж касаційного перегляду справи, визначених статтею 341 КАС України, колегія суддів зазначає наступне.

Згідно з положенням частини третьої статті 211 КАС України (в редакції, чинній до 15 грудня 2017 року) та частини четвертої статті 328 КАС України (в редакції, чинній після 15 грудня 2017 року) підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до частин першої, другої та третьої статті 159 КАС України (в редакції, чинній до 15 грудня 2017 року) та частин першої, другої та третьої статті 242 КАС України (в редакції, чинній після 15 грудня 2017 року) судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Крім того, стаття 2 та частина четверта статті 242 КАС України (в редакції, чинній після 15 грудня 2017 року) встановлюють, що судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, а саме бути справедливим та неупередженим, своєчасно вирішувати спір у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Зазначеним вимогам процесуального закону постанова Вінницького апеляційного адміністративного суду від 11 січня 2018 року, якою скасовано постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 20 жовтня 2017 року, відповідає, а вимоги касаційної скарги є необґрунтованими з огляду на наступне.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.