ПОСТАНОВА
Іменем України
19 листопада 2018 року
Київ
справа №810/5997/15
адміністративне провадження №К/9901/19665/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
Судді-доповідача - Васильєвої І.А.,
суддів - Пасічник С.С., Юрченко В.П.,
розглянувши у порядку письмового провадження
касаційну скаргу Приватного підприємства «Автопрофіт»
на постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 25.04.2016 (судді Губська Л.В., Ісаєнко Ю.А., Федотов І.В.)
по справі № 810/5997/15
за позовом Приватного підприємства «Автопрофіт»
до Державної податкової інспекції у Києво-Святошинському районі Головного управління ДФС у Київській області
про зобов'язання вчинити дії, -
В С Т А Н О В И В:
У грудні 2015 року Приватне підприємство «Автопрофіт» (далі - позивач, ПП «Автопрофіт») звернулося до Київського окружного адміністративного суду з позовом до Державної податкової інспекції у Києво-Святошинському районі Головного управління ДФС у Київській області (далі - відповідач, ДПІ у Києво-Святошинському районі ГУ ДФС у Київській області) про зобов'язання ДПІ у Києво-Святошинському районі ГУ ДФС у Київській області внести зміни до інтегрованої картки особового рахунку ПП «Автопрофіт» по податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) шляхом відображення сплати податкових зобов'язань з податку на додану вартість за платіжним дорученням від 04.09.2015 № 1992 в сумі 2100 грн.
Постановою Київського окружного адміністративного суду від 09.02.2016 адміністративний позов задоволено.
Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 25.04.2016 скасовано постанову Київського окружного адміністративного суду від 09.02.2016 та відмовлено у задоволенні позову.
Не погоджуючись із прийнятим рішенням суду апеляційної інстанції, позивач звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій, з посиланням на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просив скасувати постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 25.04.2016 та залишити в силі постанову Київського окружного адміністративного суду від 09.02.2016.
Касаційну скаргу обґрунтовано тим, що направлення позивачем до банку платіжного доручення на оплату податкових зобов'язань є необхідними та достатніми діями платника податку зі сплати податкових зобов'язань. Невідображення відомостей в зведеному обліку з податку на додану вартість в інтегрованій картці платника податку тягне за собою негативні правові наслідки для позивача.
Відповідач процесуальним правом надати письмові заперечення не скористався, що не перешкоджає розгляду справи по суті.
Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 09.02.2018 справу було передано судді-доповідачу Васильєвій І.А. та визначено склад колегії суддів, до якої також входять судді: Пасічник С.С. та Юрченко В.П.
Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та доводи касаційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Скасовуючи рішення суду першої інстанції та відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд апеляційної інстанції виходив з того, що відповідно до пункту 129.6 статті 129 Податкового кодексу України за порушення строку зарахування податків до бюджетів або державних цільових фондів, установлених Законом України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні», з вини банку або органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, платник податків звільняється від відповідальності за несвоєчасне або перерахування не в повному обсязі таких податків, зборів та інших платежів до бюджетів та державних цільових фондів, включаючи нараховану пеню або штрафні санкції. Крім того, податковий орган не може внести зміни до інтегрованої картки платника, оскільки, дані про надходження, зокрема, податків відображаються в інтегрованій картці платника і реєстрі надходжень та повернень саме у день отримання від органів ДКС України відомостей про зарахування та повернення надміру сплачених платежів. В даній справі таких відомостей до податкового органу не надходило, кошти банком фактично не перераховані.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що з метою сплати податку, позивачем подано 04.09.2015 до ПАТ «Банк «Національні інвестиції» платіжне доручення на суму 2100,00 грн.
Банк прийняв вищевказане платіжне доручення на виконання 04.09.2015, що підтверджується відбитком штампу банка.
Позивач направив лист відповідачу 07.09.2015 №03-14/2907, яким повідомив його про сплату до бюджету податку на додану вартість в сумі 2100,00 грн., згідно платіжного доручення №1992 від 04.09.2015.
Відповідач отримав вказаного листа 07.09.2015, про що свідчить відбиток штампу на листі.
Сервіси для юристів