Ухвала КАС ВП від 03.03.2020 року у справі №818/1235/16

ПОСТАНОВА

Іменем України

18 березня 2020 року

Київ

справа №818/1235/16

касаційне провадження №К/9901/40461/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого - Шипуліної Т.М.,

суддів: Бившевої Л.І., Хохуляка В.В.

розглянув у порядку письмового провадження касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Сумах Головного управління ДФС у Сумській області на постанову Сумського окружного адміністративного суду від 23.11.2016 (суддя Опімах Л.М.) та постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 15.05.2017 (головуючий суддя - Григоров А.М., судді: Подобайло З.Г., Тацій Л.В.) у справі № 818/1235/16 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Мега-соф» до Державної податкової інспекції у м. Сумах Головного управління ДФС у Сумській області про визнання дій незаконними,

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Мега-соф» звернулося до адміністративного суду з позовом до Державної податкової інспекції у м. Сумах Головного управління ДФС у Сумській області, в якому просило: визнати незаконними дії в частині односторонньої відмови від виконання договору від 20.07.2015 № 200720151 про визнання електронних документів, що полягало в неприйнятті податкової звітності в електронному вигляді 20.03.2016; зобов`язати вважати договір від 20.07.2015 № 200720151 пролонгованим на строк дії нових сертифікатів відкритих ключів.

Під час судового розгляду справи в суді першої інстанції позивачем усно уточнено позовні вимоги, а саме: визнати незаконними дії в частині односторонньої відмови від виконання договору від 20.07.2015 № 200720151 про визнання електронних документів, що полягало в неприйнятті податкової звітності в електронному вигляді 20.03.2016. Тобто, фактично Товариство з обмеженою відповідальністю «Мега-соф» заявлено про відмову від позовних вимог щодо зобов`язання вважати договір від 20.07.2015 № 200720151 пролонгованим на строк дії нових сертифікатів відкритих ключів.

Сумський окружний адміністративний суд постановою від 23.11.2016 позовні вимоги задовольнив. Визнав протиправними дії Державної податкової інспекції у м. Сумах Головного управління ДФС у Сумській області, що полягають у відмові Товариству з обмеженою відповідальністю «Мега-соф» у прийнятті податкової звітності в електронному вигляді від 20.03.2016 на підставі договору від 20.07.2015 № 200720151 про визнання електронних документів.

Харківський апеляційний адміністративний суд постановою від 15.05.2017 скасував постанову Сумського окружного адміністративного суду від 23.11.2016 та прийняв нове судове рішення про часткове задоволення позову. Визнав протиправним одностороннє розірвання договору від 20.07.2015 № 200720151 про визнання електронних документів. У задоволенні іншої частини позову відмовив.

Державна податкова інспекція у м. Сумах Головного управління ДФС у Сумській області звернулася до суду касаційної інстанції з касаційною скаргою, в якій просила скасувати постанову Сумського окружного адміністративного суду від 23.11.2016 та постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 15.05.2017, ухвалити нове судове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.

В обґрунтування своїх вимог податковий орган посилається на порушення судами попередніх інстанцій норм процесуального права, а саме: статей 86, 159 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, чинній на момент вирішення справи в судах попередніх інстанцій).

Зокрема, зазначає, що судами безпідставно не взято до уваги встановлення податковим органом фактичного незнаходження позивача за місцем реєстрації, що є підставою вважати зміненим таке місцезнаходження за відсутності належного повідомлення про таку обставину Державну податкову інспекцію у м. Сумах Головного управління ДФС у Сумській області.

Переглядаючи оскаржувані судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевіряючи дотримання судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права при встановленні фактичних обставин у справі та правильність застосування ними норм матеріального права, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.

Судами попередніх інстанцій встановлено такі обставини.

20.07.2015 між позивачем та органом доходів і зборів укладено договір № 200720151 про визнання електронних документів, предметом якого є визнання податкових документів, поданих платником податків в електронному вигляді із застосуванням електронного цифрового підпису до органів державної фіскальної служби засобами телекомунікаційного зв`язку або на електронних носіях, як оригіналу.

