ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
14 липня 2022 року
м. Київ
справа № 420/14397/21
адміністративне провадження № К/990/12546/22
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Усенко Є.А.,
суддів: Яковенка М.М., Гімона М.М.,
розглянувши у порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами касаційну скаргу Державного підприємства «Адміністрація морських портів України» на ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 30.11.2021 (суддя Вовк П.В.) та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 10.02.2022 (головуючий суддя Мельничук В.П., судді: Лічевецький І.О., Оксененко О.М.) у справі за позовом Державного підприємства «Адміністрація морських портів України» до Державної податкової служби України про визнання бездіяльності протиправною, стягнення шкоди,
У С Т А Н О В И В:
У серпні 2021 року Державне підприємство «Адміністрація морських портів України» (далі - позивач, ДП «Адміністрація морських портів України», Підприємство) звернулося до суду з адміністративним позовом до Державної податкової служби України (далі - відповідач, ДПС України) про визнання бездіяльності ДПС України щодо невнесення відомостей про реєстрацію податкової накладної від 11.08.2015 №1 до Єдиного реєстру податкових накладних протиправною, стягнення з держави в особі ДПС України на користь Підприємства збитків (шкоди) у розмірі 9 016 666,67 грн.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 30.11.2021, залишеною без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 10.02.2022, позовну заяву ДП «Адміністрація морських портів України» до ДПС України залишено без розгляду.
Залишаючи позовну заяву без розгляду, суди першої та апеляційної інстанції виходили з того, що позивач, звернувшись до суду з позовною заявою 11.08.2021, пропустив встановлений частиною другою статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС) шестимісячний строк звернення до адміністративного суду з позовом. При цьому суди зазначили, що постановою Донецького окружного адміністративного суду від 10.12.2015 у справі №805/4620/15-а, яка набрала законної сили 02.03.2016, визнано протиправною відмову Державної фіскальної служби України (далі - ДФС України) в реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних (далі - ЄРПН) податкової накладної №1 від 11.08.2015, виписаної Товариством з обмеженою відповідальністю (ТОВ) «Лігос УА» на адресу Одеської філії ДП «Адміністрація морських портів України» на попередню оплату за договором від 25.06.2015 №653-В-ОДФ-15 в розмірі 54 100 000,00 грн, в тому числі ПДВ 9 016 666,67 грн; визнано зазначену податкову накладну прийнятою і зареєстрованою в ЄРПН 01.09.2015. Невиконання контролюючим органом обов`язку щодо внесення відомостей про реєстрацію податкової накладної від 11.08.2015 №1 до ЄРПН з дати набрання законної сили вказаною постановою є бездіяльністю відповідача, про яку позивач мав дізнатись, починаючи з 02.03.2016. Крім того, про стан реєстрації в ЄРПН податкової накладної від 11.08.2015 №1 позивачу було відомо на час звернення до Господарського суду Одеської області в квітні 2019 року з позовом до ТОВ «Лігос УА» та Маріупольської ОДПІ ГУ ДФС у Донецькій області, ДФС України про відшкодування збитків у розмірі 9 016 666, 67 грн, завданих внаслідок не виконання обов`язку надати покупцю зареєстровану податкову накладну по даті першої події (сплати авансового платежу) та неможливості реалізувати право на податковий кредит в зазначеній сумі. Разом з тим, позивач звернувся з позовом лише 11.08.2021, а будь-яких об`єктивних причин, що перешкоджали йому звернутися до адміністративного суду для захисту своїх прав та інтересів у встановлений частиною другою статті 122 КАС строк, не навів, доказів на підтвердження поважності причин пропуску строку звернення до адміністративного суду не надав. Суд відхилив довід ДП «Адміністрація морських портів України», що про реєстрацію податкової накладної від 11.08.2015 №1 позивач дізнався лише 17.02.2021 з витягу з ЄРПН, виходячи з того, що дані щодо цієї податкової накладної були внесені до ЄРПН 21.12.2020 з одночасним зменшенням в електронному рахунку в системі електронного адміністрування ПДВ ТОВ «Лігос УА» реєстраційного ліміту на 9 016 666,67 грн та збільшенням реєстраційного ліміту на цю ж суму в електронному рахунку позивача, про що позивач мав можливість бути обізнаний з інформації в меню «Система електронного адміністрування ПДВ» свого електронного кабінету платника податків. Суди вказали, що поважними причинами для поновлення строку на подання адміністративного позову визнаються лише такі обставини, які є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій та підтверджені належними доказами.
ДП «Адміністрація морських портів України» подало до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду касаційну скаргу на ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 30.11.2021 та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 10.02.2022, у якій просить скасувати вказані судові рішення та направити справу №420/14397/21 на продовження розгляду до суду першої інстанції.
