Ухвала КАС ВП від 25.01.2018 року у справі №536/583/17

ПОСТАНОВА

Іменем України

14 лютого 2018 року

Київ

справа №536/583/17

адміністративне провадження №К/9901/4973/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Шарапи В.М.,

суддів: Бевзенка В.М.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні в касаційній інстанції справу за адміністративним позовом:

ОСОБА_2

до Інспектора роти №1 батальйону Управління патрульної поліції у м. Кременчуці Департаменту патрульної поліції Дворніцького Яна Едуардовича,

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Департамент патрульної поліції Національної поліції України

про визнання протиправними дій, визнання протиправною постанови

касаційне провадження у якій відкрито за касаційною скаргою ОСОБА_2 на постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 12.12.2017 у складі колегії суддів: Русанової В.Б. (головуючий суддя), суддів Бартош Н.С., Курило Л.В.

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_2 звернувся до суду з адміністративним позовом до Інспектора роти №1 батальйону Управління патрульної поліції у м. Кременчуці Департаменту патрульної поліції Дворніцького Яна Едуардовича, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Департамент патрульної поліції Національної поліції України, в якому просив:

-визнати протиправними дії відповідача, які мали місце в ході розгляду справи про адміністративне правопорушення та винесення постанови у справі про адміністративне правопорушення серії АР №814191 від 25.03.2017 відносно позивача за частиною 1 статті 122 Кодексу України про адміністративні правопорушення;

-визнати протиправною та скасувати постанову у справі про адміністративне правопорушення серії АР №814191 від 25.03.2017, винесену відповідачем, про притягнення позивача до відповідальності за частиною 1 статті 122 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

Постановою Кременчуцького районного суду Полтавської області від 28.08.2017, з урахуванням внесених ухвалою Кременчуцького районного суду Полтавської області від 13.11.2017 виправлень, адміністративний позов задоволено. Скасовано постанову про адміністративне правопорушення від 25.03.2017 серія АР №814191 за частиною 1 статті 122 Кодексу України про адміністративні правопорушення відносно ОСОБА_2.

Постановою Харківського апеляційного адміністративного суду від 12.12.2017 апеляційну скаргу Департаменту патрульної поліції в особі Управління патрульної поліції у м. Кременчуці задоволено. Постанову Кременчуцького районного суду Полтавської області від 28.08.2017 скасовано та прийнято нову постанову, якою у задоволенні позову ОСОБА_2 відмовлено.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що поліцейським роти № 1 батальйону Управління патрульної поліції у м. Кременчуці Департаменту патрульної поліції винесено постанову серії АР №814191 від 25.03.2017 про накладення на ОСОБА_2 адміністративного стягнення у вигляді штрафу в сумі 225,00 грн. за порушення частини 1 статті 122 Кодексу України про адміністративні правопорушення. З постанови вбачається, що позивач 25.03.2017 о 11 год. 45 хв. керуючи транспортним засобом Skoda Octavia, державний номерний знак НОМЕР_1 в м. Кременчуці на перехресті вулиць Манагарова та вулиці Республіканська здійснив зупинку на перехресті не для надання перевазі в русі, чим порушив підпункт 15.9 "г" Правил дорожнього руху.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що позивач здійснив вимушену зупинку на перехресті, діючи у стані крайньої необхідності, а тому зазначені дії відповідно до статті 18 Кодексу України про адміністративні правопорушення не є адміністративним правопорушенням. Також суд першої інстанції дійшов висновку про відсутність у діях відповідача протиправності, оскільки позивач не повідомив на момент зупинки про обставини крайньої необхідності, а наполягав на відсутності в його діях складу адміністративного правопорушення.

Суд апеляційної інстанції, скасовуючи постанову суду першої інстанції, виходив з того, що наявні у матеріалах справи докази, а саме, наданий відповідачем відеозапис, підтверджують, що зупинка позивача на перехресті не мала характеру вимушеної, а належних доказів, які б свідчили про відсутність в діях позивача складу правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 122 Кодексу України про адміністративні правопорушення, суду не надано. Тому, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про правомірність притягнення позивача до адміністративної відповідальності та відсутність підстав для задоволення позовних вимог.

