Ухвала КАС ВП від 21.05.2019 року у справі №0740/1050/18

ПОСТАНОВА

Іменем України

17 липня 2019 року

Київ

справа №0740/1050/18

касаційне провадження №К/9901/13133/19

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Бившевої Л.І.,

суддів: Шипуліної Т.М., Хохуляка В.В.,

розглянув у порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами касаційну скаргу приватного нотаріуса Берегівського районного нотаріального округу ОСОБА_1 (далі - приватний нотаріус ОСОБА_1) на ухвалу Закарпатського окружного адміністративного суду від 21.11.2018 (суддя Ващилін Р.О.) та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 13.03.2019 (головуючий суддя - Бруновська Н.В., судді - Затолочний В.С., Матковська З.М.) у справі за позовом приватного нотаріуса Берегівського районного нотаріального округу ОСОБА_1 до Виноградівської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Закарпатській області (далі - Інспекція) про визнання протиправним та скасування рішення,

УСТАНОВИВ:

01.10.2018 приватний нотаріус ОСОБА_1 звернулась до суду із позовом до Інспекції, у якому просила визнати протиправним та скасувати рішення Берегівської ОДПІ ГУ Міндоходів у Закарпатській області № 003861700 від 23.09.2014 про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску на загальну суму 7766,97 грн.

Також, приватний нотаріус ОСОБА_1 подала заяву про визнання причин пропущення строку для звернення до суду поважними та поновлення пропущеного строку, починаючи з 04.11.2017, яку обґрунтувала тим, що: Кодекс адміністративного судочинства України передбачає можливість встановлення іншими законами спеціальних строків звернення до адміністративного суду, а також спеціального податку обчислення таких строків, якими у даному випадку є пункт 56.18 статті 56, стаття 102 Податкового кодексу України; враховуючи те, що рішення ГУ Міндоходів у Закарпатській області № 420/М/07-16-10-5-48 від 31.10.2014 було отримане приватним нотаріусом ОСОБА_1 04.11.2014, то подання до суду 04.11.2017 первісного позову про скасування рішення № 003861700 від 23.09.2014 свідчить про дотримання позивачем встановленого пунктом 56.18 статті 56 Податкового кодексу України строку.

Закарпатський окружний адміністративний суд ухвалою від 21.11.2018, залишеною без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 13.03.2019, повернув позовну заяву Товариства на підставі пункту 9 частини четвертої статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України.

Рішення судів першої та апеляційної інстанцій обґрунтовані тим, що вказані позивачем підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду є неповажними, оскільки станом на день звернення до суду із даним позовом приватний нотаріус ОСОБА_1 пропустила не лише строк, встановлений статтею 122 Кодексу адміністративного судочинства України, а й встановлений статтею 102 Податкового кодексу України 1095-денний строк.

Приватний нотаріус ОСОБА_1 оскаржила зазначені рішення судів першої та апеляційної інстанцій до Верховного Суду у складі Касаційного адміністративного суду, який ухвалою від 16.05.2019 відкрив касаційне провадження у справі та витребував матеріали справи із суду першої інстанції.

В обґрунтування вимог касаційної скарги позивач вказує на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, а саме - пукнту 56.18 статті 56, статті 102 Податкового кодексу України, статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України, оскільки суди не надали належної правової оцінки тому, що строк звернення платника податків до суду із вимогою щодо визнання протиправним рішення контролюючого органу повинен визначатися за правилами пункту 56.18 статті 56 Податкового кодексу України (який становить 1095 днів із дня отримання такого рішення) незалежно від того, чи скористалася особа своїм правом на досудове вирішення спору шляхом застосування процедури адміністративного оскарження. Також скаржник посилається на те, що Львівський апеляційний адміністративний, скасовуючи рішення суду першої інстанції у справі № 807/1426/17 та відмовляючи у задоволенні позову приватного нотаріуса ОСОБА_1 з підстав його заявлення до неналежного відповідача, порушив норми процесуального права, що призвело до неможливості захисту прав позивача у даній справі.

