Ухвала КАС ВП від 17.06.2018 року у справі №816/1385/16

ПОСТАНОВА

Іменем України

22 червня 2018 року

Київ

справа №816/1385/16

адміністративне провадження №К/9901/41354/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Пасічник С.С.,

суддів: Васильєвої І.А., Юрченко В.П.,

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_2 на постанову Харківського апеляційного адміністративного суду у складі колегії суддів: головуючого судді Мельникової Л.В., суддів Донець Л.О., Бартош Н.С. від 13 грудня 2016 року у справі за позовом ОСОБА_2 до Державної податкової інспекції у м. Полтаві Головного управління ДФС України у Полтавській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_2 (далі - позивач) звернувся до суду з позовом до Державної податкової інспекції у м. Полтаві Головного управління ДФС у Полтавській області (далі - відповідач), в якому просив визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 30 червня 2016 року №16443-13.

Обґрунтовуючи позовну заяву, зазначав, що справляння транспортного податку за 2016 рік на підставі положень статті 267 Податкового кодексу України не є правомірним та суперечить основним засадам податкового законодавства щодо необхідності прийняття рішення місцевої ради про встановлення місцевих податків до 15 липня року, що передує бюджетному періоду, в якому підлягає застосуванню відповідний податок, а тому нарахування оскаржуваним рішенням суми грошового зобов'язання зі сплати транспортного податку з фізичних осіб вважає незаконним; крім того, стверджував, що відповідачем не було здійснено розрахунку для визначення середньоринкової вартості автомобіля, у зв'язку з чим відсутні беззаперечні підстави для віднесення такого до об'єкту оподаткування транспортним податком.

Постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 20 вересня 2016 року позов задоволено; визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення від 30 червня 2016 року № 16443-13.

Суд першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги, дійшов висновку, що застосування контролюючим органом положень Податкового кодексу України щодо оподаткування транспортним податком може мати місце не раніше наступного бюджетного періоду, тобто не раніше 2017 року, а тому обов'язок його сплати у позивача відсутній. Також зазначив, що відповідач не обґрунтував підстав прийняття оскаржуваного податкового повідомлення-рішення, оскільки не надав розрахунку середньоринкової вартості автомобіля позивача та пояснень щодо отримання від Мінекономрозвитку інформації про такий автомобіль.

Постановою Харківського апеляційного адміністративного суду від 13 грудня 2016 року скасовано постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 20 вересня 2016 року та прийнято нову постанову, якою у задоволенні позову відмовлено.

Скасовуючи постанову суду першої інстанції та відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що з 01 січня 2016 платниками транспортного податку є власники легкових автомобілів не старше п'яти років, середньоринкова вартість яких становить понад 750 розмірів мінімальної заробітної плати; згідно наданого Мінекономрозвитку розрахунку, здійсненого у відповідності до Методики визначення середньоринкової вартості легкових автомобілів, вартість належного позивачу транспортного засобу є більшою за 750 розмірів мінімальної заробітної плати, що не спростовано позивачем в ході розгляду справи, а тому такий автомобіль є об'єктом оподаткування транспортним податком у 2016 році згідно положень статті 267 Податкового кодексу України, у зв'язку з чим нарахування оскаржуваним рішенням суми грошового зобов'язання зі сплати транспортного податку з фізичних осіб є правомірним.

Не погоджуючись із рішеннями суду апеляційної інстанції, позивач подав касаційну скаргу, в якій просив його скасувати та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Обґрунтовуючи касаційну скаргу, посилався на помилковість позиції апеляційного суду, оскільки застосування контролюючим органом положень Податкового кодексу України щодо оподаткування транспортним податком може мати місце не раніше наступного бюджетного періоду, тобто не раніше 2017 року, а тому обов'язок його сплати в 2016 році у позивача відсутній; крім того, зазначав, що відповідачем не доведено, що при прийнятті оскаржуваного рішення враховувалась інформація, надана Мінекономрозвитку.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 12 січня 2017 року відкрито касаційне провадження за вказаною касаційною скаргою.

Відповідач у відзиві на касаційну скаргу проти доводів та вимог останньої заперечив, вважаючи їх безпідставними, а рішення суду апеляційної інстанції, яке він просить залишити без змін, - обґрунтованим та законним.

В подальшому, справа передана до Верховного Суду, як суду касаційної інстанції в адміністративних справах відповідно до підпункту 4 пункту 1 Розділу VІІ «Перехідні положення» Кодексу адміністративного судочинства України й протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями Касаційного адміністративного суду у складі Верховного суду визначено колегію суддів для розгляду касаційної скарги у складі судді-доповідача Пасічник С.С., суддів Васильєвої І.А., Юрченко В.П.

Переглянувши судові рішення в межах доводів і вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права, Верховний Суд дійшов висновку про відмову в задоволенні касаційної скарги.

Так, судами попередніх інстанцій встановлено, що позивач є власником транспортного засобу марки Nissan, модель Patrol, об'єм двигуна 5552 куб. см., 2013 року випуску.

22 лютого 2016 року у листі за вих. №3252-08/4797-03 Мінекономрозвитку на адресу ДФС України скеровано інформацію щодо автомобілів, з року випуску яких минуло не більше п'яти років (включно) та середньоринкова вартість яких становить понад 750 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої Законом України «Про Державний бюджет України на 2016 рік» станом на 1 січня 2016 року, у якій серед переліку відповідних автомобілів значиться автомобіль марки Nissan, модель Patrol, об'ємом двигуна 5,6, бензин, АТ.

30 червня 2016 року відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення №16443-13, яким визначено позивачу суму грошового зобов'язання за платежем «транспортний податок з фізичних осіб» за 2016 рік у розмірі 25000,00 грн.

В подальшому, листом Мінекономрозвитку за вих. №3252-09/26909-09 від 19 серпня 2016 року ДФС України додатково повідомлялася, зокрема, про те, що середньоринкова вартість легкового автомобіля Nissan Patrol, 2013 року випуску становить 1285656,82 грн.

Касаційний суд погоджується із висновками суду апеляційної інстанції про відповідність вимогам чинного законодавства оскаржуваного податкового повідомлення-рішення з огляду на наступне.

01 січня 2015 року набрав чинності Закон України №71-VIII від 28 грудня 2014 року «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи», яким шляхом викладення в новій редакції статті 267 Податкового кодексу України (далі - ПК України) було введено новий податок - транспортний податок.

Відповідно до підпункту 267.1.1 пункту 267.1 статті 267 ПК України платниками транспортного податку є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які мають зареєстровані в Україні згідно з чинним законодавством власні легкові автомобілі, що відповідно до підпункту 267.2.1 пункту 267.2 цієї статті є об'єктами оподаткування.