Ухвала КАС ВП від 24.01.2018 року у справі №810/5114/13-а

ПОСТАНОВА

Іменем України

23 квітня 2019 року

Київ

справа №810/5114/13-а

адміністративне провадження №К/9901/3585/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Хохуляка В.В.,

суддів - Бившевої Л.І., Шипуліної Т.М.,

розглянувши в судовому засіданні без повідомлення сторін касаційну скаргу Вишгородської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Київській області на постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 27.02.2014 (головуючий суддя - Парінов А.Б., судді: Грибан І.О., Губська О.А.) у справі №810/5114/13-а за позовом Дочірнього підприємства «Вікінг» до Вишгородської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Київській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,-

встановив:

Дочірнє підприємство «Вікінг» (далі - ДП «Вікінг») звернулось до Київського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просило визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Вишгородської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Київській області (далі - Вишгородська ОДПІ) від 31.05.2013 №0001942201, згідно з яким нараховано грошове зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 111522 грн. (за основним платежем - 74348 грн., за штрафними санкціями - 37174 грн.) та №0001952201, згідно з яким нараховано грошове зобов'язання за податку на прибуток у розмірі 117099 грн. (за основним платежем - 78066 грн., за штрафними санкціями - 39033 грн.).

Постановою Київського окружного адміністративного суду від 23.10.2013 в позові відмовлено.

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 27.02.2014 рішення суду першої інстанції скасовано та прийнято нове, яким позов задоволено.

Не погодившись з висновками суду апеляційної інстанції, Вишгородська ОДПІ оскаржила його у касаційному порядку.

У касаційній відповідач просить скасувати постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 27.02.2014 та залишити в силі постанову Київського окружного адміністративного суду від 23.10.2013.

В обґрунтування своїх вимог Вишгородська ОДПІ посилається на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, зокрема, статей 139, 198 Податкового кодексу України.

Так, відповідач зазначає, що враховуючи податкову інформацію щодо постачальників позивача, ДП «Вікінг» не підтверджено правомірність формування даних податкового обліку за оспорюваними господарськими операціями з огляду на порушення контрагентами позивача податкової дисципліни, відсутність у них необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності, що свідчить про відсутність реального вчинення господарських операцій з придбання спірних послуг від ТОВ «Ю.О.Електронікс-1», ТОВ «Тесей ЛТД» та їх подальше використання в господарській діяльності. Крім того, відповідача зазначає, що суд апеляційної інстанції не дослідив безпосереднє здійснення господарських операцій позивача з контрагентами; при розгляді справи не враховано, що на підтвердження отримання рекламних послуг надано лише окремі документи, що свідчить про те, що усі договори між ДП «Вікінг» та його контрагентами складені без обачності та завідомо без настання правових наслідків.

Позивач не скористався своїм правом та не надав відзив на касаційну скаргу відповідача, що не перешкоджає розгляду даної касаційної скарги.

Переглядаючи прийняте у справі судове рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевіряючи дотримання судом апеляційної інстанції норм процесуального права при встановленні фактичних обставин у справі та правильність застосування ним норм матеріального права, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, Вишгородською ОДПІ проведено документальну позапланову невиїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства при здійсненні фінансово-господарських операцій по взаємовідносинам з ТОВ «Ю.О.Електронікс-1», ТОВ «Тесей ЛТД» за період з 01.08.2012 по 30.11.2012.

За результатами перевірки відповідачем складено акт від 30.04.2013 №429/22-00/30207208, в якому відображено висновок про порушення позивачем пункту 138.1 статті 138, підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139, пунктів 198.1, 198.6 статті 198, статті 200, пунктів 201.4, 201.6 статті 201 Податкового кодексу України, що призвело до заниження суми податку на додану вартість у розмірі 74347,67 грн. та суми податку на прибуток у розмірі 78065,05 грн.

На обґрунтування цього висновку Вишгородська ОДПІ посилається на те, що послуги фактично не надавались, а учасниками правочинів переслідувалась мета мінімізації податкових зобов'язань, та, як наслідок, вчинення з постачальниками та покупцями правочинів без мети настання реальних наслідків. Крім того, відповідач послався на податкову інформацію щодо контрагентів позивача (акти ДПІ у Шевченківському районі м. Києва від 11.03.2013 №685/22-90/32799525 «Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Ю.О.Електронікс-1» з контрагентами, з якими платником податків задекларовані взаємовідносини за період з 01.05.2012 по 30.11.2012», від 27.03.2013 №817/22-90/32799525 «Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Ю.О.Електронікс-1» з контрагентами, з якими платником податків задекларовані взаємовідносини за період з 01.12.2011 по 30.11.2012» та від 12.03.2013 №694/2220/37818657 «Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Тесей ЛТД» з контрагентами, з якими платником податків задекларовані взаємовідносини за період з 01.01.2012 по 30.11.2012», де вказано про відсутність у них в достатній кількості майна, основних фондів та трудових ресурсів, необхідних для провадження фактичної господарської діяльності та виконання договірних зобов'язань перед контрагентами; незнаходження підприємств з юридичними адресами; зазначено відсутність задекларованих податкових зобов'язань у спірні податкові періоди, що свідчить про відсутність реального вчинення господарських операцій з отримання позивачем спірних послуг від названих постачальників та їх подальше використання в своїй господарській діяльності.

На підставі названого акта перевірки Вишгородською ОДПІ прийнято податкове повідомлення-рішення від 31.05.2013 №0001942201, згідно з яким нараховано грошове зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 111522 грн. (за основним платежем - 74348 грн., за штрафними санкціями - 37174 грн.) та №0001952201, згідно з яким нараховано грошове зобов'язання за податку на прибуток у розмірі 117099 грн. (за основним платежем - 78066 грн., за штрафними санкціями - 39033 грн.).

Відповідно до пункту 44.1 статті 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Згідно зі статтею 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» первинним документом є документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до частини першої статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Отже, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків як обов'язкова ознака господарської операції кореспондує з нормами Податкового кодексу України.