ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
11 вересня 2023 року
м. Київ
справа № 808/1120/16
адміністративне провадження № К/9901/40764/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Васильєвої І.А., суддів: Хохуляка В.В., Юрченко В.П.,
розглянувши в порядку письмового провадження справу за адміністративним позовом Товариства з додатковою відповідальністю ``Торговельно-виробничий центр ``Україна`` до Головного управління ДФС у Запорізькій області про скасування податкових повідомлень-рішень, касаційне провадження у якій відкрито за касаційною скаргою Головного управління ДФС у Запорізькій області (процесуальний правонаступник - Головне управління ДПС у Запорізькій області) на постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 05.07.2016 (суддя Татаринов Д. В.) та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 02.03.2017 (головуючий суддя Суховаров А. В., судді: Головко О. В., Ясенова Т. І.),
У С Т А Н О В И В :
У квітні 2016 року Товариство з додатковою відповідальністю ``Торговельно-виробничий центр ``Україна`` (позивач, ТДВ``ТВЦ "УКРАЇНА``, товариство) звернулося до суду з позовом, в якому просило визнати протиправними та скасувати прийняті Головним управлінням ДФС у Запорізькій області (відповідач, ГУ ДФС) податкові повідомлення-рішення від 13.01.2016 №№0000032201, 0000042201, 0000052201 про збільшення товариству грошового зобов`язання з податку на прибуток в сумі 6451,25 грн (в тому числі, основний платіж - 5161 грн, штрафні (фінансові) санкції - 1290,25 грн), з податку на додану вартість (ПДВ) - 211' 516,25 грн (в тому числі, основний платіж - 169' 213 грн, штрафні (фінансові) санкції - 42' 303,25 грн) та зменшення від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток за 2014 рік на 354' 644 грн (т.І, а.с.14-16).
Зазначене рішення ГУ ДФС прийняло на підставі акта документальної планової виїзної перевірки ТДВ``ТВЦ "УКРАЇНА`` від 28.12.2015 №005/08-01-22-01/01559519 із висновком про порушення товариством вимог пункту 44.1 статті 44, підпункту 138.1.1 пункту 138.1, пункту 138.2 статті 138, підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу (ПК) України та вимог підпункту 14.1.181 пункту 14.1 статті 14, пунктів 198.1, 198.3, 198.6 статті 198, пунктів 201.1, 201.4, 201.6, 201.10 статті 201 цього ж Кодексу, що призвело до завищення від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток за 2014 рік на 354' 644 грн, заниження податкових зобов`язань з цього податку за 2013 рік на 5161 грн та ПДВ за вказані періоди на загальну суму 169' 213 грн.
Суть зауважень контролюючого органу до товариства в акті перевірки полягала в тому, що товариство не відкоригувало податковий кредит з ПДВ у сумі 90' 987 грн при списанні безнадійної кредиторської заборгованості у сумі 545' 922 грн, що виникла за наслідками операцій з придбання у ТОВ``Бізнес Строй`` будівельних послуг, але не оплаченими впродовж строку позовної давності. Також контролюючий орган дійшов висновку, що сформовані позивачем податковий кредит у сумі 78' 226 грн та витрати, які враховуються для визначення об`єкта оподаткування, у сумі 381' 810 грн за наслідками операцій з придбання підрядних робіт на підставі договорів із ТОВ``Інтерпромальп`` та ТОВ ``Промбудвентиляція`` документально не підтверджені, оскільки надані до перевірки акти приймання виконаних робіт за 2013-2014 роки за своєю формою та змістом не відповідають типовим формам №КБ-2в та № КБ-3 (т. І, а.с.17-53).
Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач посилався на помилковість висновків контролюючого органу в акті перевірки та відповідно протиправність прийнятих на його підставі спірних податкових повідомлень-рішень.
Позивач доводив, що до перевірки контролюючому органу були надані належно оформленні документи (договори, акти приймання виконаних будівельних робіт, довідки про вартість виконаних будівельних робіт та витрати, податкові накладні, платіжні документи інші), що підтверджують показники, відображені ним у податковій звітності за наслідками операцій з придбання підрядних робіт на підставі договорів із ТОВ``Інтерпромальп`` та ТОВ ``Промбудвентиляція``. Реальність цих операцій контролюючий орган в акті перевірки не заперечував. Позивач також вважав, що у нього не було підстав для коригування податкового кредиту, оскільки положеннями пункту 192.1 статті 192 ПК України такий випадок, як списання кредиторської заборгованості, не передбачено.
Запорізький окружний адміністративний суд постановою від 05.07.2016, залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 02.03.2017, позов товариства задовільнив, визнав протиправними та скасував податкові повідомлення-рішення від 13.01.2016 №№ 0000032201, 0000042201, 0000052201.
Задовольняючи позов, суди першої та апеляційної інстанцій підтримали позицію платника, що стаття 192 ПК України, яка регулює порядок коригування податкових зобов`язань та податкового кредиту, не вимагає коригувати податковий кредит у випадку списання платником податку кредиторської заборгованості після закінчення строку позовної давності. Також суд визнав, що надані позивачем під час перевірки та до суду первинні документи на підтвердження понесених витрат у зв`язку з придбанням послуг у ТОВ``Інтерпромальп`` та ТОВ ``Промбудвентиляція`` відповідають законодавчо установленим вимогам щодо їх оформлення. Натомість контролюючий орган, стверджуючи про невідповідність наданих товариством до перевірки документів типовим формам №КБ-2, № КБ-3, не зазначає в чому саме полягає така невідповідність. При цьому реальне виконання підрядних робіт в акті перевірки відповідач не заперечує.
ГУ ДФС звернулося до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій, посилаючи на порушення судами першої та апеляційної інстанцій вимог статті 159 КАС України у чинній редакції на час розгляду справи, просило скасувати судові рішення попередніх інстанцій та відмовити в задоволені позову.
Вищий адміністративний суд України ухвалою від 30.05.2017 (суддя Вербицька О. В.) відкрив касаційне провадження №К/800/9611/17 у цій справі за касаційною скаргою відповідача.
Позивач правом на подання заперечень на касаційну скаргу не скористався.
Відповідно до пункту 4 частини першої розділу VІІ ''Перехідні положення'' Кодексу адміністративного судочинства (КАС) України в редакції Закону України ``Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів``, від 03.10.2017 №2147-VIII матеріали касаційної скарги з Вищого адміністративного суду України передано до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду та здійснено автоматизований розподіл судової справи між суддями.
Верховний Суд перевірив наведені в касаційній скарзі доводи відповідача, судові рішення попередніх інстанцій та вважає, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з огляду на таке.
Відповідно до положень пункту 44.1 статті 44 ПК України (у чинній редакції на момент виникнення спірних правовідносин) для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.
Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.
У статті 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999 №996-XIV вказано, що первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.
Згідно із частинами першою та другою статті 9 Закону №996-XIV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов`язкові реквізити, перелік яких наведений у цій нормі.
Згідно з пунктом 138.2 статті 138 ПК України витрати, які враховуються для визначення об`єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.
Відповідно до підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 цього Кодексу не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.
Пунктом 198.3 статті 198 ПК України в редакції, чинній до 01.07.2015, встановлено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг (у разі здійснення контрольованих операцій - не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.
Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.
Сервіси для юристів