ПОСТАНОВА
Іменем України
20 березня 2018 року
Київ
справа №819/1249/17
адміністративне провадження №К/9901/396/17
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: головуючого - Гімона М.М.,
суддів: Бучик А.Ю., Мороз Л.Л.,
розглянувши у порядку письмового провадження касаційну скаргу Тернопільського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Тернопільської області на постанову Тернопільського окружного адміністративного суду від 22 вересня 2017 року (головуючий суддя - Твердохліб Н.В.) та постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 7 грудня 2017 року (головуючий суддя - Большакової О.О., судді - Глушка І.В., Макарика В.Я.),
у адміністративній справі № 819/1249/17 за позовом ОСОБА_1 до Тернопільського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Тернопільської області (далі - Управління ПФУ), третя особа: Управління Державної казначейської служби України у місті Тернополі Тернопільської області (далі - Управління ДКС) про зобов'язання вчинити певні дії,
У С Т А Н О В И В:
У липні 2017 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом, в якому просив зобов'язати Управління ПФУ сформувати та подати до Управління ДКС подання про повернення сплаченого ним збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з операцій купівлі-продажу нерухомого майна в розмірі 3 240 грн. та стягнути з Управління ПФУ за рахунок бюджетних асигнувань сплачений судовий збір в розмірі 640 грн. та понесені витрати на правову допомогу.
В обґрунтування позовних вимог зазначив, що відповідно до пункту 9 статті 1 Закону України «Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування» звільнений від сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з операцій купівлі-продажу, оскільки нерухоме майно ним придбано вперше.
Постановою Тернопільського окружного адміністративного суду від 22 вересня 2017 року позов задоволено. Зобов'язано Управління ПФУ сформувати та подати до Управління ДКС подання про повернення ОСОБА_1 3 240 грн. сплаченого збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з операцій купівлі-продажу нерухомого майна. Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань з Управління ПФУ на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 640 грн. сплачений згідно квитанції № 0.0.812078880.1 від 21 липня 2017 року та 500 грн. правової допомоги.
Постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 7 грудня 2017 року постанову суду першої інстанції в частині стягнення за рахунок бюджетних асигнувань Управління ПФУ на користь ОСОБА_1 понесених витрат на правову допомогу в розмірі 500 гривень скасовано та прийнято нову, якою відмовлено в задоволенні позовних вимог в цій частині. В іншій частині постанову залишено без змін.
Не погоджуючись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, відповідач посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, ставить питання про їх скасування та ухвалення нового про відмову в задоволенні позову.
В обґрунтування касаційної скарги зазначив, що Пенсійний Фонд України не володіє інформацією стосовно права власності громадян на нерухоме майно та позбавлений можливості встановити придбання житла конкретною особою вперше. Представлені позивачем документи не можуть вважатися достатніми для обґрунтування її вимог, оскільки не підтверджують факт придбання житла в минулому, чи придбання житла вперше.
Позивач своїм правом подати відзив на касаційну скаргу не скористався.
Заслухавши доповідь судді, обговоривши доводи касаційної скарги касаційної, перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права в межах доводів скарги, колегія суддів вважає, що вона задоволенню не підлягає з огляду на наступне.
Відповідно до частини першої статі 341 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
Вирішуючи позов суди виходили з того, що 20 липня 2017 року між Публічним акціонерним товариством «Закритий недиверсифікований венчурний корпоративний інвестиційний фонд «Ріелті-Актив» та ОСОБА_1 укладено договір купівлі-продажу квартири, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, який посвідчений приватним нотаріусом Тернопільського міського нотаріального округу Ломакіною Л.В. та зареєстрований в реєстрі за № 720. Відповідно до пункту 5 цього договору ціна нерухомого майна встановлена в розмірі 324 380 грн.
Відповідно до квитанції Тернопільського відділення публічного акціонерного товариства «Банк Січ» № ПН 2246846 від 20 липня 2017 року ОСОБА_1 сплачено збір на обов'язкове державне пенсійне страхування з операцій купівлі-продажу нерухомого майна у розмірі 1 відсоток від його вартості, що складає 3 240 грн., що зараховані на відповідний рахунок та надійшли до державного бюджету, згідно з довідкою Управління ДКС № 2491 від 29 серпня 2017 року.
21 липня 2017 року позивач звернувся з вимогою до Управління ПФУ про повернення безпідставно сплаченого збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з операцій купівлі-продажу нерухомого майна в розмірі 3 240 грн., оскільки придбав житло вперше і в розумінні пункту 9 статті 1 Закону України «Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування» не є платником даного збору.
Листом Управління ПФУ від 24 липня 2017 року № 13000/07 позивача повідомлено про те, що підстав для повернення збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з операції купівлі-продажу нерухомого майна немає з посиланням на відсутність у Пенсійного фонду України інформації щодо реєстрації права власності громадян на нерухоме майно.
Задовольняючи позов, суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, дійшов висновку, що за правилами пункту 9 статті 1 Закону України «Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування» позивач звільнена від сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування, як така, що придбаває житло вперше, а тому помилково сплачений нею збір на обов'язкове державне пенсійне страхування, під час укладення договору купівлі-продажу квартири, підлягає поверненню.
Колегія суддів погоджується з таким висновком судів попередніх інстанцій виходячи з наступного.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з пунктом 9 статті 1 Закону України "Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування" платниками збору на обов'язкове пенсійне страхування є підприємства, установи та організації незалежно від форм власності та фізичні особи, які придбавають нерухоме майно, за винятком державних підприємств, установ і організацій, що придбавають нерухоме майно за рахунок бюджетних коштів, установ та організацій іноземних держав, що користуються імунітетами і привілеями згідно із законами та міжнародними договорами України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, а також громадян, які придбавають житло і перебувають у черзі на одержання житла або придбавають житло вперше. Нерухомим майном визнається жилий будинок або його частина, квартира, садовий будинок, дача, гараж, інша постійно розташована будівля, а також інший об'єкт, що підпадає під визначення групи 3 основних засобів та інших необоротних активів згідно з Податковим кодексом України.
Пунктом 8 частини першої статті 2 цього ж передбачено, що об'єктом оподаткування є для платників збору, визначених пунктом 9 статті 1 цього Закону, - вартість нерухомого майна, зазначена в договорі купівлі-продажу такого майна.
Питання сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з окремих видів господарських операцій згідно із Законом України "Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування" врегульовано Порядком сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з окремих видів господарських операцій, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 3 листопада 1998 року № 1740 (далі - Порядок).
Сервіси для юристів