Відповідно до пункту 3 розділу 3 вказаного договору орган державної фіскальної служби зобов`язаний забезпечити приймання податкових документів в електронному вигляді платника податків у термін, визначений законодавством для податкових документів в паперовому вигляді, та їх комп`ютерну обробку; забезпечити відправлення квитанцій на електронну адресу платника податків; забезпечувати зберігання і конфіденційність отриманих в електронному вигляді податкових документів.

Згідно з пунктом 3 розділу 6 договору від 20.07.2015 № 200720151 він діє до закінчення строку чинності посилених сертифікатів відкритих ключів.

У той же час, пунктом 4 розділу 6 розглядуваного договору передбачено, що орган державної фіскальної служби має право розірвати договір в односторонньому порядку виключно у випадку ненадання платником податків нового посиленого сертифіката (сертифікатів) відкритого ключа замість скасованих або в разі зміни платником місця реєстрації.

За результатами здійсненого співробітниками податкового органу виходу за податковою адресою позивача з метою перевірки фактичного місцезнаходження Начальником оперативного управління Державної податкової інспекції у м. Сумах Головного управління ДФС у Сумській області складено довідку від 10.03.2016 № 103/7/18-19-07-0707, в якій зазначено, що за податковою адресою Товариство з обмеженою відповідальністю «Мега-соф» не знаходиться.

Начальником підрозділу реєстрації та обліку платників 10.03.2016 було прийнято рішення № 347 про доцільність направлення державному реєстратору повідомлення про відсутність юридичної особи за місцезнаходженням за ф. № 18-0ПП, а також виписано повідомлення № 347 про відсутність юридичної особи за місцезнаходженням, яке направлено державному реєстратору.

Крім цього, контролюючим органом було розірвано договір від 20.07.2015 № 200720151 в односторонньому порядку.

Задовольняючи позов, суд першої інстанцій виходив з того, що оскільки на момент одностороннього розірвання укладеного з позивачем договору про визнання електронних документів в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців був відсутній запис про зміну місцезнаходження останнього, у контролюючого органу не було законних підстав для розірвання договору в односторонньому порядку, а тому дії Державної фіскальної служби України щодо неприйняття для реєстрації в Єдиному державному реєстрі податкових накладних є протиправними. Крім того, при вирішенні справи судом першої інстанцій прийнято заявлене в усному порядку позивачем клопотання щодо відмови від заявлених позовних вимог про зобов`язання вважати договір від 20.07.2015 № 200720151 пролонгованим на строк дії нових сертифікатів відкритих ключів.

За наслідками апеляційного перегляду справи суд апеляційної інстанції погодився з висновками суду першої інстанції щодо відсутності у відповідача законних підстав для одностороннього розірвання договору про визнання електронних документів. При цьому судом апеляційної інстанції встановлено, що при заявленні вимог щодо неприйняття податкової звітності в електронному вигляді 20.03.2016 Товариством з обмеженою відповідальністю «Мега-соф» не конкретизовано, який саме вид звітності не був прийнятий з причини розірвання договору про визнання електронних документів, що виключає підстави для задоволення позову шляхом визнання протиправними дій щодо такого неприйняття. Також суд апеляційної інстанції вказав, що стаття 137 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, чинній на момент вирішення справи в судах попередніх інстанцій) не передбачає можливості зменшення позовних вимог шляхом заявлення відповідного клопотання в усний спосіб, у зв`язку з чим визнав безпідставним нездійснення судом першої інстанції розгляду справи в частині вимог про зобов`язання вважати договір від 20.07.2015 № 200720151 пролонгованим на строк дії нових сертифікатів відкритих ключів. Так, надаючи оцінку обґрунтованості таких вимог, суд апеляційної інстанції виходив з того, що такі позовні вимоги (про зобов`язання вважати договір від 20.07.2015 № 200720151 пролонгованим) не підлягають задоволенню, оскільки є передчасними: відсутні підстави вважати, що відповідач після визнання незаконним одностороннього розірвання договору буде заперечувати проти його пролонгації.

Згідно з пунктом 45.2 статті 45 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) податковою адресою юридичної особи (відокремленого підрозділу юридичної особи) є місцезнаходження такої юридичної особи, відомості про що містяться у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців.