Ухвала КАС ВП від 15.10.2018 року у справі №819/314/18

ПОСТАНОВА

Іменем України

Київ

11 грудня 2018 року

справа №819/314/18

адміністративне провадження №К/9901/63021/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого - Ханової Р.Ф.(суддя-доповідач),

суддів: Гончарової І.А., Олендера І.Я.

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 21 серпня 2018 року у складі колегії суддів Гудима Л.Я., Шинкар Т.І., Святецького В.В. у справі № 819/314/18 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Державної фіскальної служби у Тернопільській області про визнання протиправним та скасування податкових повідомлень-рішень,

У С Т А Н О В И В :

У лютому 2018 року ОСОБА_1 (далі - платник податків, позивач у справі) звернувся до суду з позовом до Головного управління Державної фіскальної служби у Тернопільській області (далі - податковий орган, відповідач у справі) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 20 червня 2017 року № 75191-19, яким визначено суму податкового зобов'язання за платежем податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки за 2016 рік у розмірі 2425,28 грн та №75192-19, яким визначено суму податкового зобов'язання за платежем податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки за 2016 рік у розмірі 8542,57 грн, з мотивів безпідставності їх прийняття.

08 травня 2018 року Тернопільський окружний адміністративний суд рішенням (суддя Осташа А.В.), позов задовільнив, визнав протиправними та скасував податкові повідомлення-рішення від 20 червня 2017 року № 75191-19 та №75192-19. Рішення суду першої інстанції мотивовано посиланням на положення підпункту 4.1.9 пункту 4.1 статті 4, підпункти 12.3.4, 12.3.5 пункту 12.3 статті 12 Податкового кодексу України, аналіз яких зумовив висновок суду про те, що рішення місцевої ради прийнято 14 вересня 2016 року, тобто після 15 липня 2016 року, що обумовлює застосування контролюючим органом положень цього кодексу не раніше наступного бюджетного періоду, тобто не раніше 2017 року, з огляду на це спірні податкові повідомлення рішення суд визнав протиправними.

21 серпня 2018 року Львівський апеляційний адміністративний суду постановою скасував рішення суду першої інстанції та відмовив у задоволенні позову, з мотивів того, що нежитлова нерухомість, яка належить позивачу на праві приватної власності, є об'єктом оподаткування податком на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, а позивач, як власник цієї нерухомості зобов'язаний сплачувати вказаний податок відповідно до вимог статті 266 Податкового кодексу України.

Не погоджуючись з рішеннями судів попередніх інстанцій, позивач подав касаційну скаргу, в якій він, посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову цього суду та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

В касаційній скарзі позивач зазначає, що нежитлові будівлі (комплекс за адресою Тернопільська область, АДРЕСА_1, загальною площею 704 м.кв та комплекс за адресою АДРЕСА_2 загальною площею 2479,7 м.кв), власником яких він є, використовуються ним у власній підприємницькій діяльності для виготовлення виробів із бетону для будівництва та виробництва будівельних металевих конструкцій і частин конструкцій, що обумовлює висновок про те, що ці приміщення не є об'єктом оподаткування податком на нерухоме майно, від'ємне від земельної ділянки в силу положень пункту «є» підпункту 266.2.2 пункту 266.2. статті 266 Податкового кодексу України.

07 листопада 2018 року ухвалою Верховного Суду відкрито провадження за касаційною скаргою податкового органу після усунення позивачем недоліків скарги на виконання ухвали Суду від 10 жовтня 2018 року, справу №819/314/18 витребувано з суду першої інстанції.

19 листопада 2018 року справа №813/314/17 надійшла на адресу Верховного Суду.

27 листопада 2018 року на адресу Суду надійшов відзив від податкового органу на касаційну скаргу позивача, в якому відповідач спростовує доводи касаційної скарги, просить залишити її без задоволення, а судові рішення - без змін.

Згідно з частиною третьою статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

Касаційний розгляд справи проведено у попередньому судовому засіданні відповідно до статті 343 Кодексу адміністративного судочинства України.

Верховний Суд, переглянувши постанову суду апеляційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судом норм матеріального та процесуального права, не вбачає підстав для задоволення касаційної скарги.

Відповідно до частин першої, другої, третьої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Зазначеним вимогам закону судове рішення відповідає.

Судами першої та апеляційної інстанцій установлено, що вдповідно до інформацією Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна за позивачем, як за власником рахуються нежитлові будівлі, а саме:

- нежитлова будівля, телятник №8 з кормокухнею за адресою: Тернопільська область, Підволочиський район, АДРЕСА_1, загальною площею 704 м.кв.;

- нежитлова будівля, телятник АДРЕСА_3, загальною площею 2 479,7 м.кв. (аркуш справи 62-64).

20 червня 2017 року податковим органом згідно з підпунктом 54.3.3 пункту 54.3 статті 54 Податкового кодексу України та відповідно до підпункту 266.7.2 пункту 266.7 статті 266 цього Кодексу прийнято податкові повідомлення-рішення № 75191-19, яким визначено суму податкового зобов'язання за платежем податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки за 2016 рік у розмірі 2425,28 грн та №75192-19, яким визначено суму податкового зобов'язання за платежем податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки за 2016 рік у розмірі 8542,57 грн.