Ухвала КАС ВП від 07.06.2018 року у справі №816/2380/17

ПОСТАНОВА

Іменем України

24 січня 2019 року

Київ

справа №816/2380/17

адміністративне провадження №К/9901/53224/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Гончарової І.А.,

суддів - Олендера І.Я., Ханової Р.Ф.,

за участю секретаря - Калініна О.С.,

учасники справи:

представник позивача - ОСОБА_2,

здійснивши попередній розгляд касаційної скарги Головного управління Державної фіскальної служби у Полтавській області

на постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 25.04.2018 (головуючий суддя - Яковенко М.М., судді - Лях О.П., Старосуд М.І.)

у справі № 816/2380/17

за позовом ОСОБА_3

до Державної податкової інспекції у м. Полтаві Головного управління ДФС у Полтавській області, Головного управління ДФС у Полтавській області

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - ліквідатор ПУАТ "Фідобанк" Коваленко Олександр Володимирович

про скасування податкового повідомлення-рішення та податкової вимоги,

В С Т А Н О В И В:

У грудні 2017 року ОСОБА_3 звернувся в Полтавський окружний адміністративний суд з позовом до Державної податкової інспекції у м. Полтаві Головного управління ДФС у Полтавській області, Головного управління ДФС у Полтавській області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - ліквідатор ПУАТ "Фідобанк" Коваленко Олександр Володимирович про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Полтаві Головного управління ДФС у Полтавській області (далі - ДПІ) від 11.07.2016 № 0047961301 та податкової вимоги Головного управління ДФС у Полтавській області (далі - ГУ ДФС у Полтавській області) від 20.07.2017 № 3642-17.

В обґрунтування позовних вимог послався на те, що перевірка проведена контролюючим органом з порушенням встановленого законом порядку, а висновки про отримання ОСОБА_3 додаткового блага є помилковими з огляду на те, що позивач у повному обсязі сплатив заборгованість за кредитним договором.

Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 12 лютого 2018 року позовну заяву залишено без задоволення.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції дійшов висновку про правомірність визначеного податковим повідомленням - рішенням від 11 липня 2016 року №0047961301, а також податковою вимогою від 20 липня 2017 року №3641-17 грошового зобов'язання, вказавши при цьому, що наявні в матеріалах справи докази вказують саме на факт прощення Банком позивачу суми боргу у розмірі 164 375 грн. 11 коп.

Постановою Харківського апеляційного адміністративного суду від 25 квітня 2018 року рішення суду першої інстанції скасовано та ухвалено нове рішення, яким задоволено адміністративний позов: скасовано податкове повідомлення-рішення ДПІ від 11.07.2016 № 0047961301 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб, що сплачується за результатами річного декларування, в загальному розмірі 34 642, 96 грн. та вимогу ГУ ДФС у Полтавській області від 20.07.2017 № 3642-17, згідно з якою загальна сума податкового боргу платника податків за узгодженими грошовими зобов'язаннями станом на 19.07.2017 становить 43 230, 62 грн.

Не погодившись з постановою суду апеляційної інстанції, Головне управління Державної фіскальної служби у Полтавській області звернулась з касаційною скаргою, в якій посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального та процесуального права, просила його скасувати та ухвалити нову постанову, якою залишити в силі рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 12 лютого 2018 року. При цьому скаржник зазначив, що суд апеляційної інстанції дійшов помилкового висновку про обґрунтованість позовних вимог, невірно оцінивши залучені до справи докази та обставини справи.

Касаційний розгляд справи проведено в попередньому судовому засіданні відповідно до статті 343 Кодлексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.

З матеріалів справи вбачається, що ДПІ проведено документальну позапланову невиїзної перевірку щодо своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати ОСОБА_3 належних сум податків до бюджету за період з 01.01.2013 по 31.12.2013 складено акт від 30.05.2016.

Як вбачається з акту, контролюючий орган дійшов висновку про порушення позивачем вимог: