ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
15 червня 2023 року
м. Київ
справа № 640/1535/20
адміністративне провадження № К/990/11708/22, К/990/16414/22
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Мельник-Томенко Ж.М.,
суддів - Жука А.В.,
Мартинюк Н.М.,
розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу
за касаційними скаргами Офісу Генерального прокурора та ОСОБА_1
на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 22.11.2021 (головуючий суддя - І.М. Погрібніченко)
та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 23.02.2022 (головуючий суддя - Я.М. Василенко, судді - О.М. Ганечко, В.В. Кузьменко)
у справі № 640/1535/20
за позовом ОСОБА_1
до Офісу Генерального прокурора,
Другої кадрової комісії
про визнання протиправними та скасування наказу, рішення, поновлення на посаді та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу,
встановив:
Короткий зміст позовних вимог та їх обґрунтування
1. ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Офісу Генерального прокурора, Другої кадрової комісії, в якому просив:
- визнати протиправним та скасувати наказ Генерального прокурора від 27.12.2019 № 1238-вк, яким заступника начальника першого відділу процесуального керівництва управління процесуального керівництва у кримінальних провадженнях Головної військової прокуратури Генеральної прокуратури України ОСОБА_1 з 31.12.2020 звільнено з військової служби в запас відповідно до підпункту «г» пункту 2 частини п`ятої статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» (у зв`язку із скороченням штатів або проведенням організаційних заходів), виключено зі списків особового складу Головної військової прокуратури Генеральної прокуратури України, усіх видів забезпечення та направлено його особову справу до ІНФОРМАЦІЯ_1;
- визнати протиправним та скасувати рішення Другої кадрової комісії, яка утворена наказом Генерального прокурора від 17.10.2019 № 235, про неуспішне проходження ОСОБА_1 атестації за підсумками проведення співбесіди від 12.12.2019;
- поновити ОСОБА_1 на відповідній посаді в органі прокуратури України з 31.12.2019;
- стягнути з Офісу Генерального прокурора на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу, починаючи з 31.12.2019 по дату винесення судового рішення.
2. Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач вказує, що наказ про звільнення та рішення кадрової комісії, яке фактично стало підставою для видання наказу про звільнення, є незаконними та підлягають скасуванню. Зазначає, що оскаржуваним наказом позивача звільнено з військової служби в запас, проте незважаючи на фактичне звільнення позивача з органу прокуратури, відомостей про звільнення в резолютивній частині наказу немає, як і відсутнє посилання на статтю 51 Закону України «Про прокуратуру». Наголошує, що в даному випадку звільнення позивача мало відбуватись виключно відповідно до Закону України «Про прокуратуру». На переконання позивача, формулювання в оскаржуваному наказі про звільнення позивача на підставі організаційних заходів є неправдивим, а звільнення з цієї підстави незаконним, з огляду на відсутність ознак ліквідації або реорганізації або скорочення штату Генеральної прокуратури України. На думку позивача, при звільненні позивача відповідачем порушено вимоги трудового законодавства в частині працевлаштування позивача. Крім того, позивач підкреслює, що займаючи посаду прокурора безстроково у відповідності до частини третьої статті 16 Закону України «Про прокуратуру», право позивача на працю не може бути обмежене Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури», положеннями якого позивач був поставлений перед вибором або подати заяву про переведення на посаду прокурора в Офісі Генерального прокурора та про намір пройти атестацію, або бути звільненим. Зазначає, що у кадрової комісії, яка проводила атестацію позивача, відсутні повноваження на проведення атестації прокурорів та прийняття рішень щодо успішного або неуспішного проходження атестації; атестація проведена некомпетентними особами.
Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій
3. Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 22.11.2021 адміністративний позов задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано рішення Другої кадрової комісії від 12.12.2019 № 25 про неуспішне проходження прокурором ( ОСОБА_1 ) атестації. Визнано протиправним та скасовано наказ Генерального прокурора від 27.12.2019 № 1238-вк, яким заступника начальника першого відділу процесуального керівництва управління процесуального керівництва у кримінальних провадженнях управління Головної військової прокуратури Генеральної прокуратури України майора юстиції ОСОБА_1 з 31.12.2019 звільнено з військової служби у запас відповідно до підпункту «г» пункту 2 частини п`ятої статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок та військову службу» (у зв`язку із скороченням штатів або проведенням організаційних заходів), виключено зі списків особового складу Головної військової прокуратури Генеральної прокуратури України, усіх видів забезпечення та направлено його особову справу до Печерського районного в місті Києві військового комісаріату. Визнано протиправним та скасовано наказ Генерального прокурора від 11.06.2020 № 1496ц «Про внесення змін до наказу Генерального прокурора від 27.12.2019 № 1238-вк», яким внесено зміни до наказу Генерального прокурора від 27.12.2019 № 1238-вк, а саме викладено пункт 1 у такій редакції: «Майора юстиції ОСОБА_1 , якого наказом Міністра оборони України від 24.12.2019 № 71523 звільнено з військової служби у запас відповідно до підпункту «г» пункту 2 частини п`ятої статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» (у зв`язку із скороченням штатів або проведення організаційних заходів), з 31.12.2019 звільнити з посади заступника начальника першого відділу процесуального керівництва управління процесуального керівництва у кримінальних провадженнях управління Головної військової прокуратури Генеральної прокуратури України, виключити зі списків особового складу Головної військової прокуратури Генеральної прокуратури України, усіх видів забезпечення та направити його особову справу до Печерського районного в місті Києві військового комісаріату». Поновлено ОСОБА_1 на посаді заступника начальника першого відділу процесуального керівництва управління процесуального керівництва у кримінальних провадженнях управління Головної військової прокуратури Генеральної прокуратури України, з 01.01.2020. Стягнуто з Офісу Генерального прокурора на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу у сумі 2 949 188, 26 грн. Стягнуто з Офісу Генерального прокурора на користь ОСОБА_1 сплачений ним судовий збір у розмірі 840, 80 грн. У задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовлено. Звернуто до негайного виконання рішення суду в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді заступника начальника першого відділу процесуального керівництва управління процесуального керівництва у кримінальних провадженнях управління Головної військової прокуратури Генеральної прокуратури України, з 01.01.2020. Звернуто до негайного виконання рішення суду в частині стягнення з Офісу Генерального прокурора середнього заробітку за час вимушеного прогулу у межах суми стягнення за один місяць у розмірі 33 908, 99 грн.
4. При прийнятті рішення суд першої інстанції дійшов висновку, що наказ Генерального прокурора від 27.12.2019 № 1238-вк про звільнення позивача з військової служби прийнято відповідачем за відсутності у останнього повноважень на звільнення позивача з військової служби. Скасовуючи наказ Генерального прокурора від 11.06.2020 № 1496ц, яким внесено зміни до наказу про звільнення позивача суд першої інстанції виходив з того, що такий не містить жодної підстави для звільнення позивача саме з посади прокурора. Крім того, суд першої інстанції дійшов висновку, що оскаржуване рішення кадрової комісії стосовно позивача не відповідає критеріям обґрунтованості, безсторонності та добросовісності, оскільки відповідачем не надано доказів, які вважаються встановленими та мали вирішальне значення для його прийняття, достовірність даних, які були взяті кадровою комісією до уваги, а зміст оскаржуваного рішення фактично є констатацією сумніву у відповідності вимогам доброчесності прокурора, без наведеного належного та достатнього обґрунтування такого висновку.
Сервіси для юристів