ПОСТАНОВА
Іменем України
Київ
12 квітня 2018 року
справа №815/225/17
адміністративне провадження №К/9901/1694/17
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючого - Ханової Р.Ф.,
суддів: Гончарової І.А., Олендера І.Я.,
розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби в Одеській області на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 2 березня 2017 року у складі судді Самойлик Г.П. та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 27 липня 2017 року у складі колегії суддів Димерлія О.О., Єщенка О.В., Федусика А.Г. у справі № 815/225/17 за позовом Приватного акціонерного товариства «Виробниче об'єднання «Облпаливо» до Головного управління Державної фіскальної служби в Одеській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 31 жовтня 2016 року №0009651404,
У С Т А Н О В И В :
У січні 2017 року Приватне акціонерне товариство «Виробниче об'єднання «Облпаливо» (далі - Товариство, платник податків, позивач у справі) звернулося до суду з позовом до Головного управління Державної фіскальної служби в Одеській області (далі - податковий орган, відповідач у справі) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 31 жовтня 2016 року №0009651404, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість за основним платежем на 2 648 125 гривні та застосовані штрафні (фінансові) санкції в розмірі 662 031 гривні, з мотивів безпідставності та протиправності його прийняття.
2 березня 2017 року Одеський окружний адміністративний суд постановою, залишеною без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 27 липня 2017 року, адміністративний позов Товариства задовольнив у повному обсязі, визнав протиправним та скасував податкове повідомлення-рішення податкового органу від 31 жовтня 2016 року № 0009651404.
Ухвалюючи рішення суд першої інстанції, з мотивами якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з правомірності віднесення Товариством сум податку на додану вартість до складу податкового кредиту за сім податкових (звітних) періодів (березень, липень, серпень, вересень, жовтень 2015 року та березень, квітень 2016 року), на підставі податкових накладних, отриманих позивачем від його контрагентів Товариства з обмеженою відповідальністю «Донбасвугілля 2004», Товариства з обмеженою відповідальністю «Вуглепостач Транс», Товариства з обмеженою відповідальністю «Савекс Груп», Товариства з обмеженою відповідальністю «Андерсон Груп», Товариства з обмеженою відповідальністю «Лайт Стоун Компані», Товариства з обмеженою відповідальністю «Вимір Експо», Товариства з обмеженою відповідальністю «Крона Трейд», внаслідок здійснення господарських операцій за договорами поставки вугілля.
Суди установили, що всі надані Товариством під час перевірки та впродовж судового розгляду первинні документи податкового та бухгалтерського обліку відповідають вимогам статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16 липня 1999 року № 996-XIV (далі - Закон № 996-XIV), статей 44, 201 Податкового кодексу України, утримують в собі відомості щодо змісту та обсягу господарських операцій.
Крім того, суди попередніх інстанцій установили пов'язаність здійснених Товариством витрат з його господарською діяльністю та подальше використання придбаних товарів в оподатковуваних операціях в межах господарської діяльності позивача.
Не погоджуючись з рішеннями судів попередніх інстанцій, відповідач подав касаційну скаргу, в якій посилається на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалу суду апеляційної інстанції, постановити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог повністю.
У касаційній скарзі податковий орган виклав зміст договорів з поставки вугілля, укладених між Товариством та його сьома контрагентами, зазначив про те, що позивачем здійснено безпідставне документальне оформлення нереальних господарських операцій та складено первинні документи з порушенням норм діючого законодавства. Мотивів того в чому полягає неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права чи порушення ними норм процесуального права касаційна скарга не містить.
5 лютого 2018 року на адресу Верховного Суду надійшов відзив Товариства на касаційну скаргу, в якому позивач просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій - без змін.
Касаційний розгляд справи здійснюється в попередньому судовому засіданні відповідно до статті 343 Кодексу адміністративного судочинства України.
Згідно з частиною третьою статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.
Верховний Суд, переглянувши рішення судів попередніх інстанцій в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, не вбачає підстав для задоволення касаційної скарги.
Відповідно до частин першої, другої, третьої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Зазначеним вимогам закону судові рішення відповідають.
Судами першої та апеляційної інстанцій установлено, що у період з 22 серпня 2016 року по 3 жовтня 2016 року податковим органом проведено документальну планову виїзну перевірку Товариства з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 1 січня 2015 року по 30 червня 2016 року, за результатами якої 10 жовтня 2016 року складено акт № 312/15-32-14-04/305/4975 (далі - акт перевірки).
31 жовтня 2016 року податковий орган на підставі акту перевірки згідно з підпунктом 54.3.2 пункту 54.3 статті 54 Податкового кодексу України прийняв податкове повідомлення-рішення № 0009651404, яким збільшив суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) за основним платежем на 2 648 125 гривні, та застосував штрафні (фінансові) санкції в розмірі 662 031 гривні.
Актом перевірки встановлено та зазначено у податковому повідомленні-рішенні, що Товариством порушені положення підпункту «а» пункту 198.1 та абзаців першого і другого пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України, пункту 198.6 статті 198, абзацу дев'ятнадцятого пункту 201.10 статті 201, пункту 5 розділу III, підпункту 1 пункту 4 розділу V цього Кодексу, норми частини п'ятої статті 9 Закону № 996-XIV, пункту 1.2 Положення про документальне забезпечення записів в бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України № 88 від 24 травня 1995 року, абзацу другого розділу І Інструкції про застосування Плану рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов'язань і господарських операцій підприємств і організацій затвердженої наказом Міністерства фінансів України № 291 від 30 листопада 1999 року, підпункту 5 пункту 4 розділу V Порядку заповнення податкової звітності з податку на додану вартість, затвердженого наказом Міністерства фінансів України № 966 від 23 вересня 2014 року, пункту 5 розділу III, підпункту 1 пункту 4 розділу V Порядку заповнення і подання податкової декларації з податку на додану вартість, затвердженого наказом Міністерства фінансів України №21 від 28 січня 2016 року.
Правовою підставою застосування штрафних (фінансових) санкцій податковим повідомленням-рішенням визначено пункт 123.1 статті 123 Податкового кодексу України.
Сервіси для юристів