Ухвала КАС ВП від 20.02.2018 року у справі №808/2535/17

ПОСТАНОВА

Іменем України

Київ

20 лютого 2018 року

справа №808/2535/17

адміністративне провадження №К/9901/4134/17

справа № 808/2535/17

провадження № К/9901/4134/17

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого - Ханової Р.Ф.(суддя-доповідач),

суддів: Васильєвої І. А., Юрченко В.П.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Приватної комерційно-виробничої фірми «Сорбполімер» на постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 26 вересня 2017 року (головуючий суддя - Стрельнікова Н. В.) та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 30 листопада 2017 року (головуючий суддя - Іванов С. М., судді - Панченко О. М., Чередниченко В.Є.) у справі № 808/2535/17 за адміністративним позовом Приватної комерційно-виробничої фірми «Сорбполімер» до Головного управління Державної фіскальної служби в Запорізькій області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

В С Т А Н О В И В:

У серпні 2017 року Приватна комерційно-виробнича фірма «Сорбполімер» (далі по тексту - позивач, платник податків) звернулась до Запорізького окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Державної фіскальної служби в Запорізькій області (далі по тексту - відповідач, митний орган) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 20 квітня 2017 року № 0005141401.

Позовні вимоги обґрунтовані неможливістю застосування положень Податкового кодексу України при виявленні порушень статей 1, 2 Закону України «Про здійснення розрахунків в іноземній валюті» № 185/94-ВР від 23 вересня 1994 року (із змінами і доповненнями), оскільки санкція за такі порушення передбачена статтею 238 Господарського кодексу України. Крім того, позивач вважає, що при винесенні оскаржуваного податкового повідомлення-рішення відповідачем пропущено строк, встановлений статтею 250 Господарського кодексу України, для застосування адміністративно-господарських санкцій. Позивач обґрунтовує свою позицію постановою Верховного Суду України від 04.11.2014 у справі №21-469а14.

Постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 26 вересня 2017 року, залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 30 листопада 2017 року у задоволенні позову відмовлено.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суди першої та апеляційної інстанцій виходили з того, що з набранням чинності Податкового кодексу України, положення статті 250 Господарського кодексу України щодо строків застосування адміністративно-господарських санкцій, на нарахування штрафних санкцій (пені) за порушення валютного законодавства, в тому числі на нарахування пені за порушення резидентами термінів розрахунків в іноземній валюті у сфері зовнішньоекономічної діяльності, не розповсюджуються.

Позивачем подано касаційну скаргу на постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 26 вересня 2017 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 30 листопада 2017 року, в якій посилається на порушення податковим органом підстав та порядку застосування адміністративно-господарських санкцій, встановлених положеннями Господарського кодексу України та правову позицію Верховного Суду України, викладену у Постанові Верховного Суду України від 04.11.2014 у справі №21-469а14, доводить неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права.

Відповідачем до Верховного Суду надано відзив на касаційну скаргу, в якому він погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, вважає їх законними та обґрунтованими і просить залишити постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 26 вересня 2017 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду по справі № 808/2535/17 без змін, а касаційну скаргу позивача - без задоволення.

Згідно з частиною третьою статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

Верховний Суд, переглянувши постанову суду першої інстанції та ухвалу суду апеляційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування ними норм матеріального та процесуального права, не вбачає підстав для задоволення касаційної скарги.

Відповідно до частин першої, другої, третьої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Зазначеним вимогам закону оскаржувані судові рішення відповідають.

Суди першої та апеляційної інстанцій установили.

20 квітня 2017 року податковим органом на підставі акту позапланової документальної виїзної перевірки від 09 березня 2017 року №105/08-01-14-01/23856614 позивача з питань дотримання вимог валютного законодавства по зовнішньоекономічному імпортному контракту № 805 від 05 червня 2015 року з нерезидентом «Skyfine Inc. Limited» (Гонконг) за період 05 червня 2015 року по 01 березня 2017 року прийнято податкове повідомлення-рішення форми «С» № 0005141401, яким позивачу нараховану пеню за порушення строку розрахунку у сфері зовнішньоекономічної діяльності у розмірі 36 193,95 грн. (а.с.9).

За результатами перевірки податковий орган дійшов висновку про порушення позивачем вимог статті 2 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» №185/94-ВР від 23 вересня 1994 року з урахуванням п. 1 Постанови Національного Банку України «Про врегулювання ситуації на грошово-кредитному та валютному ринках України» № 160 від 03 березня 2015 року по зовнішньоекономічному імпортному контракту № 805 від 05 червня 2015 року у періоді з 16 вересня 2015 року по 01 березня 2017 року (532 дні).

Щодо доводів касаційної скарги.

Відповідно до частини першої статті 2 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» №185/94-ВР від 23 вересня 1994 року (далі - Закон №185/94-ВР) (в редакції, яка була чинна на момент виникнення спірних правовідносин) імпортні операції резидентів, які здійснюються на умовах відстрочення поставки, в разі, коли таке відстрочення перевищує 180 календарних днів, зокрема з моменту здійснення авансового платежу або виставлення векселя на користь постачальника продукції (робіт, послуг), що імпортується, потребують висновку центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері економічного розвитку.