ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
23 липня 2020 року
м. Київ
справа №160/328/19
адміністративне провадження №К/9901/27667/19
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Білоуса О.В.,
суддів - Блажівської Н.Є., Желтобрюх І.Л.,
розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційні скарги ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та Дніпровської міської ради на постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 21 серпня 2019 року (головуючий суддя Панченко О.М., судді - Іванов С.М., Чередниченко В.Є.) у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до Дніпровської міської ради про визнання протиправним та скасування висновку, зобов`язання вчинити певні дії,
У С Т А Н О В И В:
У січні 2019 року ОСОБА_1 та ОСОБА_2 звернулися до суду з позовом до Дніпровської міської ради, в якому просили: визнати протиправним Висновок Дніпровської міської ради від 14 вересня 2018 року №БК-1424 про відмову у зниження ставки податку на нерухомість для непрацюючих пенсіонерів; визнати ставки податку, окрім нижчої (нульової), на нерухоме майно, які стягується з пенсій позивачів на нерухомість, розташовану за адресою: АДРЕСА_1 , протиправними та незаконними; зобов`язати відповідача розглянути питання про встановлення для непрацюючих (за віком) пенсіонерів ОСОБА_1 та ОСОБА_2 найнижчу (нульову) ставку податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки.
Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 17 квітня 2019 року у задоволенні позову відмовлено повністю.
Постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 21 серпня 2019 року рішення суду першої інстанції скасовано та ухвалено нове, яким позов задоволено частково. Визнано протиправною бездіяльність Дніпровської міської ради щодо належного розгляду звернення ОСОБА_1 та ОСОБА_2 від 30 липня 2018 року. Зобов`язано Дніпровську міську раду розглянути звернення позивачів від 30 липня 2018 року, з урахуванням висновків суду. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Не погодившись з ухваленим у справі судовим рішенням апеляційної інстанції, позивачі звернулися до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального та процесуального права, просили постанову Третього апеляційного адміністративного суду скасувати в частині відмови у задоволенні позовних вимог та в цій частині ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги.
Дніпровська міська рада також подала касаційну скаргу на постанову суду апеляційної інстанції, в якій, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального та процесуального права, просила рішення суду апеляційної інстанції скасувати, а рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 17 квітня 2019 року залишити в силі.
Заслухавши суддю-доповідача, переглянувши судові рішення в межах доводів і вимог касаційних скарг та на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права, колегія суддів дійшла висновку про залишення касаційних скарг без задоволення.
Cудами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 є пенсіонерами за віком, що підтверджується копіями пенсійних посвідчень.
Позивачі зареєстровані та проживають за адресою АДРЕСА_1 . Загальна площа будинку складає 262,5 кв.м.
Згідно податкових повідомлень-рішень, прийнятих Головним управлінням ДФС у Дніпропетровській області та копій квитанцій про сплату, починаючи із 2016 року ОСОБА_2 щорічно сплачував податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплачений фізичними особами, а саме: за 2015 рік у сумі 761,25 грн, за 2016 рік у сумі 3927,30 грн, за 2017 рік у сумі 6460 грн.
20 липня 2018 року позивачі звернулися до Дніпровської міської ради з листом, в якому просили розглянути питання щодо перегляду відсотка податку на нерухоме майно для категорії непрацюючих пенсіонерів, якими є позивачі (а.с.24).
Відповідачем на вказане звернення було надано відповідь від 3 серпня 2018 року №3/15-411 «Про розгляд звернення», в якій зазначено, що на 2015 рік підпунктом «б» пункту 2.1 додатку до рішення Дніпровської міської ради від 28 січня 2015 року №7/60 «Про внесення змін до рішення міської ради від 27 грудня 2010 року №5/6 «Про місцеві податки і збори на території міста» встановлено, що база оподаткування об`єкта/об`єктів житлової нерухомості, в тому числі їх часток, що перебувають у власності фізичної особи - платника податку, зменшується для житлового будинку/будинків незалежно від їх кількості - на 200 кв.м.; «в» - для різних типів об`єктів житлової нерухомості, в тому числі їх часток (у разі одночасного перебування у власності платника податку квартири/квартир та житлового будинку/будинків, у тому числі їх часток), - на 285 кв.м. З 1 січня 2016 року, відповідно до Закону України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо забезпечення збалансованості бюджетних надходжень у 2016 році» від 24 грудня 2015 року №909-VIII, міська рада втратила можливість збільшувати граничну межу житлової нерухомості, на яку зменшується база оподаткування, яка визначена підпунктом 266.4.1 Податкового кодексу України.
Також позивачами 30 липня 2018 року було подано звернення до голови постійної комісії з питань бюджету, фінансів та місцевого самоврядування Дніпровської міської ради, в якому просили розглянути питання щодо зниження ставки податку на нерухомість для непрацюючих пенсіонерів, а також просили запросити їх на засідання бюджетної комісії та надати можливість виступити із своїми аргументами перед депутатами.
На зазначене звернення позивачі отримали висновок постійної комісії з питань бюджету, фінансів та місцевого самоврядування Дніпровської міської ради від 14 вересня 2018 року №БК-1424, в якому зазначено, що відповідно до протоколу №98 від 12 вересня 2018 року вирішено, що згідно чинного законодавства у даному випадку міська рада не має права встановлювати пільги для категорій населення, оскільки пільги встановлюються для категорії нерухомості, тому зниження ставки податку на нерухомість для непрацюючих пенсіонерів та встановлення додаткових пільг для цієї категорії населення неможливе.
Не погоджуючись із зазначеними відповідями Дніпровської міської ради, позивачі звернулися до суду з цим позовом.
Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що висновок постійної комісії з питань бюджету, фінансів та місцевого самоврядування Дніпровської міської ради від 14 вересня 2018 року №БК-1424 відповідає вимогам чинного законодавства України. Позивачами не надано до суду письмових доказів оскарження в адміністративному або в судовому порядку винесених контролюючим органом податкових повідомлень-рішень за 2015, 2016 та 2017 роки, якими визначено податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплачений фізичними особами, отже, всі податкові зобов`язання є узгодженими та сплаченими, що підтверджується матеріалами справи. Крім того, судом зазначено, що відповідно до підпункту 266.7.3 пункту 266.7 статті 266 Податкового кодексу України, платники податку мають право звернутися з письмовою заявою до контролюючого органу за місцем проживання (реєстрації) для проведення звірки даних щодо: права на користування пільгою із сплати податку; розміру ставки податку; нарахованої суми податку.
Суд апеляційної інстанції, скасовуючи рішення суду першої та частково задовольняючи позовні вимоги в частині зобов`язання відповідача розглянути звернення позивачів від 30 липня 2018 року, виходив з наступних мотивів, з якими погоджується Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду.
Так, Третім апеляційним адміністративним судом встановлено, що спірні правовідносини між сторонами у цій справі виникли у зв`язку із поданням позивачами письмового звернення до голови постійної комісії з питань бюджету, фінансів та місцевого самоврядування Дніпровської міської ради.
У вказаному зверненні ОСОБА_1 та ОСОБА_2 просили розглянути питання про зниження ставки податку на нерухомість для непрацюючих пенсіонерів, про встановлення для цієї категорії населення додаткових пільг за площею та винести це питання на чергову сесію міської ради.
Зазначене звернення, як встановлено судом апеляційної інстанції, не стосувалося певного періоду, зокрема 2015-2017 років, тому посилання суду першої інстанції в обґрунтування судового рішення щодо не оскарження позивачами податкових повідомлень-рішень є безпідставними.
Сервіси для юристів