Ухвала КАС ВП від 19.02.2018 року у справі №821/371/17

ПОСТАНОВА

Іменем України

21 лютого 2018 року

Київ

справа №821/371/17

адміністративне провадження №К/9901/1970/17

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Пасічник С.С.,

суддів: Васильєвої І.А., Юрченко В.П.,

розглянувши розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Херсонської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Херсонській області на постанову Херсонського окружного адміністративного суду у складі судді Кузьменко Н.А. від 04 квітня 2017 року та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду у складі колегії суддів: головуючого судді Шляхтицького О.І., суддів Джабурія О.В., Романішина В.Л. від 20 вересня 2017 року у справі за позовом ОСОБА_2 до Херсонської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Херсонській області про скасування податкових повідомлень-рішень,

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_2 (далі - позивач/ОСОБА_2.) звернувся до суду з позовом до Херсонської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Херсонській області (далі - відповідач/Інспекція) про скасування податкових повідомлень-рішень від 17 січня 2017 року №0000781305 та №0000791305.

Обґрунтовуючи позовну заяву, зазначав про безпідставність покладених в основу оскаржуваних рішень висновків відповідача про заниження податку на доходи фізичних осіб, оскільки на відміну від прощеного за кредитним договором боргу, скасована банком пеня та штрафні санкції не є доходом, отриманим як додаткове благо.

Постановою Херсонського окружного адміністративного суду від 04 квітня 2017 року, яка залишена без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 20 вересня 2017 року, позов задоволено: визнано протиправними і скасовано податкові повідомлення-рішення від 17 січня 2017 року №0000781305 та №0000791305.

Суди першої та апеляційної інстанцій, задовольняючи позовні вимоги, виходили з того, що в порушення вимог пунктів 79.2 та 79.3 статті 79 Податкового кодексу України повідомлення про проведення документальної невиїзної перевірки та копія наказу про її призначення були вручені позивачу вже після її проведення податковим органом, чим позбавлено можливості реалізації права на ознайомлення із ними до початку проведення перевірки та надання відповідних пояснень, а тому перевірка вважається проведеною без наявності на те правових підстав й, як наслідок, не має юридичної значимості для цілей прийняття оскаржуваних податкових повідомлень-рішень.

Не погоджуючись із рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, Інспекція подала касаційну скаргу, в якій просила їх скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.

Обґрунтовуючи касаційну скаргу, відповідач послався на те, що в ході проведення документальної позапланової невиїзної перевірки встановлено обставини невключення позивачем до загального річного оподаткованого доходу і недекларування суми доходу у вигляді додаткового блага, чим порушено підпункт 164.2.17 пункту 164.2 статті 164 Податкового кодексу України, а тому оскаржувані податкові повідомлення-рішення є законними і не підлягають скасуванню. Інших доводів, зокрема, стосовно дотримання Інспекцією порядку проведення перевірки, а також мотивів, які покладені в основу рішень судів першої та апеляційної інстанцій, касаційна скарга не містить.

Ухвалою Верховного Суду від 02 січня 2018 року відкрито касаційне провадження за вказаною касаційною скаргою.

У визначені ухвалою строки відзиву на касаційну скаргу не надходило.

Заслухавши суддю-доповідача, переглянувши судові рішення в межах доводів і вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права, колегія суддів дійшла висновку про відмову в задоволенні касаційної скарги.

Так, судами попередніх інстанцій встановлено, що на підставі наказу про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки від 08 жовтня 2015 року №1183 та повідомлення про проведення перевірки від 08 жовтня 2015 року №849/21-03-17-03 у період з 08 жовтня 2015 року по 12 жовтня 2015 року Інспекцією проведено документальну позапланову невиїзну перевірку платника податків ОСОБА_2 за період з 01 січня 2014 року по 31 грудня 2014 року, за результатами якої складено акт перевірки від 13 жовтня 2015 року №780/21-03-17-03/НОМЕР_1.

За висновками акта перевірки позивачем порушено вимоги:

- підпункту 164.2.17 пункту 164.2 статті 164 Податкового кодексу України, а саме не включено до загального річного оподатковуваного доходу і не задекларовано суму доходу у вигляді суми боргу анульованого кредитором у розмірі 804669,96 грн., що призвело до заниження податку на доходи фізичних осіб у сумі 133871,76 грн.;

- пунктів 49.1, 49.2, підпункту 49.18.4 пункту 49.18 статті 49 Податкового кодексу України, а саме не подано податкову декларацію про майновий стан і доходи за 2014 рік.

Висновок контролюючого органу ґрунтуються на тому, що анулювання (прощення) кредитором боргу за його самостійним рішенням є додатковим благом у розумінні підпункту 164.2.17 пункту 164.2 статті 164 Податкового кодексу України, що включається до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податків, з якого утримується та перераховується до бюджету податок з доходів фізичних осіб.

На підставі акту перевірки відповідачем прийняті податкові повідомлення-рішення від 17 січня 2017 року:

- №0000781305, відповідно до якого позивачу визначено грошове зобов'язання за платежем «податок на доходи фізичних осіб» на суму 167339,70 грн., у тому числі за основним платежем - 133871,76 та за штрафними (фінансовими) санкціями - 33467,94 грн.;

- №0000791305, відповідно до якого позивачу визначено суму штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 170 грн.

Колегія суддів погоджується із висновками судів попередніх інстанцій про невідповідність вимогам чинного законодавства оскаржуваних податкових повідомлень-рішень з огляду на наступне.

Так, відповідно до статті 62 Податкового кодексу України (тут і надалі в редакції, чинній на момент проведення перевірки) одним із способів здійснення податкового контролю є перевірки та звірки відповідно до вимог цього Кодексу, а також перевірки щодо дотримання законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи у порядку, встановленому законами України, що регулюють відповідну сферу правовідносин.