У відзиві на касаційну скаргу Інспекція просить суд відмовити у її задоволенні, а рішення судів першої та апеляційної інстанцій залишити без змін з підстав того, що: Кодекс адміністративного судочинства України передбачає можливість встановлення іншими законами спеціальних строків звернення до адміністративного суду, а також спеціального податку обчислення таких строків, яким у даному випадку є Закон України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування», положеннями абзацу 2 пункту 14 статті 25 якого передбачено, що суми пені та штрафів, передбачених цим Законом, підлягають сплаті платником єдиного внеску протягом десяти календарних днів після надходження відповідного рішення. При цьому платник у зазначений строк має право оскаржити таке рішення до органу доходів і зборів вищого рівня або до суду з одночасним обов`язковим письмовим повідомленням про це територіального органу доходів і зборів, яким прийнято це рішення; позивач мав можливість для вчасного звернення до суду із відповідним позовом у строки, встановлені абзацом 2 пункту 14 статті 25 Закон України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування», будь-яких перешкод для реалізації такого права позивач не навів.

Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду ухвалою від 03.06.2019 закінчив підготовку справи до касаційного розгляду, визнав за можливе проведення касаційного розгляду справи в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами та призначив її до розгляду з 04.06.2019.

Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду перевірив наведені у касаційній скарзі доводи скаржника та дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

У справі, що розглядається, суди встановили, що 23.09.2014 Берегівська ОДПІ ГУ Міндоходів у Закарпатській області прийняла рішення № 003861700 про застосування до приватного нотаріуса ОСОБА_1 штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску.

Вказане рішення було оскаржене позивачем в адміністративному порядку, за результатами якого рішенням ГУ Міндоходів у Закарпатській області № 420/М/07-16-10-5-48 від 31.10.2014 у задоволення скарги приватного нотаріуса ОСОБА_1 було відмовлено. Рішення, прийняте за результатом адміністративного оскарження, було отримане приватним нотаріусом ОСОБА_1 04.11.2014.

Вважаючи Берегівської ОДПІ ГУ Міндоходів у Закарпатській області № 003861700 від 23.09.2014 про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску протиправним, позивач 01.10.2018 звернувся до суду з адміністративним позовом про його скасування.

Також, приватним нотаріусом ОСОБА_1 була подана заява про визнання причин пропущення строку для звернення до суду поважними та поновлення пропущеного строку, починаючи з 04.11.2017, яка обґрунтована тим, що після оскарження оспорюваного рішення в адміністративному порядку, вона 04.11.2017, тобто в межах передбаченого пунктом 56.18 статті 56 Податковим кодексом України строку, звернулась до Закарпатського окружного адміністративного суду із первісним позовом про скасування рішення № 003861700 від 23.09.2014 (справа № 807/1426/17), з огляду на що просить визнати поважними причини пропуску строку звернення до суду із даним позовом.

Частиною першою статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) встановлено, що позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Згідно з абзацом 1 частини другої статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до частини четвертої статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України(у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) якщо законом передбачена можливість досудового порядку вирішення спору і позивач скористався цим порядком, або законом визначена обов`язковість досудового порядку вирішення спору, то для звернення до адміністративного суду встановлюється тримісячний строк, який обчислюється з дня вручення позивачу рішення за результатами розгляду його скарги на рішення, дії або бездіяльність суб`єкта владних повноважень. Якщо рішення за результатами розгляду скарги позивача на рішення, дії або бездіяльність суб`єкта владних повноважень не було прийнято та (або) вручено суб`єктом владних повноважень позивачу у строки, встановлені законом, то для звернення до адміністративного суду встановлюється шестимісячний строк, який обчислюється з дня звернення позивача до суб`єкта владних повноважень із відповідною скаргою на рішення, дії або бездіяльність суб`єкта владних повноважень.

Отже, Кодекс адміністративного судочинства України передбачає можливість встановлення іншими законами спеціальних строків звернення до адміністративного суду, а також спеціального порядку обчислення таких строків.

Згідно преамбули Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) цей Закон визначає правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку.

За визначенням, наведеним у пункті 2 частини першої статті 1 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) - це консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов`язкового державного соціального страхування в обов`язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування.