Ухвала КАС ВП від 12.12.2018 року у справі №826/19299/15

ПОСТАНОВА

Іменем України

11 грудня 2018 року

Київ

справа №826/19299/15

касаційне провадження №К/9901/25039/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого - Шипуліної Т.М.,

суддів: Бившевої Л.І., Хохуляка В.В.

розглянув у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «ЩИТ-К» на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 10.02.2016 (суддя Кузьменко В.А.) та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 23.05.2016 (головуючий суддя - Губська Л.В., судді: Оксененко О.М., Парінов А.Б.) у справі № 826/19299/15 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ЩИТ-К» до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління ДФС у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю «ЩИТ-К» звернулось до адміністративного суду з позовом до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління ДФС у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 22.05.2015 № 0003692207 та від 22.05.2015 № 0003702207.

Окружний адміністративний суд м. Києва постановою від 10.02.2016 в задоволенні адміністративного позову відмовив повністю.

Київський апеляційний адміністративний суд ухвалою від 23.05.2016 залишив постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 10.02.2016 без змін.

Товариство з обмеженою відповідальністю «ЩИТ-К» звернулось до суду касаційної інстанції з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 10.02.2016, ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 23.05.2016 і прийняти нове рішення, яким визнати протиправними та скасувати оскаржувані акти індивідуальної дії.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, а саме: частини другої статті 19 Конституції України, статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, чинній на час вирішення спору в судах попередніх інстанцій).

Зокрема, наголошує на протиправності здійсненого контрольного заходу щодо нього та реальності оспорюваних господарських операцій.

Переглядаючи оскаржувані судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевіряючи дотримання судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права при встановленні фактичних обставин у справі та правильність застосування ними норм матеріального права, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з огляду на таке.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що відповідачем проведено позапланову виїзну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю «Щит-К» з питань правомірності проведених фінансово-господарських операцій при взаємовідносинах з контрагентами Товариством з обмеженою відповідальністю «Мікас Плюс», Товариством з обмеженою відповідальністю «Компанія «Омега Люкс», Товариством з обмеженою відповідальністю «Сетмаркет», Товариством з обмеженою відповідальністю «Ді-Некс», Приватним підприємством «Кінос» за період 2012 - 2014 роки, результати якої оформлено актом від 30.04.2015 № 252/1-26-50-22-07-32589246.

За її наслідками відповідач дійшов висновку про порушення позивачем вимог пункту 138.4 статті 138, підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139, пунктів 198.3, 198.6 статті 198 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) у зв'язку з неправомірним формуванням даних податкового обліку при придбанні послуг з консультування з питань комерційної діяльності, керування та юридичних послуг у Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «Омега Люкс», а також послуг з дослідження кон'юнктури ринку та виявлення громадської думки в Товариства з обмеженою відповідальністю «Ді-Некс» з підстави фіктивного характеру задекларованих поставок.

На підставі зазначеного акта перевірки Державною податковою інспекцією у Голосіївському районі Головного управління ДФС у м. Києві прийнято податкове повідомлення-рішення від 22.05.2015 № 0003692207, згідно з яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 278400,00 грн. за основним платежем та 69600,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями, а також податкове повідомлення-рішення від 22.05.2015 № 0003702207, згідно з яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 309334,00 грн. за основним платежем та 77334,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями.

Відповідно до пункту 44.1 статті 44 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Згідно із статтею 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 № 996-XIV (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) первинним документом є документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до частини першої статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 № 996-XIV (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Отже, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків як обов'язкова ознака господарської операції кореспондує з нормами Податкового кодексу України.

Так, пунктом 138.2 статті 138 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) передбачено, що витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

За змістом підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку, не включаються до складу витрат.

Згідно з пунктом 198.3 статті 198 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг (у разі здійснення контрольованих операцій - не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.