Ухвала КАС ВП від 03.05.2018 року у справі №820/4972/17

ПОСТАНОВА

Іменем України

12 червня 2020 року

Київ

справа №820/4972/17

адміністративне провадження №К/9901/48330/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Пасічник С.С.,

суддів: Васильєвої І.А., Юрченко В.П.,

розглянувши у письмовому провадженні касаційну скаргу Головного управління ДФС у Харківській області на постанови Харківського окружного адміністративного суду від 04 грудня 2017 року (суддя Супрун Ю.О.) та Хаківського апеляційного адміністративного суду від 12 березня 2018 року (головуючий суддя Кононенко З.О., судді: Калиновський В.А., Бондар В.О.) у справі за позовом Українсько-американського спільного підприємства у формі Товариства з обмеженою відповідальністю "КАІС" до Головного управління ДФС у Харківській області, третя особа - Товариство з обмеженою відповідальністю "Промарктрейд" про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИВ:

В жовтні 2017 року Українсько-американське спільне підприємство у формі Товариства з обмеженою відповідальністю "КАІС" (далі - позивач, Товариство) звернулося до суду з позовом до Головного управління ДФС у Харківській області (далі - відповідач, податковий орган) про визнання протиправним і скасування податкового повідомлення-рішення від 28.07.2017 року № 0026091202, яким зменшено розмір від`ємного значення податку на додану вартість (далі - ПДВ), що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду на 415228,00грн.

Суди встановили, що відповідачем проведено документальну позапланову виїзну перевірку Товариства з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування ПДВ на поточний рахунок платника податку за квітень 2017 року, за результатами якої складено акт від 11.07.2017 №7200/20-40-12-02-08/20023279, в якому встановлено порушення вимог пунктів 198.1, 198.3, статті 198, пунктів 200.1, 200.4 статті 200 Податкового кодексу України (далі - ПК України), що призвело до завищення суми податкового кредиту за серпень 2016 року на 415228,00грн., що, в свою чергу, стало причиною завищення від`ємного значення ПДВ на цю ж суму.

У акті перевірки податковий орган констатував формування позивачем без достатніх правових підстав податкового кредиту з ПДВ за операціями із ТОВ «Промарктрейд», посилаючись на результати здійснених заходів з податкового контролю по контрагенту та аналізу його податкової звітності, відповідно до яких не встановлено реальності господарських взаємовідносин останнього з платниками податків та наявності у нього необхідних ресурсів і умов для здійснення спірних операцій.

На підставі акту перевірки відповідачем прийнято оскаржуване податкове повідомлення-рішення.

Товариство скористалось правом адміністративного оскарження спірного податкового повідомлення-рішення, однак Державна фіскальна служба України рішенням від 11.10.2017 №22847/6/99-99-11-01-02-25 скаргу позивача залишила без задоволення, а рішення без змін.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 04.12.2017 позов задоволено; визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення №0026091202 від 28.07.2017.

Ухвалюючи рішення, суд дійшов висновку про недоведеність податковим органом безтоварності господарських операцій позивача з контрагентом (ТОВ «Промарктрейд») щодо поставки пшениці другого класу врожаю 2016 року, яка в подальшому була використана у власній господарській діяльності, а відтак Товариство правомірно включило до складу податкового кредиту суми ПДВ за результатами таких операцій.

Харківський апеляційний адміністративний суд постановою від 12 березня 2018 постанову суду першої інстанції залишив без змін.

Не погоджуючись із рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, відповідач подав до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просив їх скасувати та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.

В своїй касаційній скарзі по суті зазначає про помилковість висновків судів попередніх інстанцій, вирішення спору без повного та всебічного дослідження всіх обставин, які мають істотне значення для правильного розгляду справи, що унеможливило реалізацію завдання адміністративного судочинства та призвело до формального та незаконного вирішення спору.

Позивач у письмовому відзиві на касаційну скаргу проти доводів та вимог останньої заперечив, вважаючи їх безпідставними, а рішення судів першої та апеляційної інстанцій, які просить залишити без змін, - обґрунтованими та законними.

Переглянувши судові рішення в межах доводів і вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права і дотримання норм процесуального права, Верховний Суд виходить з такого.

Як передбачено частиною 1 статті 67 Конституції України кожен зобов`язаний сплачувати податки та збори в порядку і розмірах, установлених законом.

Згідно пункту 44.1 статті 44 ПК України (тут і далі в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Згідно з підпунктом 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 ПК України податковий кредит - це сума, на яку платник ПДВ має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Відповідно до пункту 198.1 статті 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій, зокрема, з: придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг (підпункт а).

Пункт 198.3 статті 198 ПК України встановлює, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду, зокрема, у зв`язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

У відповідності до пункту 198.2 статті 198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг.

Згідно пункту 198.6 статті 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.