Ухвала КАС ВП від 03.05.2018 року у справі №807/1277/17

ПОСТАНОВА

Іменем України

15 травня 2019 року

Київ

справа №807/1277/17

адміністративне провадження №К/9901/49372/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Білоуса О.В.,

суддів - Шарапи В.М., Желтобрюх І.Л.,

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Спецавтоінвест «Закарпаття» на постанову Закарпатського окружного адміністративного суду від 21 листопада 2017 року (головуючий суддя - Іванчулинець Д.В., судді - Ващилін Р.О., Дору Ю.Ю.) та постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 19 березня 2018 року (головуючий суддя - Обрізко І.М., судді - Яворський І.О., Онишкевич Т.В.) у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Спецавтоінвест «Закарпаття» до Державної служби України з безпеки на транспорті, треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору: Товариство з обмеженою відповідальністю «Український лізинговий фонд», Управління Укртрансбезпеки у Львівській області про визнання протиправним та скасування розрахунку,

УСТАНОВИВ:

У жовтні 2017 року ТОВ «Спецавтоінвест «Закарпаття» звернулося до суду з позовом до Державної служби України з безпеки на транспорті про визнання протиправним та скасування розрахунку, в якому просило:

- визнати протиправним та скасувати розрахунок плати за проїзд великовагових та (або) великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами загального користування від 05 вересня 2017 року № 235.

Постановою Закарпатського окружного адміністративного суду від 21 листопада 2017 року, залишеною без змін постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 19 березня 2018 року у задоволенні адміністративного позову відмовлено.

Не погодившись з ухваленим у справі судовим рішенням, ТОВ «Спецавтоінвест «Закарпаття» звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального та процесуального права, просило рішення судів першої та апеляційної інстанцій скасувати та прийняти нове, яким у задоволенні позовних вимог відмовити.

Справу згідно з Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 02 травня 2018 року передано для розгляду касаційної скарги колегії суддів Касаційного адміністративного суду у складі Білоуса О.В. (суддя-доповідач), Шарапи В.М., Желтобрюх І.Л.

Заслухавши суддю-доповідача, переглянувши судові рішення в межах доводів і вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права, колегія суддів дійшла висновку про часткове задоволення касаційної скарги.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що під час проведення рейдової перевірки на автомобільній дорозі міжнародного значення М06 «Київ-Чоп» 598км+300м, на підставі направлення на перевірку від 04 вересня 2017 року за № 007992, посадовими особами Управління Укртрансбезпеки у Львівській області 05 вересня 2017 року було зупинено транспортний засіб марки FORD CARGO, д.р.н. НОМЕР_1 для проведення перевірки дотримання вимог законодавства про автомобільний транспорт у відповідності до п.15 постанови Кабінету Міністрів України «Про затвердження Порядку здійснення державного контролю на автомобільному транспорті» від 08 листопада 2006 року за № 1567, а також для проведення габаритно-вагового контролю у відповідності до постанови Кабінету Міністрів України «Про заходи щодо збереження автомобільних доріг загального користування» від 27 червня 2007 року за № 879.

Під час проведення габаритно-вагового контролю вантажного автомобіля марки FORD CARGO, д.р.н. НОМЕР_1, посадовими особами Управління Укртрансбезпеки у Львівській області, було виявлено факт перевезення вантажу із перевищенням вагових обмежень (чек зважування за № 0664 від 05 вересня 2017 року о 15:38 год.), встановлених пунктом 22.5 Правил дорожнього руху України. Тобто, перевищення навантаження на здвоєну вісь транспортного засобу фактична 25,460 кг дозволена 16 тон, перевищення нормативно-допустимої ваги складає 9,460 кг.

За результатами проведеної перевірки складено Довідку про результати здійснення габаритно-вагового контролю від 05 вересня 2017 року та Акт за № 0018090 про перевищення транспортним засобом нормативних вагових параметрів від 05 вересня 2017 року.

На підставі вищезазначеного Акту працівниками Управління Укртрансбезпеки у Львівській області 05 вересня 2017 року було складено розрахунок плати за проїзд великовагових та (або) великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами загального користування за № 235. У відповідності до вищезазначеного розрахунку Товариство з обмеженою відповідальністю «Український лізинговий фонд» зобов'язане сплатити плату за користування автомобільними дорогами у розмірі 1984,50 євро.

Вважаючи, вищеозначений розрахунок протиправним та таким, що порушує норми чинного законодавства України, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Розглядаючи справу по суті суди попередніх інстанцій виходили з того, що даний спір є публічно-правовим, а тому підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства.

Проте, Верховний Суд не погоджується із такою правовою позицією судів, з огляду на наступне.

Згідно з частиною першою статті 2 КАС України (тут і надалі наводиться у редакції, чинній на час звернення до суду з даним позовом та вирішення справи судами попередніх інстанцій) завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Частиною другою статті 4 КАС України визначено, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на всі публічно-правові спори, крім спорів, для яких законом установлений інший порядок судового вирішення.

Спором адміністративної юрисдикції в розумінні пункту 1 частини першої статті 3 КАС України є переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

За правилами пункту 1 частини другої статті 17 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

Отже, до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій, чи бездіяльності цих органів (осіб), прийнятих або вчинених ними при здійсненні владних управлінських функцій.

Наведене узгоджується і з положеннями статей 2, 4, 19 чинної редакції КАС України, які закріплюють завдання адміністративного судочинства, визначення понять публічно-правового спору та суб'єкта владних повноважень, а також межі юрисдикції адміністративних судів.