ПОСТАНОВА
Іменем України
Київ
12 лютого 2019 року
справа №821/774/16
адміністративне провадження №К/9901/31994/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючого - Ханової Р.Ф. (суддя-доповідач),
суддів: Гончарової І.А., Олендера І.Я.,
розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Херсонської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Херсонській області
на постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 20 вересня 2016 року у складі судді Василяки Д.К.
та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 14 грудня 2016 року у складі колегії суддів Шляхтицького О.І., Запорожана Д.В., Романішина В.Л.
у справі № 821/774/16
за позовом ОСОБА_1
до Херсонської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Херсонській області
про скасування податкового повідомлення-рішення,
У С Т А Н О В И В :
У червні 2016 року ОСОБА_1 (далі - позивач у справі) звернувся до Херсонського окружного адміністративного суду з позовною заявою до (після реорганізації) Херсонської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Херсонській області (далі - податковий орган, відповідач у справі), в якому просив визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення, яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на доходи фізичних осіб внаслідок недекларування суми доходів у вигляді додаткового блага.
20 вересня 2016 року Херсонський окружний адміністративний суд постановою, залишеною без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 14 грудня 2016 року, вимоги позивача задовольнив у повному обсязі, визнав протиправним та скасував податкове повідомлення-рішення, посилаючись на те, що прощена пеня не є додатковим благом, оскільки позивачем фактичне не отримана.
У січні 2017 року відповідач подав касаційну скаргу, в який, посилаючись на неповне дослідження всіх істотних обставин справи, просить скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалу суду апеляційної інстанції, прийняти нову постанову, якою відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.
Відзив на касаційну скаргу від позивача до Верховного Суду не надходив, що не перешкоджає перегляду рішення суду апеляційної інстанцій.
Згідно з частиною третьою статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.
Касаційний розгляд справи здійснюється в попередньому судовому засіданні відповідно до статті 343 Кодексу адміністративного судочинства України.
Верховний Суд, переглянувши рішення судів першої та апеляційної інстанцій в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, не вбачає підстав для задоволення касаційної скарги.
Відповідно до частин першої, другої, третьої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Зазначеним вимогам закону рішення судів попередніх інстанцій відповідають.
Суди першої та апеляційної інстанцій установили, що між позивачем та Публічним акціонерним товариством «Райффайзен Банк Аваль» укладено кредитний договір № 014/18/2310 від 8 липня 2008 року.
Листом-повідомленням від 23 січня 2014 року позивача повідомлено про анулювання заборгованості за пенею в розмірі 233 687,74 грн.
Сервіси для юристів