ПОСТАНОВА
Іменем України
Київ
16 червня 2020 року
справа №400/987/19
адміністративне провадження №К/9901/10006/20
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючого - Ханової Р. Ф.(суддя-доповідач),
суддів: Гончарової І. А., Олендера І. Я.,
розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Соя-груп»
на постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 12.02.2020 у складі суддів Осіпова Ю. В., Скрипченка В. О., Косцової І. П.,
у справі № 400/987/19
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Соя-груп»
до Головного управління ДФС у Миколаївській області, правонаступником якої є Головне управління ДПС у Миколаївській області
про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,-
У С Т А Н О В И В:
03.04.2019 Товариство з обмеженою відповідальністю "Соя-груп" (далі - платник податків, позивач у справі) звернувся до Миколаївського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління ДФС у Миколаївській області (далі - податковий орган, відповідач у справі) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 17.10.2018 №0000471405, яким визначено податкове зобов`язання з податку на додану вартість на суму 7229649 грн та застосовано штрафну санкцію у розмірі 1807412 грн 25 коп., з мотивів безпідставності його прийняття.
Миколаївський окружний адміністративний суд у складі судді Біоносенка В. В. рішенням від 15.07.2019 позов Товариства задовольнив, визнав протиправним та скасував податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Миколаївській області від 17.10.2018 №00095821408.
Постановляючи рішення у справі суд першої інстанції висновувався з того, що з 01.01.2017 законодавець чітко визначив, що сам факт реєстрації ДФС податкової накладної в ЄРПН свідчить про те, що контролюючим органом вже перевірено податкову чистоту господарської операції, оскільки під час реєстрації податкової накладної, контролюючий орган перевіряє ризики порушення норм податкового законодавства, а у разі їх підтвердження, має право зупинити та/або відмовити у реєстрації податкових накладних.
Оскільки всі податкові накладні ТОВ «Імекс Постач», ТОВ «Далайнор», ТОВ «Агро Трейд Холдинг», ТОВ «Мрія Олевськ 2012», ФГ «Берест Агро», ТОВ «Профстор» на адресу ТОВ «Соя-Груп» були зареєстровані ДФС в Єдиному реєстрі податкових накладних протягом грудня 2017 року - травня 2018 року, відповідно до вимоги пункту 201.10 ПК України, зазначені суми податку, що відносяться до податкового кредиту, не потребують будь-якого іншого додаткового підтвердження.
Судом першої інстанції зазначено, що за таких обставин, суд також не аналізує та не оцінює реальність та товарність господарських операцій позивача з контрагентами ТОВ «Імекс Постач», ТОВ «Далайнор», ТОВ «Агро Трейд Холдинг», ТОВ «Мрія Олевськ 2012», ФГ «Берест Агро», ТОВ «Профстор», оскільки відповідно до пункту 201.10 ПК України, встановлено презумпцію їх правомірності лише за фактом реєстрації податкових накладних після 01.01.2017.
П`ятий апеляційний адміністративний суд постановою від 12.02.2020 скасував рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 15.07.2019 та прийняв нове судове рішення, яким відмовив у задоволенні адміністративного позову.
Суд апеляційної інстанції, оцінивши надані сторонами докази в їх сукупності, вважав, що при наявності оформлених з певними недоліками первинних документів, належних, достатніх і беззаперечних доказів проведення ТОВ «Соя-груп» спірних господарських операцій саме з ТОВ «Імекс Постач», ТОВ «Далайнор», ТОВ «Агро Трейд Холдинг», ТОВ «Мрія Олевськ 2012», ФГ «Берест Агро», ТОВ «Профстор» не встановлено, а тому, з урахуванням обставин, специфіки та особливостей здійснення цих господарських операцій, пов`язаних з постачанням сої (макухи, олії), не можливо дійти висновку про фактичний намір підприємства позивача одержати економічний ефект в результаті взаємовідносин саме з цими контрагентами.
Суд апеляційної інстанції послався на дотримання ним аналогічних правових позицій зі спірних питань викладених у постановах Верховного Суду, зокрема, в своїх постановах від 16.01.2018 (по справі №К/9901/1478/18), від 17.01.2018 (по справі №804/8943/13а), від 18.01.2018 (по справі №К/9901/1478/18), від 26.06.2018 (по справі №816/1422/17), від 11.09.2019 (по справі №814/1932/17), від 21.10.2019 (по справі №814/1564/18) та від 28.10.2019 (по справі №400/2760/18).
Враховуючи встановлені обставини та той факт, що спірні угоди купівлі-продажу сої між позивачем та його безпосередніми контрагентами фактично реально не відбувалися (тобто було лише документальне їх оформлення), суд апеляційної інстанції визнав те, що відповідач цілком правомірно своїм податковим повідомленням-рішенням №00095821408 від 17.10.2018 визначив позивачу грошове зобов`язання з податку на додану вартість в загальній сумі 9 037 061,25 грн.
06.04.2020 до Верховного Суду як суду касаційної інстанції надійшла касаційна скарга Товариства (позивача у справі), яка ухвалою цього Суду від 08.04.2020 залишена без руху.
22.05.2020 ухвалою Верховного Суду внаслідок усунення скаржником недоліків касаційної скарги відкрито провадження за касаційною скаргою Товариства на постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 22.05.2020 у справі №400/987/19 з підстав пункту 1 частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України та витребувано справу №400/987/19 із Миколаївського окружного адміністративного суду.
02.06.2020 справа №400/987/19 надійшла до Верховного Суду.
Підставою для відкриття касаційного провадження у справі №400/987/19 є оскарження судових рішень, перелік яких визначений у пункті першому частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України, з посиланням у касаційній скарзі на те, що судом апеляційної інстанції застосовано норми права, а саме, статті 198, 200, 201 Податкового кодексу України (без зазначення пункту, підпункту, абзацу) та 9 Закону України від 16 липня 1999 № 996-ХІУ «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», без урахування висновку щодо застосування цих норм права у подібних правовідносинах, викладених в постановах Верховного Суду від 28.08.2018 по справі №2а-7853/11/1470, від 07.03.2018 по справі №804/3420/16, від 16.06.2018 №802/1155/17-а, від 07.04.2018 по справі № 816/1587/17, від 08.05.2018 по справі №814/937/15, від 05.06.2018 по справі №809/1139/17, які зведені до результатів оцінки доказів в кожній із наведених справ. Заявою про усунення недоліків позивачем наведені результати судових досліджень по кожній із цих справ, при цьому не зазначено застосування яких саме норм (із зазначенням конкретного пункту, підпункту, абзацу), висновки щодо застосування яких не враховані судом апеляційної інстанції, та у чому полягає подібність правовідносин у справі, яка розглядається, кожною із зазначених справ (а саме наявність ознак відмінних від інших).
Покликаючись на «правило індивідуальної відповідальності», яке чітко визначив Європейський суд з прав людини, результати застосування Верховним Судом норм статей 198, 200, 201 Податкового кодексу України заявник касаційної скарги просить прийняти рішення, яким скасувати постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 12.02.2020 по справі №400/987/19 повністю і залишити в силі рішення Миколаївського окружного адміністративного суду.
Сервіси для юристів