ПОСТАНОВА
Іменем України
11 липня 2019 року
Київ
справа №855/252/19
адміністративне провадження №А/9901/197/19
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючої судді - Загороднюка А.Г.,
суддів: Єресько Л.О., Соколова В.М.,
за участю:
секретаря судового засідання Івашків Р.В.,
представників позивачів Кочана В.М. , ОСОБА_2 ,
представника відповідача Ющенка.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу представника Ліберальної партії України та ОСОБА_3 - адвоката Кочана Володимира Мартиновича на рішення Шостого апеляційного адміністративного суду від 7 липня 2019 року у справі за адміністративним позовом Ліберальної партії України, ОСОБА_3 до Центральної виборчої комісії про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії,
ВСТАНОВИВ:
Ліберальна партія України, ОСОБА_3 (далі - позивачі) звернулись з адміністративним позовом до Центральної виборчої комісії (далі - відповідач, ЦВК), в якому просили:
1. визнати протиправним та скасувати рішення Центральної виборчої комісії (далі - ЦВК) № 1445 від 3 липня 2019 року "Про скасування реєстрації кандидата в народні депутати України ОСОБА_3 , висунутого Ліберальною партією України в одномандатному виборчому окрузі № 46 на позачергових виборах народних депутатів України 21 липня 2019 року";
2. зобов`язати ЦВК внести зміни до постанови ЦВК № 1346 від 26 червня 2019 року "Про форму, колір і тексти виборчих бюлетенів з виборів народних депутатів України для голосування в одномандатних виборчих округах на позачергових виборах народних депутатів України 21 липня 2019 року" (зі змінами), включивши в Додаток 32 відомості про кандидата в народні депутати України ОСОБА_3 в одномандатному виборчому окрузі № 46.
Рішенням Шостого апеляційного адміністративного суду від 7 липня 2019 року у задоволенні адміністративного позову відмовлено.
Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції дійшов висновку про законність постанови ЦВК № 1445 від 3 липня 2019 року "Про скасування реєстрації кандидата в народні депутати України ОСОБА_3 , висунутого Ліберальною партією України в одномандатному виборчому окрузі № 46 на позачергових виборах народних депутатів України 21 липня 2019 року", і як наслідок необґрунтованої похідної вимоги про зобов`язання ЦВК внести зміни до постанови ЦВК № 1346 від 26 червня 2019 року "Про форму, колір і тексти виборчих бюлетенів з виборів народних депутатів України для голосування в одномандатних виборчих округах на позачергових виборах народних депутатів України 21 липня 2019 року" (зі змінами), включивши в Додаток 32 відомості про кандидата в народні депутати України ОСОБА_3 в одномандатному виборчому окрузі № 46.
Такий висновок обґрунтовував тим, що ОСОБА_3 не проживав протягом останніх п`яти років на території України і дана обставина вказує на невідповідність ОСОБА_3 основоположним критеріям, передбаченим статтею 76 Конституції України та статтею 9 Закону України "Про вибори народних депутатів України".
Зокрема, суд першої інстанції вказав, що надані 2 липня 2019 року Міністерством внутрішніх справ України лист № 9110/01-2019, та 3 липня 2019 року Генеральною прокуратурою України, Службою безпеки України, Національною поліцією України листи відповідно за № 23/1-32773-14, № 99/406, № 7676/01/24-2019, в яких відображена інформація (дані) та матеріали, які зібрані в ході кримінальних проваджень, є належними, достовірними, достатніми письмовими доказами, які свідчать про те, що позивач не проживає на території України останніх п`ять років.
Враховуючи потребу в забезпеченні єдиного застосування закону в подібних правовідносинах, щодо застосування норми права у спірних правовідносинах, в постанові Верховного Суду у справі № 855/152/19 від 25 червня 2019 року, яка в даній категорії спорів є остаточною, суд дійшов висновку, що обов`язок підтвердити відповідність кандидата в народні депутати вимогам, установленим статтею 76 Конституції України та статтею 9 Закону № 4061-VI, покладається на особу, яка звернулася із заявою про реєстрацію кандидатом в народні депутати України.
Позивачами зі своєї сторони суду не надано жодного доказу, що ОСОБА_3 останні п`ять років проживав на території України, зокрема, не надано доказів щодо ведення ним побуту у місці проживання (діяльність, пов`язана з задоволенням своїх власних матеріальних, соціальних та культурних потреб, в тому числі, але не виключно, навіть щодо придбавання товарів чи послуг), доказів перетинання лінії зіткнення в районі проведення антитерористичної операції на території Донецької та Луганської областей, дозволів про перетин лінії зіткнення в рамках діючих контрольних пунктів в`їзду-виїзду в районі проведення антитерористичної операції на території Донецької та Луганської областей, на підставі яких дані про особу вносяться до електронного реєстру (Тимчасовий порядок контролю за переміщенням осіб через лінію зіткнення у межах Донецької та Луганської областей, затвердженого наказом Першого Заступника керівника Антитерористичного центру при Службі безпеці України (керівник Антитерористичної операції на території Донецької та Луганської областей) № 222-ог від 14.04.2017), тощо.
Не погоджуючись з рішенням Шостого апеляційного адміністративного суду від 7 липня 2019 року, представник Ліберальної партії України та ОСОБА_3 - адвокат Кочан В.М. звернувся з апеляційною скаргою в якій просить скасувати рішення Шостого апеляційного адміністративного суду від 7 липня 2019 року та ухвалити нове, яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.
Стверджує, що з лютого 2014 року ОСОБА_3 постійно проживає на території України (в межах державного кордону України) за адресою, що вказана у поданих до ЦВК документів, у місті Донецьку.
На переконання апелянта, в умовах конфлікту на сході України, відсутності контролю зі сторони органів державної влади України за частинами території Донецької області, в тому числі, за відсутності контролю за частиною державного кордону України жоден держаний чи правоохоронний орган України не може з достовірністю довести, що ОСОБА_3 не перебував в межах території України більше 183 днів протягом кожного річного періоду останні п`ять років.
Тому, станом на день прийняття постанови від 3 липня 2019 року у ЦВК були відсутні нові докази, отримані від Державної прикордонної служби України, які б свідчили, що ОСОБА_3 перебуває з 2014 року за межами території України.
Вказував, що ОСОБА_3 позбавлений можливості надати документальні докази свого проживання в місті Донецьку з 2014 року, так як документи, видані на окупованій території м. Донецька, не можуть бути прийняті як доказ такого факту жодним органом державної влади України.
Натомість вказував про безпідставне посилання суду першої інстанції на лист Міністерства внутрішніх справ України № 9110/01-2019 від 2 липня 2019 року, листи від 3 липня 2019 року Генеральної прокуратури України, Служби безпеки України, Національної поліції України відповідно за № 23/1-32773-14, № 99/406, № 7676/01/24-2019, в яких відображена інформація (дані) та матеріали, які зібрані в ході кримінальних проваджень, не є належними, достовірними, достатніми письмовими доказами, які свідчать про те, що позивач не проживає на території України останніх п`ять років.
Сервіси для юристів