Ухвала КАС ВП від 23.05.2018 року у справі №825/1496/17

ПОСТАНОВА

Іменем України

15 травня 2019 року

Київ

справа №825/1496/17

адміністративне провадження №К/9901/1259/17

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого - Хохуляка В.В., суддів: Бившевої Л.І., Васильєвої І.А., Гончарової І.А., Олендера І.Я., Пасічник С.С., Юрченко В.П., Ханової Р.Ф., Шипуліної Т.М.,

при секретарі судового засідання Лисенко О.М.,

за участю представника відповідача Родінченко М.М .

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу ОСОБА_2 на постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 25.10.2017 (суддя Житняк Л.О.) та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 30.11.2017 (головуючий суддя Беспалов О.О., судді: Губська О.А., Парінов А.Б.) у справі №825/1496/17 за позовом ОСОБА_2 до Головного управління ДФС у Чернігівській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_2 (далі - позивач у справі) звернувся до суду з адміністративним позовом до Головного управління ДФС у Чернігівській області (далі - податковий орган, відповідач у справі), в якому просив визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 13 червня 2017 року №27851-13, №27852-13, №27854-13, №27858-13, №27860-13, №27861-13, якими позивачу, як власнику нерухомості, нараховано податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки відповідно у розмірах 34221,25 грн, 22481,73 грн, 3528,78 грн, 3850,13 грн, 2072,51 грн, 328,65 грн, з мотивів безпідставності їх прийняття.

25 жовтня 2017 року постановою Чернігівський окружний адміністративний суд, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 30 листопада 2017 року, у задоволенні адміністративного позову відмовив.

Не погодившись з рішеннями судів попередніх інстанцій, позивач звернувся з касаційною скаргою до Верховного Суду.

В обґрунтування доводів касаційної скарги позивач зазначає, що судами попередніх інстанцій порушено норми матеріального права. Зокрема, позивач вказує, що одним з принципів оподаткування є стабільність, визначений підпунктом 4.1.9 пункту 4.1 статті 4 Податкового кодексу України. Даний принцип полягає в тому, що зміни до будь-яких елементів податків та зборів не можуть вноситись пізніше, як за шість місяців до початку нового бюджетного періоду, у якому будуть діяти нові правила та ставки.

Як вважає позивач, з урахуванням підпункту 4.1.9 пункту 4.1 статті 4, пункту 8.3 статті 8, статті 12 Податкового кодексу України та часу прийняття Ніжинською міською радою Чернігівської області змін до рішення щодо ставок податків на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки та порядок звільнення інвалідів першої та другої груп, застосування останнього можливе лише з 2017 року. На думку позивача, суд апеляційної інстанції, відмовляючи у задоволенні апеляційної скарги, підтвердив той факт, що зміни до рішення міської ради від 08 липня 2015 року були внесені 21-26 січня 2016 року, тобто з запізненням, для їх застосування у 2016 році, але мотивував своє рішення тим, що для позивача не змінювались ставки податку, а лише змінювався порядок застосування пільг.

Позивач просить суд касаційної інстанції скасувати постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 25 жовтня 2017 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 30 листопада 2017 року, прийняти нове судове рішення про задоволення позовних вимог.

В свою чергу, відповідачем подано відзив на касаційну скаргу, у якому податковий орган стверджує, що постанова суду першої інстанції та ухвала суду апеляційної інстанції прийняті в межах чинного законодавства.

Відповідач вказує, що рішенням Ніжинської міської ради від 08 липня 2015 року запроваджено на території Ніжинської міської ради податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки та затверджено положення про податок на нерухоме майно відмінне від земельної ділянки. Пільги з податку, який сплачується на відповідній території з об`єктів нежитлової нерухомості, встановлюються залежно від майна, яке є об`єктом оподаткування. Обов`язок сплачувати податок покладено на позивача після набрання чинності Законом «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи», та не поширено такий на період до набрання ним чинності, тобто до 01 січня 2015 року.

Крім того, як вважає відповідач, від сплати податку звільняються інваліди першої та другої групи лише на один об`єкт житлової нерухомості. Відповідач переконаний, що рішення органу місцевого самоврядування не суперечить підпункту 4.1.9 пункту 4.1 статті 4 Податкового кодексу України, оскільки податкова пільга не змінювалась, а було лише уточнено кількість об`єктів оподаткування, на які вона розповсюджується.

Відтак, відповідач просить суд касаційної інстанції залишити в силі постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 25 жовтня 2017 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 30 листопада 2017 року, які прийняті судами попередніх інстанцій в межах чинного законодавства, повно і всебічно з`ясувавши обставини в адміністративній справі.

Згідно з частиною третьою статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

Ухвалою Верховного Суду від 28 грудня 2017 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою позивача у справі №825/1496/17.

Ухвалою від 17 травня 2018 року суд визнав за можливе проведення попереднього розгляду справи та призначив попередній розгляд справи на 22 травня 2018 року.

Під час попереднього розгляду справи колегія суддів дійшла висновку про те, що справу необхідно розглянути в судовому засіданні.

Ухвалою суду від 22 травня 2018 року призначено справу №825/1496/17 до касаційного розгляду у судовому засіданні на 12 червня 2018 року. У судовому засіданні оголошено перерву до 31 липня 2018 року. В подальшому, судове засідання з розгляду касаційної скарги у даній справі призначено на 11 грудня 2018 року.

Ухвалою від 11 грудня 2018 року справу №825/1496/17 передано на розгляд палати, до якої входить колегія, що розглядає цю справу.

У судовому засіданні 15 травня 2019 року судом проголошено вступну та резолютивну частини постанови про залишення касаційної скарги позивача без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій - без змін.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що згідно копії витягу з Реєстру речових прав на нерухоме майно від 11 жовтня 2017 року №99951567 за позивачем зареєстровано право власності на об`єкти нерухомого майна, а саме: