ВЕРХОВНИЙ СУД
ПОСТАНОВА
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
24.01.2018 Київ К/9901/554/18 2а-19379/11/2670 Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючого судді-доповідача: Васильєвої І.А.,
суддів: Пасічник С.С., Юрченко В.П.,
розглянувши у попередньому судовому засіданні
касаційну скаргу Товарної біржі «Універсальна товарно-сировинна біржа»
на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 11.10.2012 (головуючий суддя: Дегтярьова О.В.)
та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 07.02.2013 (головуючий суддя: Кузьменко В.В., судді: Василенко Я.М., Шурко О.І.)
у справі № 2а-19379/11/2670
за позовом Товарної біржі «Універсальна товарно-сировинна біржа»
до Державної податкової інспекції у Солом'янському районі міста Києва
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору: Товариство з обмеженою відповідальністю «Консалтингова група «СВ»
про визнання протиправними дії та скасування податкового повідомлення-рішення,
ВСТАНОВИВ:
ТБ «Універсальна товарно-сировинна біржа» (далі - позивач) звернулась до суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Солом'янському районі міста Києва (далі - ДПІ), в якому просила визнати нечинним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 22.08.2011 № 000339230810 про сплату 250000,00 грн., та визнати протиправними дії ДПІ у Солом'янському районі м. Києві.
Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 11.10.2012, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 07.02.2013, у задоволенні позову відмовлено.
У касаційній скарзі ТБ «Універсальна товарно-сировинна біржа» просить скасувати ухвалені у справі судові рішення, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, а також неповне встановлення обставин у справі, та прийняти нове рішення про задоволення позову у повному обсязі.
Відповідач не реалізував своє процесуальне право подання відзиву на касаційну скаргу.
Перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Верховного Суду приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.
Фактичною підставою для збільшення у податковому обліку позивача суми грошового зобов`язання із ПДВ та застосування штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) згідно з податковим повідомленням-рішенням, з приводу правомірності якого виник спір, стали висновки контролюючого органу, викладені в акті перевірки від 29.07.2011 № 8405/23-08/32069037.
Згідно з цими висновками позивачем порушені норми підпунктів 7.2.3, 7.2.6 пункту 7.2, підпункту 7.4.5 пункту 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» (Закон № 168/97-ВР), пунктів 198.1, 198.6 ст. 198, пункту 201.1 ст. 201 Податкового кодексу України (ПК): завищено податковий кредит із ПДВ у податковому обліку за квітень 2011 року на 250000,00 грн., сформованого на підставі податкової накладної, виписаної від імені ТОВ «Консалтингова група «СВ» за наслідками нікчемного правочину із поставки позивачу послуг, у результаті чого занижено ПДВ за квітень 2011 року на 250000,00 грн.
За наслідками перевірки ДПІ стосовно позивача прийняте податкове повідомлення-рішення від 22.08.2011 № 000339230810 про збільшення грошового зобов'язання із ПДВ на 250000,00 грн. за основним платежем та на 1,00 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами).
У судовому процесі встановлено, що з посиланням на поставку позивачу від ТОВ «Консалтингова група «СВ» послуг із пошуку покупців на об'єкти, які пропонуються до продажу за договором від 04.01.2011 № 1-01/11, від імені цього постачальника на адресу позивача виписана податкова накладна, на підставі якої позивач задекларував суми податкового кредиту у податковому обліку з ПДВ за квітень 2011 року.
Згідно з підпунктом «а» пункту 198.1 ст. 198 ПК право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.
Пунктом 198.3 цієї статті встановлено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку (в редакції до внесення змін Законом України від 04.07.2013р. № 408-VІ).
Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу (підпункт 198.6 цієї статті).
При цьому, законодавець передбачає реальність оподатковуваних операцій та витрат платника податку, достовірність документів податкового обліку.
За змістом наведених норм право платника податків на збільшення податкового кредиту обумовлено юридичним складом, до якого входять такі юридичні факти, як придбання платником податку у інших платників цього податку товарів (послуг), призначених для використання в оподатковуваних операціях, що відповідають цілям господарської діяльності платника податку; підтвердження податковою накладною, виписаною постачальником - платником податку, митною декларацією (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 ПК) суми нарахованого (сплаченого) податку в ціні придбання товару (послуг).
Сервіси для юристів