ПОСТАНОВА
Іменем України
17 березня 2020 року
Київ
справа №820/4832/17
адміністративне провадження №К/9901/31717/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючого судді: Губської О.А.,
суддів: Білак М.В., Калашнікової О.В.,
розглянув у попередньому судовому засіданні в касаційній інстанції справу №820/4832/17
за позовом ОСОБА_1 до Міністерства юстиції України про визнання бездіяльності протиправною, зобов`язання вчинити певні дії, провадження по якій відкрито
за касаційною скаргою Міністерства юстиції України на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 06 грудня 2017 року та постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 30 січня 2018 року (колегія суддів: головуючий суддя: Дюкарєва С.В., судді: Перцова Т.С., Жигилій С.П.),
ВСТАНОВИВ:
І. Суть спору
1. ОСОБА_1 (надалі також ОСОБА_1 , позивач) звернувся до суду з позовом до Міністерства юстиції України, в якому просив:
1.1. визнати бездіяльність Міністерства юстиції України у виконавчих провадженнях ВП №54484736 та ВП №54484068, що призвело до невиконання рішення Європейського суду з прав людини від 15 червня 2017 року у справі «Віталій Іванович Кулик проти України та 191 інша заява» в частині постанови Барвінківського районного суду Харківської області від 06 грудня 2010 року по справі №2-а-1268/2010, постанови Барвінківського районного суду Харківської області від 02 березня 2011 року по справі №2002/2-а-149/11, постанови Апеляційного суду Харківської області від 30 листопада 2011 року по справі №22-а-26800/2011;
1.2. зобов`язати відповідача вжити заходів відповідно до статей 9, 19, 129 Конституції України, статей 1, 6 Закону України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень та рішень інших органів», статей 1, 5, 18, 78 Закону України «Про виконавче провадження», статті 8 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» забезпечити виконання рішення Європейського суду з прав людини від 15 червня 2017 року у справі «Віталій Іванович Кулик проти України та 191 інша заява» в частині постанови Барвінківського районного суду Харківської області від 06 грудня 2010 року по справі №2-а-1268/2010, постанови Барвінківського районного суду Харківської області від 02 березня 2011 року по справі №2002/2-а-149/11, постанови Апеляційного суду Харківської області від 30 листопада 2011 року по справі №22-а-26800/2011;
1.3. зобов`язати надати звіт у порядку статті 267 Кодексу адміністративного судочинства (надалі також КАС України).
2. В обґрунтування своїх вимог позивач зазначає, що відповідачем не забезпечено виконання всього обсягу повноважень з виконання рішення Європейського суду з прав людини від 15 червня 2017 року у справі «Віталій Іванович Кулик проти України та 191 інша заява» в частині рішень національних судів, ухвалених на його користь.
3. Відповідач позов не визнав. У запереченнях проти позову наполягав на безпідставності позовних вимог та просив відмовити в їх задоволенні.
ІІ. Рішення судів першої та апеляційної інстанцій і мотиви їх ухвалення
4. Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 06 грудня 2017 року, залишеною без змін постановою Харківського апеляційного адміністративного суду від 30 січня 2018 року, позов задоволено частково.
4.1. Визнано протиправною бездіяльність Міністерства юстиції України з невиконання рішення Європейського суду з прав людини №10035/07 від 15 червня 2017 року в частині рішення Барвінківського районного суду Харківської області від 11 травня 2010 року по справі №2-115 та постанови Апеляційного суду Харківської області від 30 листопада 2011року по справі №22а-26800/2011р., а також в частині постанови Барвінківського районного суду Харківської області від 06 грудня 2010 року та постанови Барвінківського районного суду Харківської області від 02 березня 2011 року на підставі Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод 1950 року;
4.2. Зобов`язано відповідача виконати рішення Європейського суду з прав людини №10035/07 від 15 червня 2017 року в частині рішення Барвінківського районного суду Харківської області від 11 травня 2010 року по справі №2-115 та постанови Апеляційного суду Харківської області від 30 листопада 2011 року по справі №22а-26800/2011р., а також в частині постанови Барвінківського районного суду Харківської області від 06 грудня 2010 року та постанови Барвінківського районного суду Харківської області від 02 березня 2011року на підставі Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод 1950 року.
4.3. У решті вимог адміністративний позов залишено без задоволення.
4.4. Задовольняючи позовні вимоги частково, суд першої інстанцій, з висновком якого погодився і суд апеляційної інстанції, виходив з того, що відповідач у спірних відносинах щодо виконання рішення Європейського Суду з прав людини від 15 червня 2017 року в частині виконання рішень національних судів допустив протиправну бездіяльність, внаслідок чого постановлене відносно позивача рішення залишається невиконаним.
ІІІ. Касаційне оскарження
5. Відповідач подав касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить оскаржувані судові рішення скасувати та ухвалити нове рішення про відмову в задоволені позову.
6. В обґрунтування вимог касаційної скарги відповідач посилається на те, що боржником у виконавчому провадженні, що перебуває на виконанні у відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України є Держава, а тому вчиняти заходи примусового виконання державний виконавець не має права.
7. Крім цього, відповідач зазначає, що тільки Управління Пенсійного фонду України Барвінківського району Харківської області та Управління праці та соціального захисту населення Барвінківського району Харківської області уповноважені здійснювати нарахування та виплати коштів на виконання рішень національних судів.
Сервіси для юристів