ПОСТАНОВА
Іменем України
22 травня 2018 року
Київ
справа №805/3054/17-а
адміністративне провадження №К/9901/932/17
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Хохуляка В.В.,
суддів - Бившевої Л.І., Шипуліної Т.М.,
розглянувши в попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби у Донецькій області на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 28.09.2017 (суддя - Тарасенко І.М.) та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 05.12.2017 (головуючий суддя - Компанієць І.Д. судді: Василенко Л.А., Ястребова Л.В.) у справі № 805/3054/17-а за позовом ОСОБА_2 до Головного управління ДФС у Донецькій області про визнання дій неправомірними та скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки), -
встановив:
ОСОБА_3 звернувся до Донецького окружного адміністративного суду з позовом, в якому просив визнати дії Головного управління Державної фіскальної служби у Донецькій області (далі - ГУ ДФС у Донецькій області) неправомірними та скасувати вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 10.05.2017 № Ф-570-17.
Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 28.09.2017, залишеною без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 05.12.2017, позов задоволено: визнано неправомірними дії ГУ ДФС у Донецькій області щодо формування вимоги про сплату боргу (недоїмки) та скасовано вимогу від 10.05.2017 № Ф-570-17 про сплату боргу (недоїмки) в розмірі 13034, 42 грн.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції, з висновками якого погодилась колегія апеляційного суду, виходив з того, що положення, передбачені пунктом 9-4 розділу VIII Закону України від 08.07.2014 № 2464-VI "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" (далі - Закон № 2464-VI) щодо звільнення від виконання обов'язків, визначених статтею 6 цього Закону, поширюється на позивача як платника єдиного внеску, при цьому отримання сертифікату Торгово-промислової палати про засвідчення обставин непереборної сили (форс-мажору) від суб'єкта господарювання не вимагається.
Не погодившись з висновками судів першої та апеляційної інстанцій ГУ ДФС у Донецькій області оскаржила їх у касаційному порядку.
У касаційній скарзі відповідач просить скасувати постанову суду першої інстанції, ухвалу суду апеляційної інстанції та прийняти у справі нове рішення про відмову у задоволенні позову повністю.
В обґрунтування своїх вимог ГУ ДФС у Донецькій області посилається на те, що судами порушено норми матеріального права, а саме: статті 6, 7, частина четверта статті 25, пункт 9-4 розділу VIII Закону № 2464-VI, а також норми процесуального права - частина четверта статті 11, статті 69, 79, 86, 99, 138, 159 Кодексу адміністративного судочинства України.
У касаційній скарзі, серед іншого, ГУ ДФС у Донецькій області зазначає, що платником не підтверджено належним чином настання обставин непереборної сили (форс-мажору) щодо звільнення від виконання обов'язків, визначених частиною другою статті 6 Закону № 2464-VI: не отримано сертифікат Торгово-промислової палати України, із відповідною заявою ОСОБА_2 до контролюючого органу не звертався, а Розпорядженням Кабінету Міністрів україни від 05.11.2014 № 1079-р зупинено дію розпорядження Кабінету міністрів України від 30.10.2014 № 1053 «Про затвердження переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція». Таким чином, відповідач вважає, що спірну вимогу прийнято у відповідності до чинного законодавства.
Відповідач також вказує на те, що умовою звільнення платника єдиного внеску від обов'язку своєчасного та в повному обсязі нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску є заява про звільнення від відповідальності та сертифікат Торгово-промислової палати України, проте позивачам сертифікат Торгово-промислової палати України надано не було.
У відзиві на касаційну скаргу ОСОБА_2 зазначає, що спірна вимога про сплату недоїмки є протиправною, оскільки у позивача на час проведення антитерористичної операції у період з 14.04.2014 до закінчення антитерористичної операції відсутній обов'язок зі сплати внесків. Підтвердження існування підстав для звільнення платника від сплати єдиного соціального внеску є виключно знаходження платника на обліку в органах фіскальної служби, що розташовані на території населених пунктів, де проходить антитерористична операція, та подання таким платником відповідної заяви до органу фіскальної служби.
Переглядаючи оскаржувані судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевіряючи дотримання судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права при встановленні фактичних обставин у справі та правильність застосування ними норм матеріального права, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з огляду на наступне.
Як встановлено попередніми судовими інстанціями, ОСОБА_2 зареєстрований в якості фізичної особи-підприємця 03.12.2013 ІІ групи єдиного податку. Знаходився на обліку державної податкової інспекції в Артемівському районі м. Луганська, здійснював господарську діяльність за адресою м. Луганськ, кв. Мирний, 2/72.
У зв'язку з проведенням антитерористичної операції вимушений був 20.07.2014 покинути м. Луганськ і на даний час проживає у м. Добропілля Донецької області, як тимчасово переміщена особа. Підприємницька діяльність позивачем з цього часу не велась.
Позивач з 2014 року неодноразово звертався за консультацією податкового органу з приводу того, які дії він має вчинити з підприємством, зареєстрованим в зоні АТО, куди та коли подавати заяву про звільнення від виконання своїх обов'язків, визначених Законом № 2464-VI, на що отримував пораду звернутися до державної податкової інспекції Артемівського району м. Луганська, яка переїхала до м. Сєвєродонецька.
10.05.2017 ГУ ДФС у Донецькій області сформовано вимогу про сплату боргу (недоїмки) № Ф-570-17 зі сплати ОСОБА_2 єдиного внеску станом на 30.04.2017 в розмірі 13034, 42 грн.
11.07.2017 рішенням ГУ ДФС України № 8665/т/99-99-11-02-02-75 скарга на вимогу про сплату недоїмки зі сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування залишена без розгляду.
Не погоджуючись з вимогою від 10.05.2017 № Ф-570-17 позивач оскаржив її в судовому порядку.
Єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування - консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов'язкового державного соціального страхування в обов'язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування (пункту 2 частини першої статті 1 Закону №2464-VI).
Частиною другою статті 6 Закону №2464-VI передбачено, що платник єдиного внеску зобов'язаний, зокрема, своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок.
Відповідно до частини восьмої статті 9 Закону №2464-VI платники єдиного внеску, крім платників, зазначених у пунктах 4 і 5 частини першої статті 4 цього Закону, зобов'язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний місяць, не пізніше 20 числа наступного місяця, крім гірничих підприємств, які зобов'язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний місяць, не пізніше 28 числа наступного місяця.
Сервіси для юристів