Ухвала КАС ВП від 22.02.2018 року у справі №646/6250/17

ПОСТАНОВА

Іменем України

19 червня 2018 року

Київ

справа №646/6250/17

адміністративне провадження №К/9901/261/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача Берназюка Я.О., судді Гриціва М.І., судді Коваленко Н.В., розглянувши в письмовому провадженні у касаційному порядку справу за позовом ОСОБА_2 до Слобожанського об'єднаного управління Пенсійного фонду України м. Харкова про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії за касаційною скаргою ОСОБА_2 на постанову Червонозаводського районного суду м. Харкова в складі судді Сороки О.П. від 02 жовтня 2017 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду у складі колегії суддів: Макаренко Я. М., Шевцової Н.В., Мінаєвої О.М. від 08 грудня 2017 року,

В С Т А Н О В И В :

08 вересня 2017 року ОСОБА_2 звернулась до суду з позовом до Слобожанського об'єднаного управління Пенсійного фонду України м. Харкова, в якому просила суд: визнати протиправними дії Слобожанського об'єднаного управління Пенсійного фонду України м. Харкова щодо припинення виплати позивачу пенсії з 01 березня 2016 року; зобов'язати Слобожанське об'єднане управління Пенсійного фонду України м. Харкова поновити виплату пенсії позивачу, починаючи з дня припинення.

Постановою Червонозаводського районного суду м. Харкова від 11 вересня 2017 року позовні вимоги про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії за період з 01 березня 2016 року по 07 березня 2017 року залишено без розгляду.

Залишаючи без розгляду позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що позивачка знала або могла дізнатись про припинення виплати їй пенсії ще в березні 2016 року, проте звернулась з позовом у вересні 2017 року з пропуском строку звернення до суду.

З урахуванням ухвали від 11 вересня 2017 року Червонозаводський районний суд м. Харкова постановою від 02 жовтня 2017 року, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 08 грудня 2017 року, позовні вимоги задоволено частково: визнано протиправними дії Слобожанського об'єднаного управління Пенсійного фонду України м. Харкова щодо припинення виплати ОСОБА_2 пенсії з 08 березня 2017 року; зобов'язано Слобожанське об'єднане управління Пенсійного фонду України м. Харкова поновити виплату пенсії ОСОБА_2 з 08 березня 2017 року.

Не погоджуючись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права і порушення норм процесуального права, ОСОБА_2 звернулась із касаційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу Червонозаводського районного суду м. Харкова від 11 вересня 2017 року, постанову Червонозаводського районного суду м. Харкова від 02 жовтня 2017 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 08 грудня 2017 року та задовольнити позовні вимоги повністю.

Касаційна скарга обґрунтована тим, що частиною другою статті 46 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» визначено, що нараховані суми пенсії, які не отримані з вини органу, що призначає, та виплачує пенсію, виплачуються за минулий час без обмежень будь-яким строком.

Від Слобожанського об'єднаного управління Пенсійного фонду України м. Харкова відзиву на касаційну скаргу ОСОБА_2 не надходило, що відповідно до частини четвертої статті 338 КАС України не перешкоджає перегляду рішень судів першої та апеляційної інстанцій у касаційному порядку.

Судами попередніх інстанцій встановлено та матеріалами справи підтверджено, що ОСОБА_2 1935 року народження, перебуває на обліку в органах Пенсійного фонду України з 1998 року та отримує пенсію за віком.

З метою уникнення негативних наслідків збройного конфлікту, який охопив територію Донецької та Луганської області, в 2015 році позивач покинула своє постійне місце проживання та перемістилася до м. Харкова.

16 грудня 2015 року ОСОБА_2 взята на облік як внутрішньо переміщена особа відповідно до статті 1 Закону України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб», що підтверджується довідкою№ 6328010259 від 16 грудня 2015 року.

З 2015 року ОСОБА_2 перебуває на обліку в управлінні Пенсійного фонду України в Червонозаводському районі м. Харкова, яке постановою Кабінету Міністрів України від 21 грудня 2016 року № 988 реорганізовано в Слобожанське об'єднане управління Пенсійного фонду України м. Харкова.

З 01 березня 2016 року позивачу припинено нарахування та виплату пенсії.

Внаслідок похилого віку та незадовільного стану здоров'я ОСОБА_2 тимчасово переїхала до м. Шахтарська Донецької області з метою отримання необхідної медичної допомоги, де і продовжує перебувати.

Оскільки виплату пенсії не було поновлено та будь-яких роз'яснень з цього приводу управлінням пенсійного фонду України не надано, у липні 2017 року ОСОБА_2 направила до Слобожанського об'єднаного управління Пенсійного фонду України м. Харкова заяву щодо роз'яснення підстав та причин невиплати пенсії та з проханням вжити заходів щодо її виплати, а також заборгованості, що утворилася внаслідок затримки не з вини пенсіонера.

Листом від 19 липня 2017 року № 91/Б-4 Слобожанське об'єднане управління Пенсійного фонду України м. Харкова повідомило позивача про те, що їй припинено нарахування та виплату пенсії з 01 березня 2016 року відповідно до списків управління праці та соціального захисту населення адміністрації Комінтернівського району Харківської міської ради до з'ясування фактичного місця проживання.

На час звернення до суду першої інстанції позивач через похилий вік та незадовільний стан здоров'я продовжувала перебувати в м. Шахтарськ Донецької області та не мала об'єктивної можливості пройти перевірку постійного місця проживання в м. Харкові.

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та доводам касаційної скарги, а також виходячи з меж касаційного перегляду справи, визначених статтею 341 КАС України, колегія суддів зазначає наступне.

Згідно з положенням частини третьої статті 211 КАС України (в редакції, чинній на момент винесення оскаржуваних рішень) та частини четвертої статті 328 КАС України (в редакції, чинній на момент винесення цього рішення) підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до частин першої, другої та третьої статті 159 КАС України (в редакції, чинній на момент винесення оскаржуваних рішень) та частин першої, другої та третьої статті 242 КАС України (в редакції, чинній на момент винесення цього рішення) судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Крім того стаття 2 та частина четверта статті 242 КАС України (в редакції, чинній на момент винесення цього рішення) встановлюють, що судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, а саме бути справедливим та неупередженим, своєчасно вирішувати спір у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Зазначеним вимогам процесуального закону судові рішення суду першої та апеляційної інстанції не відповідають, а викладені в касаційній скарзі мотиви скаржника є обґрунтованими з огляду на наступне.