ПОСТАНОВА
Іменем України
19 лютого 2020 року
Київ
справа №204/8036/16-а(2а/204/27/17)
адміністративне провадження №К/9901/24178/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючого судді (судді-доповідача) - Данилевич Н.А.,
суддів - Бевзенка В. М.,
Шевцової Н.В.,
розглянувши в попередньому судовому засіданні
касаційну скаргу Управління патрульної поліції у м. Дніпропетровську Департаменту патрульної поліції на постанову Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 27 березня 2017 року (суддя - Дубіжанська Т.О.) та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 03 жовтня 2017 року (головуючий суддя - Ясенова Т.І., судді - Головко О.В., Суховаров А.В.) у справі
за позовом ОСОБА_1
до Інспектора 6 роти 3 батальйону Управління патрульної поліції в м. Дніпрі Департаменту патрульної поліції Тарасова Андрія Миколайовича
про оскарження постанови по справі про адміністративне правопорушення, -
в с т а н о в и в :
І. ІСТОРІЯ СПРАВИ
Короткий зміст позовних вимог
ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до Інспектора 6 роти 3 батальйону Управління патрульної поліції в м. Дніпрі Департаменту патрульної поліції Тарасова А. М., в якому просив, з урахуванням доповнень до адміністративного позову, визнати протиправними дії відповідача, пов`язані з винесенням постанови у справі про адміністративне правопорушення серії АР № 012800 від 11.12.2016 року за частиною 3 статті 122 КУпАП та незаконним притягнення його до адміністративної відповідальності у вигляді штрафу в розмірі 510грн., скасувати постанову у справі про адміністративне правопорушення серії АР № 012800 від 11.12.2016 року за ч. 3 ст. 122 КУпАП як незаконну, та за відсутності обставин правопорушення закрити провадження по справі про адміністративне правопорушення відносно позивача на підставі пункту 1 статті 247 КУпАП.
В обґрунтування позову посилався на те, що 11 грудня 2016 року відповідачем була складена постанова про адміністративне правопорушення серії АР № 012800, згідно з якою ним було порушено вимоги п. 15.10 (в) Правил дорожнього руху України, здійснивши стоянку на тротуарі, де для руху пішоходам залишилось менше 2 метрів. На підставі зазначеної постанови його, як особу, яка в той час не керувала транспортним засобом, притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 122 КУпАП та накладено стягнення у вигляді штрафу у розмірі 510 грн. Дану постанову вважає безпідставною, оскільки в той день він не керував авто, а тільки підійшов до нього та авто було припарковано так, як його припаркував член сім`ї. Відповідач наказав пред`явити свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу та посвідчення водія, на що позивач вказав, що він не керував транспортним засобом, проте відповідач не звертав на це уваги. Зазначає, що жодних доказів на підтвердження порушення ним ПДР та вчинення адміністративного правопорушення, відповідач не надав. За вказаних обставин вважає постанову незаконною.
Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Постановою Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 27 березня 2017 року, яка була залишена без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 03 жовтня 2017 року, позов було задоволено частково.
Скасовано постанову серії АР № 012800 від 11 грудня 2016 року про притягнення до адміністративної відповідальності за частиною 3 статті 122 КпАП України ОСОБА_1 .
У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Задовольняючи позовні вимоги частково, суди попередніх інстанцій вказали, що вина водія у порушенні Правил дорожнього руху повинна доводитись певними доказами, серед яких показання технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, пояснення свідків тощо. З відеозапису, який надано відповідачем до суду було встановлено, що працівники поліції підійшли до транспортного засобу, що вже здійснював стоянку, позивач в автомобілі знаходився сам на водійському сидінні. Однак він надав пояснення, що він перебував у даному транспортному засобі в якості пасажира та сів за кермо автомобіля лише після того як його родич припаркував вказаний автомобіль та він не є ані водієм, ані власником цього автомобіля, а лише чекає на водія - власника автомобіля. Вказані доводи не були прийняті до уваги відповідачем. Суди вказали, що у постанові про накладення адміністративного стягнення не зафіксовано на підставі яких документів працівником поліції було встановлено, що позивач є суб`єктом відповідальності за вказане правопорушення.
Короткий зміст вимог касаційної скарги та відзиву (заперечень)
06 листопада 2017 року відповідач звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою на постанову Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 27 березня 2017 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 03 жовтня 2017 року, в якій просив їх скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог повністю.
В обґрунтування поданої касаційної скарги скаржник зазначив, що судами попередніх інстанцій неповно з`ясовано обставини, що мають значення для справи і порушено норми матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення позовних вимог. Вказав, що весь час у інспектора патрульної поліції Тарасова А.М. та його напарника працювала нагрудна відеокамера, яка фіксувала процес оформлення адміністративного правопорушення, а саме розташування транспортного засобу позивача на тротуарі, залишивши менше двох метрів для руху пішоходів. Також, зазначив, що справу про вищевказане адміністративне правопорушення було розглянуто у порядку визначеному нормами чинного законодавства.
Позивачем до Суду не було надано відзиву (заперечень) на касаційну скаргу, що не перешкоджає її розгляду по суті.
Ухвалою Верховного Суду від 18 лютого 2020 року зазначену адміністративну справу призначено до розгляду в попередньому судовому засіданні.
Сервіси для юристів