ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
16 липня 2020 року
м. Київ
справа № 826/5151/16
адміністративне провадження № К/9901/19969/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Білак М.В.,
суддів: Губської О.А., Калашнікової О.В.,
розглянувши в попередньому судовому засіданні адміністративну справу
за касаційною скаргою Державної міграційної служби України
на постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 31 січня 2017 року (головуючий суддя - Глущенко Я.Б., судді: Пилипенко О.Є., Бєлова Л.В.)
у справі №826/5151/16
за позовом ОСОБА_1
до Державної міграційної служби України,
третя особа: Головне управління Державної міграційної служби України в місті Києві,
про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії.
I. РУХ СПРАВИ
1. У березні 2016 року позивач звернувся до суду з вказаним позовом, в якому просив визнати неправомірним та скасувати рішення Державної міграційної служби України №106-16 від 25 лютого 2016 року про відмову у визнанні біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту та зобов`язати прийняти рішення про визнання його біженцем чи особою, яка потребує додаткового захисту.
2. В обґрунтування позовних вимог зазначає, що він звернувся до відповідача з заявою про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту в Україні, проте отримав повідомлення №94 від 22 березня 2016 року про відмову у визнанні біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту на підставі рішення Державної міграційної служби України №106-16 від 25 лютого 2016 року.
3. Позивач зазначає, що є особою без громадянства, країною походження якої є Палестина, місто Газа та перебуває за її межами в Україні, у зв`язку з тим, що він був змушений залишити територію Палестини, а саме місто Газа та шукати захист в Україні, з огляду на об`єктивні обставини, які викликали в нього обґрунтовані побоювання за своє життя та здоров`я.
4. Вважаючи рішення Державної міграційної служби України №106-16 від 25 лютого 2016 року про відмову у визнанні біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, неправомірним та необґрунтованим, позивач звернувся до суду з вимогою про його скасування.
5. Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 21 листопада 2016 року в задоволенні позову відмовлено.
6. Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 31 січня 2017 року постанову суду першої інстанції скасовано та прийнято нову - про задоволення позову. Визнано неправомірним та скасовано рішення Державної міграційної служби України №106-16 від 25 лютого 2016 року про відмову у визнанні особи без громадянства ОСОБА_1 біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту. Зобов`язано Державну міграційну службу України повторно розглянути заяву особи без громадянства ОСОБА_1 про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту.
7. Не погоджуючись з вказаною постановою апеляційного суду відповідач звернувся з касаційною скаргою, в якій посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить її скасувати та залишити в силі рішення суду першої інстанції.
8. У запереченні на касаційну скаргу позивач посилаючись на законність рішення суду апеляційної інстанції просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а рішення апеляційного суду - без змін.
II. ОБСТАВИНИ СПРАВИ
9. Судами встановлено, що 5 березня 2015 року особа без громадянства біженець з Палестини ОСОБА_1 подав до Головного управління Державної міграційної служби України в місті Києві заяву - анкету про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту.
10. Головним управлінням Державної міграційної служби України в місті Києві 23 червня 2015 року за результатами розгляду особової справи позивача складено висновок про відмову у визнанні біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту.
11. Рішенням Державної міграційної служби України №106-16 від 25 лютого 2016 року зазначений висновок підтримано та відмовлено позивачу у визнанні біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, відповідно до абзацу 5 частини першої статті 6 Закону України «Про біженців та осіб, що потребують додаткового або тимчасового захисту», як особі, стосовно якої встановлено, що умови, передбачені підпунктами 1, 13 частини першої статті 1 цього Закону, відсутні, про що позивачу направлено повідомлення №94 від 22 березня 2016 року.
Сервіси для юристів