Ухвала КАС ВП від 20.02.2019 року у справі №826/16659/15

ПОСТАНОВА

Іменем України

20 лютого 2019 року

Київ

справа №826/16659/15

адміністративне провадження №К/9901/17699/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

Судді-доповідача: Желтобрюх І.Л.,

суддів: Білоуса О.В., Стрелець Т.Г.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Міністерства юстиції України на ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 1 листопада 2016 року (колегія суддів у складі: головуючого судді - Іщука І.О., суддів - Погрібніченка І.М., Шулежка В.П.) та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 13 квітня 2017 року (колегія суддів у складі: головуючого судді - Кузьменка В.В., суддів - Василенка Я.М., Степанюка А.Г.) у справі за позовом ОСОБА_2 до Державної виконавчої служби України про стягнення середнього заробітку, за заявою ОСОБА_2 про заміну сторони виконавчого провадження,

установив:

19 вересня 2016 року ОСОБА_2 звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва із заявою про заміну сторони виконавчого провадження у справі №826/16659/15 з Державної виконавчої служби України на її правонаступника - Міністерство юстиції України.

В обґрунтування заяви позивач посилався на те, що 5 серпня 2016 року припинено юридичну особу - Державну виконавчу службу України, яка є відповідачем у даній справі та боржником за виконавчим листом. У зв'язку з цим позивач просив замінити Державну виконавчу службу України як сторону у виконавчому провадженні на її правонаступника.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 1 листопада 2016 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 13 квітня 2017 року, заяву ОСОБА_2 задоволено; замінено боржника - Державну виконавчу службу України у виконавчому листі від 23 грудня 2015 року у справі №826/16659/15 на її правонаступника - Міністерство юстиції України.

Не погоджуючись з такими рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій Міністерство юстиції України звернулось із касаційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судами норм матеріального і процесуального права, просить скасувати оскаржувані ухвали і відмовити у задоволенні заяви позивача. В обґрунтування скарги посилається на те, що ліквідація Державної виконавчої служби України не передбачає обов'язку Міністерства юстиції України виплачувати кошти поновленим на роботі працівникам ДВС, оскільки вони не перебували у трудових відносинах з Міністерством юстиції України. Скаржник зауважує, що вимоги позивача стосуються питань стягнення середнього заробітку за час затримки виконання рішення суду про поновлення на роботі та не стосуються питань реалізації державної політики у сфері організації примусового виконання рішень судів та інших органів.

Позивач надав до суду заперечення на касаційну скаргу, просить залишити оскаржувані судові рішення без змін як законні й обґрунтовані, а касаційну скаргу Міністерства юстиції України - без задоволення.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши доводи касаційної скарги, матеріали справи, судові рішення, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на таке.

У серпні 2015 року ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до Державної виконавчої служби України, в якому просив стягнути з відповідача на його користь середній заробіток за час затримки виконання рішення суду про поновлення на роботі.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 30 вересня 2015 року у задоволенні позову відмовлено.

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 8 грудня 2015 року скасовано постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 30 вересня 2015 року, позов ОСОБА_2 задоволено: стягнуто з Державної виконавчої служби України на користь позивача середній заробіток за час затримки виконання рішення суду про поновлення на роботі з 27 грудня 2014 року по 6 квітня 2015 року в сумі 11702,12 грн.

23 грудня 2015 року у справі № 826/16659/15 видано виконавчий лист, який у подальшому був поданий до Державної казначейської служби України для виконання.

Як боржника у виконавчому листі зазначено Державну виконавчу службу України.

Задовольняючи заяву ОСОБА_2 і замінюючи сторону виконавчого провадження суди попередніх інстанцій визнали, що Міністерство юстиції України є правонаступником відповідача в частині виконання завдань і функцій з реалізації державної політики у сфері організації примусового виконання рішень судів, у тому числі й рішення у даній справі.

Колегія суддів Верховного Суду погоджується із висновком судів першої та апеляційної інстанцій, з огляду на таке.

Відповідно до частини п'ятої статті 124 Конституції України (у редакції, чинній на час вирішення справи судами) судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України.

Серед основних засад судочинства в Україні, згідно з пунктом 9 частини третьої статті 129 Конституції України, є обов'язковість рішень суду.

Частинами другою, третьою статті 14 Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції, яка діяла на час подання позивачем заяви; далі - КАС України) постанови та ухвали суду в адміністративних справах, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання на всій території України. Невиконання судових рішень тягне за собою відповідальність, встановлену законом.

Згідно зі статтею 1 Закону України «Про виконавче провадження» від 21 квітня 1999 року № 606-XIV саме виконавче провадження являється завершальною стадією судового провадження. Виконавче провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, спрямованих на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які здійснюються на підставах, у спосіб та в межах повноважень, визначених цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.

Частиною першою та другою статті 8 Закону України «Про виконавче провадження» обумовлено, що сторонами у виконавчому провадженні є стягувач і боржник. Стягувачем є фізична або юридична особа, на користь чи в інтересах якої видано виконавчий документ. Боржником є фізична або юридична особа, визначена виконавчим документом.

Відповідно до частини п'ятої статті 8 Закону України «Про виконавче провадження» у разі вибуття однієї із сторін державний виконавець з власної ініціативи або за заявою сторони, а також сама заінтересована сторона мають право звернутися до суду із заявою про заміну сторони її правонаступником.