ПОСТАНОВА
Іменем України
23 липня 2020 року
Київ
справа №809/786/16
адміністративне провадження №К/9901/40645/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Гончарової І.А., суддів - Олендера І.Я., Ханової Р.Ф.,
розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Головного управління ДФС в Івано-Франківській області
на постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 08 вересня 2016 року (суддя Боршовський Т.І.)
та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 23 березня 2017 року (судді: Яворський І.О. (головуючий), Кухтей Р.В., Нос С.П.)
у справі № 809/786/16
за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1
до Державної податкової інспекції у м. Яремчому Головного управління ДФС в Івано-Франківській області
про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,
ВСТАНОВИВ:
У липні 2016 року фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (далі - ФОП ОСОБА_1 ) звернувся до суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у м. Яремчому Головного управління ДФС в Івано-Франківській області (далі - ДПІ у м. Яремчому, контролюючий орган; правонаступником якого є Головне управління ДФС в Івано-Франківській області), в якому просив суд визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 04 квітня 2016 року №№ 0000562200, 00005722000, 0000552200, 0000582200.
На обґрунтування позовних вимог ФОП ОСОБА_1 зазначив, що не погоджується з висновками контролюючого органу, викладеними в акті перевірки, оскільки вважає, що податковим законодавством України не встановлено будь-якого порядку та форми для ведення обліку товарних запасів за місцем їх реалізації. При цьому Книга обліку доходів і витрат, яку ведуть фізичні особи-підприємці, зокрема графа 5 вказаної Книги, не передбачає ведення обліку товарних запасів.
Івано-Франківський окружний адміністративний суд постановою від 08 вересня 2016 року, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 23 березня 2017 року, задовольнив адміністративний позов повністю.
Не погодившись із судовими рішеннями, відповідач звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій та ухвалити нове рішення, яким відмовити ФОП ОСОБА_1 у задоволенні позовних вимог у повному обсязі. Зокрема, скаржник зазначив, що позивачем не забезпечено облік товарних запасів за місцем їх реалізації і зберігання, оскільки під час фактичних перевірок Книга обліку доходів і витрат ні позивачем, ні особами, що здійснювали розрахункові операції у жодній із господарських одиниць посадовим особам контролюючого органу, що проводили перевірки, не були пред`явлені.
Вищий адміністративний суд України ухвалою від 12 квітня 2017 року відкрив касаційне провадження за касаційною скаргою контролюючого органу.
Позивач у своїх запереченнях на касаційну скаргу вважає судові рішення законними та обґрунтованими, тому в задоволенні касаційної скарги просить відмовити.
19 березня 2018 року справу в порядку, передбаченому підпунктом 4 пункту 1 Розділу VІІ «Перехідні положення» Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, що діє з 15 грудня 2017 року; далі - КАС України) передано до Верховного Суду.
Відповідно до підпункту 4 пункту 1 Розділу VII «Перехідні положення» КАС України касаційні скарги (подання) на судові рішення в адміністративних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного адміністративного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Переглядаючи оскаржувані судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевіряючи дотримання судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права при встановленні фактичних обставин у справі та правильність застосування ними норм матеріального права, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню.
Відповідно до статті 159 КАС України (в редакції, що діяла до 15 грудня 2017 року), яка кореспондується з положеннями статті 242 КАС України (в редакції, що діє з 15 грудня 2017 року) рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Зазначеним вимогам рішення судів першої та апеляційної інстанцій не відповідають з огляду на наступне.
Суди попередніх інстанцій встановили, що відповідно до наказу Головного управління ДФС в Івано-Франківській області від 25 червня 2015 року № 224 та на підставі направлень на перевірку від 25 червня 2015 року №№ 246, 247, 248, 249 з метою здійснення контролю за дотриманням суб`єктами господарювання здійснення розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності ліцензій, патентів, свідоцтв, виробництва та обігу підакцизних товарів, дотримання законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками, посадовими особами Головного управління ДФС в Івано-Франківській області проведено фактичні перевірки чотирьох господарських об`єктів, які належать ФОП ОСОБА_1 , а саме:
- кіоску «ІНФОРМАЦІЯ_1», розташованого за адресою: АДРЕСА_1 . За наслідками проведеної перевірки складено акт від 01 липня 2015 року № 166/09-19-22-07-13/2763200075, згідно з яким встановлено, що загальна сума товару, який знаходився на реалізації, але не облікований в установленому порядку, становить 1968 грн. На підставі вказаного акта перевірки відповідно до статті 20 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» відповідач прийняв податкове повідомлення-рішення від 04 квітня 2016 року № 0000552200, відповідно до якого до позивача застосовано штрафні санкції у розмірі 3941 грн;
- кіоску «ІНФОРМАЦІЯ_1», розташованого за адресою: АДРЕСА_2 . За наслідками проведеної перевірки складено акт від 01 липня 2015 року № 167/09-19-22-07-13/2763200075, згідно з яким встановлено, що загальна сума товару, який знаходився на реалізації, але не облікований в установленому порядку, становить 440,05 грн. На підставі вказаного акта перевірки відповідно до статті 20 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» відповідач прийняв податкове повідомлення-рішення від 04 квітня 2016 року № 0000562200, відповідно до якого до позивача застосовано штрафні санкції у розмірі 880,10 грн;
Сервіси для юристів