ПОСТАНОВА
Іменем України
12 грудня 2018 року
Київ
справа №826/19056/15
адміністративне провадження №К/9901/6434/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
Головуючої судді - Желтобрюх І.Л.,
суддів: Білоуса О.В., Данилевич Н.А.,
розглянувши у судовому засіданні без виклику сторін в порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу Міністерства юстиції України на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 5 квітня 2016 року (колегія суддів у складі: Данилишина В.М., Качура І.А., Келеберди В.І.) та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 22 серпня 2016 року (колегія суддів у складі: Бабенка К.А., Сорочка Є.О., Хрімлі О.Г.) у справі № 826/19056/15 за позовом ОСОБА_7 до Міністерства юстиції України, Головного територіального управління юстиції у м. Києві, Дисциплінарної комісії арбітражних керуючих (розпорядників майна, керуючих санацією, ліквідаторів) при Міністерстві юстиції України, про визнання протиправними дій та бездіяльності, скасування рішення і наказу, зобов'язання вчинити дії,
установив:
У серпні 2015 року ОСОБА_7 звернувся до суду із адміністративним позовом до Міністерства юстиції України (далі - Мін'юст), Головного територіального управління юстиції у м. Києві (далі - ГТУЮ у м. Києві), Дисциплінарної комісії арбітражних керуючих (розпорядників майна, керуючих санацією, ліквідаторів) при Міністерстві юстиції України (далі - Дисциплінарна комісія), в якому просив: визнати протиправними дії Мін'юсту та ГТУЮ у м. Києві щодо проведення позапланової невиїзної перевірки його діяльності на підставі скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «ДОКАС» (далі - ТОВ «ДОКАС»); визнати протиправною бездіяльність Мін'юсту та ГТУЮ у м. Києві щодо неповідомлення позивачу про перелік документів, які він зобов'язаний надати для перевірки; визнати протиправним висновок Мін'юсту щодо відповідності висновків акту перевірки законодавству з питань банкрутства та підстав його подання до Дисциплінарної комісії; визнати протиправним та скасувати рішення Дисциплінарної комісії про застосування до позивача дисциплінарного стягнення у вигляді позбавлення права на здійснення діяльності арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора), оформлене протоколом №32/07/15; визнати нечинним та скасувати наказ №1404/5 про анулювання свідоцтва НОМЕР_1; зобов'язати Мін'юст поновити дію свідоцтва, виданого позивачу, та виключити з Єдиного реєстру арбітражних керуючих (розпорядників майна, керуючих санацією, ліквідаторів) України запис про анулювання свідоцтва.
Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 5 квітня 2016 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 22 серпня 2016 року, позов задоволено частково: визнано протиправним та скасовано рішення Дисциплінарної комісії про застосування до арбітражного керуючого ОСОБА_7 дисциплінарного стягнення у вигляді позбавлення права на здійснення діяльності арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора), оформлене протоколом від 3 липня 2015 року №32/07/15; визнано протиправним та скасовано наказ Мін'юсту «Про анулювання свідоцтва про право на здійснення діяльності арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора), виданого ОСОБА_7» від 3 серпня 2015 року №1404/5; зобов'язано Мін'юст вилучити з Єдиного реєстру арбітражних керуючих (розпорядників майна, керуючих санацією, ліквідаторів) України запис про анулювання виданого ОСОБА_7 свідоцтва про право на здійснення діяльності арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора) від 18 березня 2013 року НОМЕР_1; в решті позову відмовлено.
Не погоджуючись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій Міністерство юстиції України звернулося із касаційною скаргою, у якій просить скасувати такі рішення і прийняти нове, яким у задоволенні позову відмовити повністю. В обґрунтування вимог касаційної скарги посилається на неправильне застосування судами норм матеріального права, порушення норм процесуального права, неврахування усіх доводів відповідача. На переконання заявника касаційної скарги, суди не врахували, що грубим порушенням позивачем законодавства був факт неналежного виконання ним повноважень ліквідатора. Крім того, заявник касаційної скарги вважає помилковим посилання судів на відсутність належних і допустимих доказів вчинення позивачем грубого порушення закону, оскільки таким доказом є акт перевірки діяльності арбітражного керуючого. Наголошує, що арбітражний керуючий «де-факто» є керівником підприємства, установи, організації, і від одного грубого порушення такою особою закону може бути завдано значної шкоди усьому підприємству, престижу держави, порушено права і свободи громадян. Також стверджує, що оцінка допущеного арбітражним керуючим проступку та вибір виду стягнення, яке належить застосувати до порушника, є дискреційними повноваженнями Дисциплінарної комісії.
Заперечення (відзиву) на касаційну скаргу не надходило.
