Ухвала КАС ВП від 20.09.2018 року у справі №725/1959/17

ПОСТАНОВА

Іменем України

19 вересня 2018 року

Київ

справа №725/1959/17

адміністративне провадження №К/9901/16562/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача Берназюка Я.О., судді Гриціва М.І., судді Коваленко Н.В., розглянувши в письмовому провадженні у касаційному порядку адміністративну справу за позовом ОСОБА_2 до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області про визнання протиправною відмови у призначенні пенсії за вислугою років за касаційною скаргою ОСОБА_2 на постанову Вінницького апеляційного адміністративного суду в складі колегії суддів: Земляної Г.В., Межевича М.В., Сорочко Є.О. від 11 жовтня 2017 року,

В С Т А Н О В И В :

У травні 2017 року ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області в якому просив:

визнати протиправною відмову Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області, викладену в листі від 20 лютого 2016 року № 3239/10 у призначенні пенсії за вислугу років;

зобов'язати Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області призначити ОСОБА_2 призначити пенсію за вислугу років з моменту звернення.

В обґрунтування позову зазначив, що він має більше ніж 25 роки вислуги, необхідної для призначення пенсії на підставі статті 12 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» від 9 квітня 1992 року № 2262-XII (далі - Закон № 2262-XII). В зв'язку з чим, вважає, що допущені відповідачем порушення норм Закон № 2262-XII суттєво порушують його права.

Постановою Першотравневого районного суду м. Чернівців від 12 червня 2018 року позов задоволено.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції, виходив з того, що пільгова вислуга враховується саме при призначенні пенсій згідно з пунктом а статті 12 Закону № 2262-XII.

Постановою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 11 жовтня 2017 року апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області задоволено, постанову Першотравневого районного суду м. Чернівців від 12 червня 2018 року скасовано; у задоволенні позову відмовлено.

Задовольняючи апеляційну скаргу, Вінницький апеляційний адміністративний суд, виходив з того, що до вислуги років є можливим зарахування стажу роботи у пільговому обчисленні і цей стаж теж враховується при призначенні пенсії. В той же час, для отримання права на призначення пенсії обов'язковою умовою є наявність саме календарної вислуги років у мінімально визначеному Законом розмірі, а до цієї вислуги зарахування стажу роботи у пільговому обчисленні Законом не передбачено.

Не погоджуючись з постановою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 11 жовтня 2017 року, посилаючись на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права і порушення норм процесуального права, ОСОБА_2 звернувся з касаційною скаргою до Вищого адміністративного суду України, в якій просить скасувати рішення суду апеляційної інстанції та залишити в силі рішення Першотравневого районного суду м. Чернівців від 12 червня 2018 року.

Доводи касаційної скарги мотивовані тим, що відповідач помилково право на пенсію за вислугою років ставить в залежність від наявності відповідної кількості виключно календарної вислуги років.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 10 листопада 2017 року відкрито касаційне провадження у справі № 725/1959/17, витребувано адміністративну справу та запропоновано сторонам надати заперечення на касаційну скаргу.

Пунктом 6 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про судоустрій і статус суддів» встановлено, що Вищий адміністративний суд України діє в межах повноважень, визначених процесуальним законом, до початку роботи Верховного Суду.

У відповідності з положенням пункту 11 частини другої статті 46, пункту 8 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про судоустрій і статус суддів» Пленум Верховного Суду постановою від 30 листопада 2017 року № 2 визначив, що днем початку роботи Верховного Суду є 15 грудня 2017 року. З цієї дати набрав чинності також Закон України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII, яким, зокрема, КАС України від 06 липня 2005 року № 2747-IV викладено у новій редакції.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 06 лютого 2018 року для розгляду цієї справи визначено новий склад колегії суддів, суддею-доповідачем визначено суддю Верховного Суду Берназюка Я.О.

Ухвалою Верховного Суду у складі судді-доповідача Касаційного адміністративного суду Берназюка Я.В. від 14 вересня 2018 року прийнято до свого провадження касаційну скаргу ОСОБА_2 на постанову Вінницького апеляційного адміністративного суду від 11 жовтня 2017 року.

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та доводам касаційної скарги, а також виходячи з меж касаційного перегляду справи, визначених статтею 341 КАС України, колегія суддів зазначає наступне.

Згідно з положенням частини третьої статті 211 КАС України (в редакції, чинній до 15 грудня 2017 року) та частини четвертої статті 328 КАС України (в редакції, чинній після 15 грудня 2017 року) підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до частин першої, другої та третьої статті 159 КАС України (в редакції, чинній до 15 грудня 2017 року) та частин першої, другої та третьої статті 242 КАС України (в редакції, чинній після 15 грудня 2017 року) судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Крім того, стаття 2 та частина четверта статті 242 КАС України (в редакції, чинній після 15 грудня 2017 року) встановлюють, що судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, а саме бути справедливим та неупередженим, своєчасно вирішувати спір у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Зазначеним вимогам процесуального закону рішення суду апеляційної інстанції відповідає, а викладені у касаційній скарзі мотиви скаржника є неприйнятні з огляду на наступне.

Судами встановлено та матеріалами справи підтверджено, що позивач з 27 вересня 1999 року проходив службу у Державній кримінально-виконавчій службі України безперервно до дня свого звільнення у запас, а саме до 27 грудня 2016 року.