Ухвала КАС ВП від 28.01.2018 року у справі №820/11570/15

ПОСТАНОВА

Іменем України

14 березня 2018 року

Київ

справа №820/11570/15

провадження №К/9901/6679/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого - Смоковича М. І.,

суддів: Бевзенка В. М., Білоуса О. В.,

розглянувши у письмовому провадженні у касаційній інстанції адміністративну справу № 820/11570/15

за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Харківській області, Міністерства внутрішніх справ України про визнання незаконним і скасування наказу, поновлення на посаді, провадження по якій відкрито

за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Харківського апеляційного адміністративного суду, прийняту 10 травня 2016 року у складі колегії суддів: головуючого - Мельнікової Л. В., суддів: Бартош Н. С., Філатова Ю. М.,

в с т а н о в и в :

У грудні 2015 року ОСОБА_1 звернулась до суду з адміністративним позовом до Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Харківській області (далі - ГУМВС України в Харківській області), Міністерства внутрішніх справи України (далі - МВС України), в якому, з урахуванням уточнених позовних вимог, просила визнати незаконним та скасувати наказ ГУМВС України в Харківській області від 06 листопада 2015 року № 625 о/с в частині звільнення позивача з органів внутрішніх справ та зобов'язати МВС України поновити ОСОБА_1 на рівнозначній посаді в органах МВС України.

В мотивування позову зазначає, що з серпня 2012 року вона проходила службу в органах внутрішніх справ, обіймаючи посаду слідчого відділення розслідування злочинів лінії карного розшуку СВ Ленінського РВ ХМУ ГУ, маючи спеціальне звання старшого лейтенанта міліції.

Однак, 06 листопада 2015 року ГУМВС України в Харківській області видано наказ № 625о/с, яким ОСОБА_1 звільнено з органів внутрішніх справ у запас Збройних Сил України за пунктом 64 "г" Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів УРСР від 29 липня 1991 року № 114, через скорочення штатів.

Позивач вказує, що ГУМВС України в Харківській області, звільняючи за скороченням штатів, не вчинено заходів для забезпечення працевлаштування на службу в органах внутрішніх справ України при скороченні штатів, яке відбулось внаслідок ліквідації одного органу внутрішніх справ та створення іншого органу, не з'ясував намір позивача подальшого проходження служби в органах внутрішніх справ та не було запропоновано, а ні аналогічну посаду, а ні нижчу, ніж ту, на якій вона проходила службу.

Позивач стверджує, що, індивідуально не попередивши про звільнення у порядку визначеному законом та, не запропонувавши їй продовжувати службу на іншій посаді, відповідачем порушено норми діючого законодавства України щодо можливості подальшого використання позивача на службі в органах внутрішніх справ України.

Крім того, позивач зазначає, що ГУМВС України в Харківській області порушено вимоги частини третьої статті 184 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України), оскільки ОСОБА_1 на момент звільнення перебувала у відпустці по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, про що відповідач був обізнаний.

Вважаючи дії ГУМВС України в Харківській області незаконними, ОСОБА_1 з метою захисту своїх прав звернулась до суду з вимогою про скасування наказу щодо її звільнення.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 09 лютого 2016 року позовні вимоги задоволено.

Скасовано наказ ГУМВС України в Харківській області від 06 листопада 2015 року № 625 о/с "По особовому складу" в частині звільнення ОСОБА_1 у запас Збройних Сил України за пунктом 64 "г" (через скорочення штатів).

Зобов'язано МВС України поновити ОСОБА_1 на посаді слідчого відділення розслідування злочинів лінії карного розшуку СВ Ленінського РВ ХМУ ГУ або на іншій рівнозначній посаді в органах МВС України.

Постановою Харківського апеляційного адміністративного суду від 10 травня 2016 року постанову Харківського окружного адміністративного суду від 09 лютого 2016 року скасовано та прийнято нову, якою в позові відмовлено.

Статтею 327 Кодексу адміністративного судочинства України в редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів", що набув чинності 15 грудня 2017 року (далі - КАС України), обумовлено, що судом касаційної інстанції в адміністративних справах є Верховний Суд.

За правилами частини третьої статті 3 КАС України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу VII «Перехідні положення» КАС України касаційні скарги (подання) на судові рішення в адміністративних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного адміністративного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

22 січня 2018 року касаційна скарга ОСОБА_1 надійшла до Верховного Суду як суду касаційної інстанції в адміністративних справах, яка ухвалою судді-доповідача від 25 січня 2018 року прийнята до провадження.

У касаційній скарзі позивач, посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати його рішення та залишити в силі постанову суду першої інстанції.

Свою касаційну скаргу ОСОБА_1 мотивує неврахуванням судом апеляційної інстанції, що Закон України "Про Національну поліцію", який набув чинності 07 листопада 2015 року, не містить положень щодо гарантій працевлаштування жінок, які мають дітей віком до трьох років, а тому до спірних правовідносин повинні бути застосовані конституційні принципи і загальні засади права, тобто норми КЗпП України, які передбачають обов'язкове працевлаштування зазначеної категорії осіб.