Ухвала КАС ВП від 05.12.2018 року у справі №825/2328/16

ПОСТАНОВА

Іменем України

22 травня 2020 року

Київ

справа №825/2328/16

адміністративне провадження №К/9901/23055/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого - Чиркіна С.М.,

суддів: Єзерова А.А., Кравчука В.М.,

розглянувши у порядку письмового провадження касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Сервіс» на постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 19.01.2017 (головуючий суддя: Бородавкіна С.В.) та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 27.03.2017 ( головуючий суддя: Бєлова Л.В., судді: Безименна Н.В., Желтобрюх І.Л.) у справі № 825/2328/16 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Сервіс» до Управління Держпраці у Чернігівській області про визнання протиправною та скасування постанови ,

В С Т А Н О В И В:

20.12.2016 Товариство з обмеженою відповідальністю «Сервіс» (далі - позивач або ТОВ «Сервіс») звернулося до Чернігівського окружного адміністративного суду з позовом до Управління Держпраці у Чернігівській області (далі - відповідач або Управління Держпраці), у якому просило визнати протиправною та скасувати постанову від 08.12.2016 № 25-03-012/0667/158 про накладення штрафу у розмірі 58 000,00 грн.

Постановою Чернігівського окружного адміністративного суду від 19.01.2017, яка залишена без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 27.03.2017, в задоволені позовних вимог відмовлено.

Відмовляючи у задоволені позовних вимог, суди попередніх інстанцій дійшли висновку, що відповідач у цій справі не є контролюючим органом доходів і зборів в розумінні вимог пункту 41.1 статті 41 ПК України. Відповідно, приписи пункту 3 Прикінцевих положень Закону від 28.12.2014 №71-VIII «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи» (далі - Закон №71-VIII) не можуть поширюватися на Управління Держпраці у Чернігівській області, як помилково стверджує позивач.

Також суди дійшли висновку, що встановлені відповідачем порушення позивачем статті 96 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України) є обгрунтованими.

Не погоджуючись із вказаними рішеннями судів попередніх інстанцій, позивач направив на адресу Вищого адміністративного суду України касаційну скаргу, надійшла поштою 21.04.2017, у якій, з посиланням на порушення норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 19.01.2017 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 27.03.2017, направити справу на новий розгляд до Чернігівського окружного адміністративного суду.

Касаційна скарга мотивована неправильним застосуванням судами попередніх інстанцій пункту 3 Прикінцевих положень Закону №71-VIII, який, на думку скаржника, поширюється на всі контролюючі органи.

Також, на переконання позивача, судами попередніх інстанцій не враховані вимоги Закону України від 05.04.2007 № 877-V «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» (далі - Закон № 877-V) щодо процедури проведення перевірки відповідачем.

Скаржник вважає, що доказом проведення перевірки без повідомлення директора ТОВ «Сервіс», є висновок почеркознавчої експертизи № 1640/1642/17-24, яка проведена по кримінальному провадженню та згідно якого підпис від імені директора в акті перевірки №25-03-012/0667 від 15.11.2016 виконано іншою особою.

Водночас зазначає, що суди першої та апеляційної інстанцій не взяли до уваги надані позивачем докази на спростування виявлених відповідачем порушень, які є належними і які містять інформацію щодо предмету доказування.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 15.05.2017 відкрито касаційне провадження у справі. Цією ж ухвалою витребувано справу з суду першої інстанції.

15.12.2017 розпочав роботу Верховний Суд і набрав чинності Закон України від 03.10.2017 №2147-VIII "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів", яким Кодекс адміністративного судочинства України (далі - КАС України) викладено в новій редакції.

Підпунктом 4 пункту 1 розділу VII «Перехідні положення» КАС України в редакції згаданого Закону передбачено, що касаційні скарги (подання) на судові рішення в адміністративних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного адміністративного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

15.02.2018 цю справу передано на розгляд Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду.

За результатом повторного автоматизованого розподілу від 13.06.2019 визначено новий склад суду (головуючий суддя: Чиркін С.М., судді: Саприкіна І.В., Єзеров А.А.).

Ухвалою Верховного Суду від 12.05.2020 справу прийнято до свого провадження та призначено до розгляду в порядку письмового провадження відповідно до статті 345 КАС України.

В порядку статті 31, пункту 15 Перехідних положень КАС України, за результатами автоматизованого розподілу здійснено заміну судді ОСОБА_1, у зв`язку з ухваленням Вищою радою правосуддя рішення від 09.04.2020 №923/0/15-20 "Про звільнення ОСОБА_1 з посади судді Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду у зв`язку з поданням заяви про відставку".

Верховний Суд переглянув оскаржувані судові рішення у межах доводів касаційної скарги, з урахуванням вимог статті 341 КАС України з`ясував повноту фактичних обставин справи, встановлених судом, перевірив правильність застосування норм матеріального і процесуального права та встановив таке.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що ТОВ «Сервіс» є юридичною особою, зареєстрованою у встановленому законом порядку 27.03.1997.

На виконання рішення колегії Мінсоцполітики від 23.09.2016 та Плану заходів щодо координації спільних дій Держпраці, ПФУ та ДФС, листом від 27.10.2016 №10730/4.1/4.3-ДП-16 Департамент з питань праці Держпраці направив для опрацювання відповідачу переліки роботодавців, які виплачують заробітну плату у розмірі меншому, ніж розмір мінімальної заробітної плати.