Доводи, наведені у касаційній скарзі, про порушення судами першої та апеляційної інстанції норм процесуального права, зокрема, статті 122 КАС, обґрунтовані посиланням на те, що рішенням комісії ДПС України на виконання судового рішення у справі №805/4620/15-а податкова накладна від 11.08.2015 №1 на суму 54 100 000,00 грн (ПДВ 9 016 666,67 грн), виписана ТОВ «Лігос УА», була зареєстрована в ЄРПН тільки 21.12.2020. Позивач дізнався про реєстрацію зазначеної податкової накладної 17.02.2021, отримавши витяг з ЄРПН на свій запит до ДПС України.
Протиправна бездіяльність відповідача з дати направлення податкової накладної від 11.08.2015 №1 для реєстрації в ЄРПН (01.09.2015) до дати її реєстрації в ЄРПН (21.12.2020) щодо не внесення відомостей про реєстрацію цієї податкової накладної до ЄРПН, та повідомлення позивача про таку реєстрацію на його запит тільки 17.02.2021, позбавила позивача права включити сплачений ПДВ в сумі 9 016 666,67 грн до податкового кредиту та, відповідно, скористатись правом на зменшення податкового зобов`язання на цю ж суму (враховуючи встановлене пунктом 201.10 статті 201 Податкового кодексу України (далі - ПК) обмеження строку, впродовж якого за платником ПДВ зберігається право включити суму ПДВ до податкового кредиту, 365-ма календарними днями після граничного строку подання податкової декларації за звітний податковий період, в якому таке право виникло). Позивач зазначив, що вирішуючи питання щодо дотримання ДП «Адміністрація морських портів України» строку звернення з адміністративним позовом, суди виходили з іншої підстави позову, а саме: вказали на не реєстрацію ДПС України податкової накладної від 11.08.2015 №1, що, за твердженням позивача, вплинуло на висновок судів, що строк був пропущений. Крім того, позивач зазначив, що є великим платником податків, за один день реєструє близько 300 податкових накладних, тому 21.12.2020, коли була зареєстрована зазначена податкова накладна, неможливо було встановити, що реєстраційний ліміт збільшився на 9 016 666,67 грн саме за цією податковою накладною, оскільки цією ж датою реєструвались інші податкові накладні, внаслідок чого реєстраційний ліміт змінювався.
Верховний Суд ухвалою від 13.06.2022 відкрив касаційне провадження у цій справі за касаційною скаргою ДП «Адміністрація морських портів України» на ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 30.11.2021 та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 10.02.2022.
Заперечуючи проти касаційної скарги у відзиві, відповідач просить залишити скаргу без задоволення як безпідставну.
Відповідно до частини першої статті 341 КАС суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
Верховний Суд перевірив наведені у касаційній скарзі доводи, обґрунтування заперечень на касаційну скаргу, правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права та дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.
Дотримання строків звернення до адміністративного суду є однією з умов реалізації права на позов, метою якої є дисциплінування учасників публічно-правових відносин у випадку, якщо вони стали спірними, забезпечення визначеності у правовідносинах.
Поряд з цим суд повинен гарантувати доступ до правосуддя особам, які вважають, що їхнє право порушене, і діяли добросовісно, але пропустили строк звернення до суду з поважних причин. У випадку пропуску строку звернення до суду підставами для визнання поважними причин, з яких строк пропущений, є лише об`єктивно непереборні обставини, які не залежать від волевиявлення особи, викликані дійсно істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення відповідних дій та підтверджені належними доказами.
Відповідно до положень частини першої статті 122 КАС адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Частиною другою статті 122 КАС встановлено, що для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів (частина третя статті 122 КАС).
Порушення прав, свобод чи інтересів особи - це фактичний наслідок протиправного рішення, дії чи бездіяльності певного суб`єкта владних повноважень щодо цієї особи.
День, коли особа дізналася про порушення свого права (свобод чи інтересів), - це підтверджений відповідними доказами день, коли позивач дізнався про рішення, дію чи бездіяльність, внаслідок якої відбулося порушення його прав, свобод чи інтересів. Цим днем може бути, зокрема, день винесення рішення, яке оскаржується, якщо воно приймалося за участю особи, або день вчинення дії, яка оскаржується, якщо особа була присутня під час вчинення цієї дії, чи день, коли особа дізналася про протиправну бездіяльність суб`єкта владних повноважень.
Якщо цей день встановити точно не можливо, строк обчислюється з дня, коли особа повинна була дізнатися про порушення своїх прав (свобод чи інтересів). При цьому "повинна" слід тлумачити як неможливість незнання, припущення про високу вірогідність дізнатися, а не обов`язок особи дізнатися про порушення своїх прав. Зокрема, особа повинна була дізнатися про порушення своїх прав, якщо вона знала про обставини прийняття рішення чи вчинення дій і не було перешкод для того, щоб дізнатися про те, яке рішення прийняте або які дії вчинені.
Незнання про порушення через байдужість до своїх прав, небажання дізнатися або через неуважність, внаслідок якої порушення прав не було виявлено своєчасно, не є поважною причиною пропуску строку звернення до суду.
Сервіси для юристів