Від ТОВ «ДОКАС» надійшла заява про залучення його до участі у справі як третьої особи без самостійних вимог на стороні відповідачів, яка вмотивована тим, що ухвалені у цій справі рішення стосуються інтересів даного товариства. Вирішуючи заявлене клопотання, Суд виходить з неможливості залучення до участі у справі третіх осіб на стадії касаційного перегляду справи. Крім того, суди у цій справі не приймали рішень про права, свободи, інтереси та (або) обов'язки ТОВ «ДОКАС». З огляду на наведене, Суд не вбачає правових підстав для задоволення клопотання ТОВ «ДОКАС».
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши доводи касаційної скарги, матеріали справи, судові рішення, колегія суддів Верховного Суду дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, з огляду на таке.
Суди встановили, що арбітражний керуючий ОСОБА_7 призначений ліквідатором ЗАТ «Київський проектно-вишукувальний інститут «Укркомундорпроект», яке визнане банкрутом постановою Господарського суду міста Києва від 29 січня 2014 року (справа №15/238-б).
На підставі скарги ТОВ «ДОКАС» від 20 березня 2015 року, у період з 6 по 8 травня 2015 року ГТУЮ у м. Києві провело позапланову невиїзну перевірку діяльності арбітражного керуючого ОСОБА_7, за результатами якої складено відповідний акт.
Перевіркою виявлено: невиконання арбітражним керуючим вимог господарського суду щодо виявлення активів та пасивів боржника, встановлення наявності активів боржника шляхом надіслання запитів до ряду державних органів, чим грубо порушено абзац 13 частини другої статті 41 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» від 14 травня 1992 року №2343-XII (далі - Закон №2343-XII) та статтю 115 Господарського процесуального кодексу України; неналежне виконання повноважень ліквідатора, чим грубо порушено приписи частини третьої статті 98 Закону №2343-XII.
У зв'язку з цим Департаментом з питань банкрутства Мін'юсту направлено до Дисциплінарної комісії арбітражних керуючих (розпорядників майна, керуючих санацією, ліквідаторів) подання від 3 червня 2015 року №468 про накладення на арбітражного керуючого ОСОБА_7 дисциплінарного стягнення.
На підставі вказаного подання, 3 липня 2015 року Дисциплінарною комісією прийнято рішення, оформлене протоколом №32/07/15, яким вирішено застосувати до арбітражного керуючого ОСОБА_7 дисциплінарне стягнення у вигляді позбавлення права на здійснення діяльності арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора), внести подання до Мін'юсту про застосування до арбітражного керуючого ОСОБА_7 дисциплінарного стягнення у вигляді позбавлення останнього права на здійснення діяльності арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора).
3 серпня 2015 року Мін'юстом прийнято наказ №1404/5 про анулювання виданого позивачу свідоцтва НОМЕР_1.
Задовольняючи позов частково суд першої інстанції, з висновком якого погодився й апеляційний суд, виходив з того, що відповідачами не доведено вчинення позивачем саме грубого порушення законодавства та не надано доказів того, що таке порушення призвело до грубого порушення прав та законних інтересів боржника та (або) кредиторів боржника (банкрута).
Колегія суддів Верховного Суду вважає такий висновок суду першої та апеляційної інстанції передчасним, з огляду на таке.
Згідно зі статтею 1 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» від 14 травня 1992 року №2343-XII (далі - Закон №2343-XII) арбітражний керуючий - це фізична особа, призначена господарським судом у встановленому порядку в справі про банкрутство як розпорядник майна, керуючий санацією або ліквідатор з числа осіб, які отримали відповідне свідоцтво і внесені до Єдиного реєстру арбітражних керуючих (розпорядників майна, керуючих санацією, ліквідаторів) України.
Статтею 107 Закону №2343-XII визначено, що арбітражні керуючі (розпорядники майна, керуючі санацією, ліквідатори) несуть дисциплінарну відповідальність в порядку, встановленому цим Законом. Державний орган з питань банкрутства за поданням Дисциплінарної комісії накладає на арбітражних керуючих (розпорядників майна, керуючих санацією, ліквідаторів) дисциплінарні стягнення.
Контроль за діяльністю арбітражних керуючих (розпорядників майна, керуючих санацією, ліквідаторів) здійснюється у формі планових та позапланових перевірок
У разі виявлення під час перевірки порушень норм законодавства в роботі арбітражного керуючого, державний орган з питань банкрутства може зупинити діяльність арбітражного керуючого та передати матеріали на розгляд дисциплінарній комісії для накладення на порушника дисциплінарних стягнень (стаття 106 Закону №2343-XII).
Згідно зі статтею 105 Закону №2343-XII дисциплінарними проступками арбітражних керуючих (розпорядників майна, керуючих санацією, ліквідаторів) є винне невиконання або неналежне виконання обов'язків арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора).
Сервіси для юристів