Ухвала КАС ВП від 13.03.2018 року у справі №820/7182/16

ПОСТАНОВА

Іменем України

21 травня 2018 року

Київ

справа №820/7182/16

адміністративне провадження №К/9901/31603/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Пасічник С.С.,

суддів: Васильєвої І.А., Юрченко В.П.,

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_2 на постанову Харківського окружного адміністративного суду у складі судді Спірідонова М.О. від 04 квітня 2017 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду у складі колегії суддів: головуючого судді Донець Л.О., суддів Бенедик А.П., Мельникової Л.В. від 07 червня 2017 року у справі за позовом ОСОБА_2 до Центральної об'єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління ДФС у Харківській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення,

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_2 (далі - позивач, ОСОБА_2) звернулась до суду з позовом до Західної об'єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління ДФС у Харківській області (правонаступник - Центральна об'єднана державна податкова інспекція м. Харкова Головного управління ДФС у Харківській області; далі - відповідач, Інспекція) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення від 12 березня 2015 року №0010431702.

Обґрунтовуючи позовну заяву, посилалась на безпідставність висновків відповідача про заниження позивачем податку на доходи фізичних осіб від отриманого доходу у вигляді додаткового блага за 2013 рік, оскільки анульована банком сума заборгованості, яка виникла відповідно до кредитного договору, у тому числі скасована банком пеня, не підпадає під ознаки додаткового блага, так як відповідно до положень Податкового кодексу України останнім є фактичне отримання такого доходу платником податку в грошовій, матеріальній чи нематеріальній формі.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 04 квітня 2017 року, яка залишена без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 07 червня 2017 року, позов задоволено частково; скасовано податкове повідомлення-рішення від 12 березня 2015 року №0010431702 в частині нарахування пені в сумі 3176,25 грн., з яких 2541,00 грн. донараховано основного податку та 635,25 грн. штрафні санкції; в задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.

Суд першої інстанції, з яким погодився й апеляційний суд, задовольняючи частково позовні вимоги, виходив з того, що до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включається дохід, отриманий платником податків як додаткове благо у вигляді основної суми боргу (кредиту) платника податку, прощеного (анульованого) кредитором за його самостійним рішенням, а тому анульована (прощена) кредитором сума пені, нарахована за прострочення виконання грошового зобов'язання, не є додатковим благом й, як наслідок, не підлягає включенню до загального оподатковуваного доходу платника податку.

Не погоджуючись із рішенням судів першої та апеляційної інстанції, позивач подала касаційну скаргу, в якій просила їх скасувати в частині відмови у задоволенні позовних вимог та ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити повністю.

Обґрунтовуючи касаційну скаргу, зазначила про помилковість позиції судів попередніх інстанцій про заниження позивачем податку на доходи фізичних осіб від отриманого доходу у вигляді прощеної (анульованої) кредитором основної суми боргу (кредиту), оскільки з часу отримання кредиту у 2008 році до моменту прощення банком заборгованості по ньому у 2013 року минуло майже п'ять років, що свідчить про можливість спливу строку позовної давності та відсутності підстав для кваліфікації такої суми як додаткового блага у розумінні підпункту 164.2.17 пункту 164.2 статті 164 Податкового кодексу України.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 19 червня 2017 року відкрито касаційне провадження за вказаною касаційною скаргою.

Відповідач у запереченнях на касаційну скаргу проти доводів та вимог останньої заперечив, вважаючи їх безпідставними, а рішення судів першої та апеляційної інстанцій, які він просить залишити без змін, - обґрунтованими та законними.

В подальшому, справа передана до Верховного Суду, як суду касаційної інстанції в адміністративних справах відповідно до підпункту 4 пункту 1 Розділу VІІ «Перехідні положення» Кодексу адміністративного судочинства України.

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями Касаційного адміністративного суду у складі Верховного суду визначено колегію суддів для розгляду касаційної скарги у складі судді-доповідача Пасічник С.С., суддів Васильєвої І.А., Юрченко В.П.

Переглянувши судові рішення в межах доводів і вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права, Верховний Суд дійшов наступного висновку.

Так, судами попередніх інстанцій встановлено, що 25 вересня 2008 року між АТ «Укрсиббанк» та ОСОБА_2 було укладено кредитний договір №11396480000, на підставі якого позивачем отримано кредитні кошти в сумі 45000 (сорок п'ять тисяч) доларів США, що дорівнювало еквіваленту 218704,50 грн.

Відповідно до повідомлення про анулювання боргу за вказаним кредитним договором, станом на 21 серпня 2013 року загальний розмір заборгованості позичальника перед кредитором становить 67096,17 дол. США. Сума анульованої кредитної заборгованості складає 37696,17 дол. США (еквівалент 301305,49 грн.) та пені у розмірі 14946,76 грн.

В подальшому, відповідачем за результатами проведеної документальної позапланової невиїзної перевірки ОСОБА_2 щодо достовірності, повноти нарахування і сплати до бюджету податку на доходи фізичних осіб з окремих видів податків, відмінних від здійснення господарської діяльності за період з 01 січня 2013 року по 31 грудня 2013 року складено акт від 05 лютого 2015 року №214/20-33-17-02-07, в якому встановлено порушення позивачем вимог: підпункту 164.2.17 пункту 164.1 статті 164, підпункту 168.1.3 пункту 168.1 статті 168 Податкового кодексу України, внаслідок чого занижено податок з доходів фізичних осіб у 2013 році на суму 53533,48 грн.; підпункту 120.1 статті 120, пункту 176.2 статті 176 Податкового кодексу України, а саме неподання податкової декларації про майновий стан і доходи за 2013 рік.

На підставі висновків акту перевірки Інспекцією прийнято податкове повідомлення-рішення 12 березня 2015 року №0010431702, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб на загальну суму 67086,85 грн., в тому числі основне зобов'язання - 53533,48 грн., штрафні (фінансові) санкції - 13553,37 грн.

Згідно розрахунку податкового зобов'язання, наданого Інспекцією в ході розгляду справи, на анульовану суму кредитної заборгованості 301305,19 грн. було донараховано основного податку у сумі 50992,48 грн., штрафної санкції - 12748,12 грн. На суму анульованої пені у розмірі 14946,76 грн. було донараховано 2541,00 грн. податку, штрафної санкції - 635,25 грн. Також застосовано штрафну санкцію у сумі 170,00 грн. за неподання податкової декларації.

Згідно з підпунктами 163.1.1 та 163.1.2 пункту 163.1 статті 163 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних відносин; далі - ПК України) об'єктом оподаткування резидента є загальний місячний (річний) оподатковуваний дохід; доходи з джерела їх походження в Україні, які остаточно оподатковуються під час їх нарахування (виплати, надання).

Відповідно до абзацу другого пункту 164.1 статті 164 ПК України загальний оподатковуваний дохід - будь-який дохід, який підлягає оподаткуванню, нарахований (виплачений, наданий) на користь платника податку протягом звітного податкового періоду.

Підпунктом 14.1.54 пункту 14.1 статті 14 ПК України визначено, що дохід з джерелом їх походження з України - будь-який дохід, отриманий резидентами або нерезидентами, у тому числі від будь-яких видів їх діяльності на території України (включаючи виплату (нарахування) винагороди іноземними роботодавцями), її континентальному шельфі, у виключній (морській) економічній зоні.