ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
11 жовтня 2023 року
м. Київ
справа № 826/22135/15
касаційне провадження № К/9901/35753/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Бившевої Л.І.,
суддів: Ханової Р.Ф., Хохуляка В.В.,
розглянув у судовому засіданні без виклику сторін касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Сантехінжиніринг" на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 07.08.2017 (суддя - Літвінова А.В.) та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 11.10.2017 (головуючий суддя - Желтобрюх І.Л., судді - Бєлової Л.В., Парінова А.Б.) у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Сантехінжиніринг" до Державної податкової інспекції у Дніпровському районі Головного управління ДФС у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,
УСТАНОВИВ:
Товариство з обмеженою відповідальністю "Сантехінжиніринг" (далі - Товариство, позивач, платник) звернулося до суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Дніпровському районі Головного управління ДФС у м. Києві (далі - Інспекція, відповідач, контролюючий орган), в якому просило визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 03.07.2015 №0002242202, №0002232202.
Обґрунтовуючи вимоги, позивач зазначив, що суми витрат та податкового кредиту були сформовані ним за реальними правочинами, що пов`язані із його господарською діяльністю, у тому числі з контрагентом - ТОВ «Чиста вода СП». Вважає, що господарські операції із зазначеним контрагентом фактично відбулися, спричинили зміну активів та зобов`язань Товариства, а висновки податкового органу, викладені в акті перевірки ґрунтуються лише на припущеннях, наявності негативної інформації щодо контрагента позивача, не підтверджуються об`єктивними даними і не можуть слугувати підставою для висновків про нереальність господарських операцій між позивачем та вказаним контрагентом, відтак, оскаржувані податкові повідомлення-рішення прийняті з порушенням норм діючого законодавства України, що є підставою для їх скасування.
Окружний адміністративний суд міста Києва постановою від 07.08.2017, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 11.10.2017, в задоволенні адміністративного позову відмовив повністю.
Відмовляючи у задоволенні позову, суди виходили з того, що господарські операції позивача з ТОВ «Чиста вода СП» не підтверджені належними первинними документами, не були спрямовані на реальне настання правових наслідків, а були спрямовані на отримання податкової вигоди переважно з контрагентами, які виконують свої податкові зобов`язання, з метою штучного формування валових витрат та податкового кредиту, які не мають реального товарного характеру. ТОВ «Чиста вода СП» послуги позивачу фактично не надавало, представлені позивачем суду первинні фінансово-господарські документи складені формально і жодним чином не доказують факту надання послуг (виконання робіт) контрагентом.
Товариство, не погодившись із судовими рішеннями першої та апеляційної інстанцій, звернулося до суду із касаційною скаргою, в якій просить скасувати судові рішення попередніх інстанцій та прийняти нове рішення про задоволення позовних вимог.
В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на порушення судами по попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права, неповне з`ясування обставин справи, що мають значення для вирішення спору. Наполягає на реальності здійснення господарських операцій між ним і його контрагентом, зазначає, що зазначені господарські операції підтверджується належним чином оформленими первинними документами, вважає необґрунтованими висновки судів про нереальність господарських операцій між ним і ТОВ «Чиста вода СП» з підстав наявності вироку відносно посадових осіб зазначеного контрагента, оскільки таким вироком не надано оцінку господарськими операціями між позивачем та наведеним вище контрагентом. Реєстрація зазначеного підприємства особою, яка не має відношення до вказаного підприємства не може свідчити про фіктивність діяльності такого підприємства.
Відповідач правом подання відзиву (заперечень) на касаційну скаргу не скористався, що не перешкоджає її розгляду.
Вищий адміністративний суд України ухвалою від 03.11.2017 відкрив провадження за касаційною скаргою Товариства.
Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду ухвалою від 27.07.2018 прийняв до провадження касаційну скаргу позивача та витребував матеріали справи із суду першої інстанції.
Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду ухвалою від 10.10.2023 закінчив проведення підготовчих дій та призначив справу до касаційного розгляду у судовому засіданні без повідомлення сторін на 11.10.2023.
Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду перевірив наведені у касаційній скарзі доводи позивача, дійшов до висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, з огляду на наступне.
Судами попередніх інстанцій установлено, що контролюючим органом проведено позапланову виїзну перевірку Товариства з питань правильності нарахування та повноти сплати до бюджету податку на додану вартість та податку на прибуток за взаємовідносинами з ТОВ «Чиста вода СП» за період з 01.01.2013 по 30.04.2015, за результатами якої складено акт від 17.06.2015 №24/26-53-22-02-24-38648076 (далі - акт перевірки), яким встановлено порушення позивачем вимог пункту 138.2 статті 138, підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 ПК України, що призвело до заниження податку на прибуток у сумі 380828,00 грн; пунктів 198.1, 198.3, 198.6 статті 198 ПК України, що призвело до заниження податку на додану вартість у сумі 415426,00 грн.
На підставі висновків акта перевірки контролюючим органом прийнято податкові повідомлення-рішення від 03.07.2015 №0002242202, яким позивачу визначено грошове зобов`язання з податку на додану вартість у розмірі 519283,00 грн, №0002232202, яким позивачу визначено грошове зобов`язання з податку на прибуток у сумі 476035,00 грн.
Фактичною підставою для прийняття зазначеного рішення слугували висновки контролюючого органу про непідтвердження господарських операцій між позивачем та ТОВ «Чиста вода СП», оскільки відносно посадових осіб зазначеного контрагента позивача є вирок за вчинення злочину, передбаченого частиною першою статті 205 Кримінального кодексу України. Зазначений контрагент позивача не мав необхідних умов для здійснення господарської діяльності щодо купівлі, продажу, зберігання, відвантаження товарно-матеріальних цінностей та надання послуг чи здійснення робіт в силу відсутності відповідного персоналу, транспортних засобів, приміщень та матеріальних ресурсів, при значних обсягах купівлі та реалізації товарів (робіт, послуг). Надані до перевірки первинні документи не розкривають змісту та обсягу господарських операцій з метою їх придбання в цілях господарської діяльності позивача, а відтак такі документи не можуть слугувати належною підставою для відображення у податковому обліку платника податків.
Надаючи оцінку правомірності прийняття відповідачем оскаржуваного податкового повідомлення-рішення, Верховний Суд виходить із такого.
Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, регулює ПК України, який, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.
Відповідно до абзаців першого та другого пункту 44.1 статті 44 ПК України (тут і далі - у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.
Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.
За визначенням підпункту 14.1.27 пункту 14.1 статті 14 ПК України витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов`язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).
Сервіси для юристів