Ухвала КАС ВП від 20.11.2018 року у справі №805/4461/15-а

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 листопада 2018 року

Київ

справа №805/4461/15-а

адміністративне провадження №К/9901/27885/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Бившевої Л.І.,

суддів: Шипуліної Т.М., Хохуляка В.В., розглянув в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін касаційну скаргу ОСОБА_2 на постанову Донецького апеляційного адміністративного суду від 27.01.2016 у справі за позовом ОСОБА_2 до Слов'янської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Донецькій області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

У С Т А Н О В И В:

ОСОБА_2 подала до суду позов, в якому просила визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 15.06.2015 № 1/6-17 про визначення грошового зобов'язання з транспортного податку в сумі 25 000,00 грн.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач зазначає, що в оспорюваному податковому повідомленні-рішенні про визначення грошового зобов'язання з транспортного податку в сумі 25 000,00 грн контролюючий орган посилався на норми матеріального права, які регулюють порядок обчислення плати за землю. Окрім того, позивач наголошує на тому, що контролюючий орган надіслав йому зазначене податкове повідомлення-рішення 07.07.2015 поза межами визначеного у підпунктах 267.6.1 і 267.6.2 пункту 276.6 статті 276 Податкового кодексу України терміну.

Донецький окружний адміністративний суд постановою від 22.12.2015 адміністративний позов задовольнив. Визнав протиправним та скасував податкове повідомлення-рішення від 15.06.2015 № 1/6-17 про визначення грошового зобов'язання з транспортного податку в сумі 25 000,00 грн.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що контролюючий орган не зазначив у оспорюваному податковому повідомленні-рішенні від 15.06.2015 № 1/6-17 рік, за який визначено позивачу грошове зобов'язання з транспортного податку. Податкове повідомлення-рішення у порушення вимог підпункту 267.6.2 пункту 267.6 статті 267 Податкового кодексу України контролюючий орган надіслав позивачу тільки 10.10.2015, тоді як мав виконати такий обов'язок до 1 липня базового податкового (звітного) періоду (року).

Донецький апеляційний адміністративний суду постановою від 27.01.2016 постанову Донецького окружного адміністративного суду від 22.12.2015 скасував та відмовив в задоволенні позову.

Скасовуючи постанову суду першої інстанції та відмовляючи в задоволенні позову, суд апеляційної інстанції виходив з того, що позивач зобов'язаний сплатити транспортний податок за 2015 рік, оскільки є платником цього податку згідно з положеннями підпункту 267.1.1 пункту 267.1 статті 267 Податкового кодексу України, як особа, яка має власний зареєстрований в Україні легковий автомобіль, що є об'єктом оподаткування в розумінні підпункту 267.2.1 пункту 267.2 статті 267 Податкового кодексу України. Контролюючий орган правомірно визначив грошове зобов'язання з транспортного податку за базовий податковий (звітний) період - 2015 рік за ставкою, передбаченою у пункті 267.4 статті 267 Податкового кодексу України.

ОСОБА_2 оскаржила постанову суду апеляційної інстанції до Вищого адміністративного суду України.

В обґрунтування вимог касаційної скарги ОСОБА_2 посилається на те, що суд апеляційної інстанції порушив норми матеріального та процесуального права. Наголошує на тому, що для застосування рішення про встановлення місцевих податків у 2015 році таке рішення мало бути прийнято та оприлюднено до 15.07.2014 року. Рішення Слов'янської міської ради «Про затвердження положення про транспортний податок на 2015 рік прийнято 30.01.2015, тому воно може бути застосовано не раніше наступного бюджетного періоду, тобто не раніше 2016 року.

Вищий адміністративний суд України ухвалою від 25.02.2016 відкрив касаційне провадження за вказаною касаційною скаргою.

Законом України «Про внесення змін до Конституції України (щодо правосуддя)» від 02.06.2016 № 1401-VIII, який набрав чинності з 30.09.2016, статтю 125 Конституції України викладено в редакції, згідно з якою Верховний Суд є найвищим судом у системі судоустрою України.

Згідно з пунктом 7 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 2 червня 2016 року №1402-VIII, який набрав чинності з 30.09.2016, з дня початку роботи Верховного Суду у складі, визначеному цим Законом, Верховний Суд України, Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ, Вищий господарський суд України, Вищий адміністративний суд України припиняють свою діяльність та ліквідуються у встановленому законом порядку.

Відповідно до пункту 8 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 02.06.2016 №1402-VIII, який набрав чинності з 30.09.2016, постановою Пленуму Верховного Суду від 30.11.2017 №2 «Про визначення дня початку роботи Верховного Суду» днем початку роботи Верховного Суду визначено 15.12.2017.

Законом України від 03.10.2017 №2147-VIII, який набрав чинності з 15.12.2017, Кодекс адміністративного судочинства викладено в новій редакції.

Відповідно до підпункту 4 пункту 1 Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції Закону України від 03.10.2017 №2147-VIII, який набрав чинності з 15.12.2017) касаційні скарги (подання) на судові рішення в адміністративних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного адміністративного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями у справі визначено склад колегії суддів Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду: Бившева Л.І. (суддя-доповідач, головуючий суддя), Хохуляк В.В., Шипуліна Т.М.

Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду ухвалою від 19.11.2018 прийняв касаційну скаргу до провадження та призначив справу до касаційного розгляду у спрощеному провадженні без повідомлення сторін на 20.11.2018.

Верховний Суд, переглядаючи судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та перевіряючи правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права на підставі фактичних обставин справ, зважає на таке.

Суди попередніх інстанцій встановили, що контролюючий орган за оскаржуваним податковим повідомленням-рішенням визначив позивачу транспортний податок за, оскільки вважав, що згідно з положеннями підпункту 267.1.1 пункту 267.1 статті 267 Податкового кодексу України ця особа є платником транспортного податку через те, що має власний зареєстрований в Україні легковий автомобіль, що використовувався до 5 років і має об'єм циліндрів двигуна понад 3000 куб. см., та відповідно до підпункту 267.2.1 пункту 267.2 статті 267 Податкового кодексу України є об'єктом оподаткування. Суд апеляційної інстанції також встановив, що грошове зобов'язання з транспортного податку визначено позивачу за 2015 рік.

Відповідно до статті 57 Конституції України кожному гарантується право знати свої права і обов'язки. Закони та інші нормативно-правові акти, що визначають права і обов'язки громадян, мають бути доведені до відома населення у порядку, встановленому законом. Закони та інші нормативно-правові акти, що визначають права і обов'язки громадян, не доведені до відома населення у порядку, встановленому законом, є нечинними.

Згідно зі статтею 64 Конституції України конституційні права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України. В умовах воєнного або надзвичайного стану можуть встановлюватися окремі обмеження прав і свобод із зазначенням строку дії цих обмежень. Не можуть бути обмежені права і свободи, передбачені, зокрема, статтею 57 цією Конституції.