Позивачем - ОСОБА_2 подано касаційну скаргу на постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 12.12.2017, в якій просить оскаржуване рішення скасувати і залишити в силі постанову Кременчуцького районного суду Полтавської області від 28.08.2017.

Аргументи скаржника на обґрунтування доводів касаційної скарги полягають у тому, що судом апеляційної інстанції неправильно застосовано норми матеріального права, а саме, частини 1 статті 268, частини 1 статті 276 та частини 2 статті 283 Кодексу України про адміністративні правопорушення, оскільки в оспорюваній постанові не зазначено відомостей про технічний засіб, яким здійснено відеозапис і при розгляді справи про адміністративне правопорушення не забезпечено право позивача користуватись юридичною допомогою адвоката, заявляти клопотання, подавати докази по справі тощо. Скаржник вважає, що судом апеляційної інстанції порушено норми процесуального права, зокрема, статей 69-71, 86 КАС України (в редакції, що була чинною станом на час прийняття оскаржуваних рішень), оскільки при прийнятті рішення судом не враховані належні і допустимі докази, а саме, пояснення позивача і показання його дружини, допитаної в якості свідка.

Управлінням патрульної поліції у м. Кременчуці Департаменту патрульної поліції до закінчення визначеного судом строку подано відзив на касаційну скаргу, в якому просить, касаційну скаргу залишити без задоволення, а постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 12.12.2017 без змін. Зазначає, що відеозапис вчиненого адміністративного правопорушення здійснювався відповідачем на підставі положень статті 31 Закону України "Про Національну поліцію". Наголошує, що зразок бланку постанови про накладення адміністративного стягнення, затверджений Інструкцією з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, не містить графи, в якій наводяться докази, на яких ґрунтується висновок про вчинення особою правопорушення. Щодо посилань скаржника на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм частини 1 статті 268, частини 1 статті 276 та частини 2 статті 283 Кодексу України про адміністративні правопорушення, то Управління патрульної поліції у м. Кременчуці Департаменту патрульної поліції вказує, що прийняття оспорюваної постанови відбувалось за спрощеною процедурою, без складення протоколу.

Перевіривши доводи та вимоги касаційної скарги, а також правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права, колегія суддів касаційного суду дійшла висновку, що підстави для задоволення касаційної скарги та скасування рішення суду апеляційної інстанції і залишення в силі рішення суду першої інстанції, визначені статтею 352 КАС України, відсутні.

Відповідно до підпункту "ґ" пункту 15.9 Правил дорожнього руху, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 №1306 (надалі - Правила), зупинка забороняється на перехрестях та ближче 10 м від краю перехрещуваної проїзної частини за відсутності на них пішохідного переходу, за винятком зупинки для надання переваги в русі та зупинки проти бокового проїзду на Т-подібних перехрестях, де є суцільна лінія розмітки або розділювальна смуга.

Згідно з частиною 1 статті 122 Кодексу України про адміністративні правопорушення, порушення правил проїзду перехресть, зупинок транспортних засобів загального користування, проїзд на заборонний сигнал світлофора або жест регулювальника, порушення правил обгону і зустрічного роз'їзду, безпечної дистанції або інтервалу, розташування транспортних засобів на проїзній частині, порушення правил руху автомагістралями, користування зовнішніми освітлювальними приладами або попереджувальними сигналами при початку руху чи зміні його напрямку, використання цих приладів та їх переобладнання з порушенням вимог відповідних стандартів, користування під час руху транспортного засобу засобами зв'язку, не обладнаними технічними пристроями, що дозволяють вести перемови без допомоги рук (за винятком водіїв оперативних транспортних засобів під час виконання ними невідкладного службового завдання), а так само порушення правил навчальної їзди, - тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі двадцяти п'яти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або 50 штрафних балів.