Ухвала КАС ВП від 13.09.2018 року у справі №813/2273/18

ПОСТАНОВА

Іменем України

20 серпня 2019 року

Київ

справа №813/2273/18

адміністративне провадження №К/9901/68865/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого - Мороз Л.Л.,

суддів: Стародуба О.П., Рибачука А.І.,

розглянувши у порядку письмового провадження у касаційній інстанції адміністративну справу №813/2273/18

за позовом ОСОБА_1 до Львівської міської ради про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії, провадження по якій відкрито

за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 1 серпня 2018 року, ухвалене у складі головуючого судді Коморного О.І., та постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 5 грудня 2018 року, ухвалену у складі колегії суддів: головуючого судді Бруновської Н.В., суддів: Затолочного В.С., Матковської З.М.,

в с т а н о в и в :

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Львівської міської ради про визнання дій протиправними, визнання протиправною та скасування ухвали Львівської міської ради від 17.05.2018 № 3491 «Про відмову гр. ОСОБА_1 у наданні дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки на АДРЕСА_1 )» та зобов`язання вчинити дії щодо надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, що знаходиться за адресою : АДРЕСА_2 , між житловими будинками АДРЕСА_2 та АДРЕСА_3 згідно плану земельної ділянки, доданого до заяви від 24.05.2016.

Свої вимоги обґрунтовував тим, що відповідач безпідставно відмовляє у наданні дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення спірної земельної ділянки.

Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 1 серпня 2018 року, залишеним без змін постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 5 грудня 2018 року, позов задоволено частково.

Визнано протиправною та скасовано ухвалу Львівської міської ради від 17.05.2018 № 3491 «Про відмову гр. ОСОБА_1 у наданні дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки на АДРЕСА_1 )».

Зобов`язано Львівську міську раду вирішити питання про надання дозволу ОСОБА_1 на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 між житловими будинками 236/1 та АДРЕСА_3 (біля житлового будинку АДРЕСА_1) , з урахуванням правової оцінки, наданої судом у рішенні.

В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Суди встановили, що 24.05.2016 ОСОБА_1 звернувся до Львівської міської ради з заявою про надання дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки по АДРЕСА_2 та АДРЕСА_3 ( біля житлового будинку АДРЕСА_1 .

Постановою Франківського районного суду м. Львова від 31.10.2016 у справі №465/3922/16-а визнано протиправною бездіяльність Львівської міської ради щодо не розгляду у встановлений законом місячний строк клопотання ОСОБА_1 про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою та зобов`язано Львівську міську раду розглянути клопотання ОСОБА_1 на пленарному засіданні сесії Львівської міської ради.

Ухвалою Львівської міської ради від 14.09.2017 № 2432 ОСОБА_1 відмовлено у наданні дозволу на виготовлення землеустрою щодо відведення спірної земельної ділянки.

Постановою Франківського районного суду м. Львові від 06.12.2017 у справі №465/5581/17, з врахуванням ухвали про виправлення описки від 05.01.2018, визнано протиправною та скасовано вказану вище Ухвалу Львівської міської ради від 14.09.2017 № 2432 та зобов`язано Львівську міську раду вирішити питання щодо надання ОСОБА_1 дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки.

Ухвалою Львівської міської ради від 17.05.2018 № 3491 відмовлено ОСОБА_1 у наданні дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки на АДРЕСА_1 ).

Вважаючи таке рішення та дії відповідача неправомірними, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Частково задовольняючи позов, суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, мотивував своє рішення тим, що законодавством визначено вичерпний перелік підстав для відмови у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, але відповідачем в ухвалі не наведено підстав, передбачених частиною 7 статті 118 Земельного кодексу України, за яких позивачу відмовлено у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою для відведення земельної ділянки.

Також, суди дійшли висновку, що надання дозволу на виготовлення проекту землеустрою є дискреційними повноваженнями органу місцевого самоврядування, а тому суд не вправі зобов`язувати такий орган прийняти відповідне рішення та виходить за межі завдань адміністративного судочинства.

Не погоджуючись із зазначеними судовими рішеннями в частині відмови в задоволенні позовних вимог, позивач звернувся до суду з касаційною скаргою, у якій просить скасувати ухвалені у справі судові рішення та ухвалити нове, яким позов задовольнити в повному обсязі.

Відзив на касаційну скаргу не надходив.

Верховний Суд переглянув судові рішення у межах касаційної скарги, з`ясував повноту фактичних обставин, встановлених судами, та правильність застосування норм матеріального та процесуального права і дійшов висновку про часткове задоволення скарги з огляду на таке.