Ухвала КАС ВП від 23.01.2019 року у справі №804/2602/15

ПОСТАНОВА

Іменем України

11 червня 2019 року

Київ

справа №804/2602/15

адміністративне провадження №К/9901/8956/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Олендера І.Я.,

суддів: Гончарової І.А., Ханової Р.Ф.,

розглянувши у порядку письмового провадження касаційну скаргу Державної фіскальної служби України на постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 13 жовтня 2015 року (судді: Ясенова Т.І. (головуючий), Суховаров А.В., Головко О.В.) у справі № 804/2602/15 за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Державної фіскальної служби України про визнання недійсною та скасування податкової консультації та зобов`язання вчинити певні дії,

УСТАНОВИВ:

ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст позовних вимог

1. Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (далі - позивач, ФОП ОСОБА_1 ) звернувся до суду з позовом до Державної фіскальної служби України (далі - відповідач, контролюючий орган, ДФС України) про визнання недійсною та скасування податкової консультації № 316/Р/99-99-17-02-02-14 від 30.07.2014, наданої ДФС України на звернення позивача від 16.07.2014, зобов`язання контролюючого органу надати нову податкову консультацію з урахуванням висновків суду.

2. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач надав позивачу податкову консультацію від 30.07.2014 № 316/Р/99-99-17-02-02-14, зробивши висновок про те, що фізична особа-підприємець на загальній системі оподаткування не має права включати до складу витрат суми погашення кредиту та суми сплачених відсотків, які нараховані платнику податків за користування даним кредитом, незалежно від того, що кредит отримувався на здійснення підприємницької діяльності. Однак, позивач зазначає про взаємозв`язок отриманих грошових коштів із веденням ним підприємницької діяльності, а саме - цільова спрямованість кредиту на провадження господарської діяльності, є достатніми підставами для відображенні в бухгалтерському обліку та податковій звітності витрат, пов`язаних з нарахуванням процентів за користування кредитом, зважаючи на зміст положень п. 138.1 ст. 138, п. 141.1 ст. 141 Податкового кодексу України.

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

3. Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 24 березня 2015 року у задоволенні адміністративного позову відмовлено повністю. Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що згідно з положеннями Податкового кодексу України (у редакції Закону, що діяла на момент виникнення спірних правовідносин - надання податкової консультації контролюючим органом) фізична особа-підприємець на загальній системі оподаткування не має право включати до складу витрат суми погашення кредиту та суми сплачених відсотків, які нараховані платнику податків за користування даним кредитом, незалежно від того, що кредит отримувався на здійснення підприємницької діяльності.

4. Не погодившись із рішенням суду першої інстанції, позивач подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, невідповідність висновків суду обставинам справи просив скасувати постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 24 березня 2015 року та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги ФОП ОСОБА_1 у повному обсязі.

5. Постановою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 13 жовтня 2015 року апеляційну скаргу ФОП ОСОБА_1 задоволено повністю. Скасовано постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 24 березня 2015 року та прийнято нове рішення, яким позовні вимоги ФОП ОСОБА_1 задоволено повністю. Визнано недійсною податкову консультацію Державної фіскальної служби України від 30.07.2014, надану Держаною фіскальною службою України на звернення Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 від 16.07.2014. Зобов`язано Державну фіскальну службу України надати нову податкову консультацію на звернення Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 від 16.07.2014 року.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

6. Не погодившись із рішенням суду апеляційної інстанції, ДФС України подала касаційну скаргу, де посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 13 жовтня 2015 року та залишити в силі постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 24 березня 2015 року у справі № 804/2602/15.

СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

7. Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що 16.07.2014 Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 подав звернення до ДФС України на отримання податкової консультації вх. № 2430/ФОП від 16.07.2014 з наступних питань: які законодавчі підстави (з посиланням на конкретні норми статей) для віднесення витрат, пов`язаних зі сплатою процентів за користування Кредитом, до складу витрат, що враховуються при обчисленні об`єкта оподаткування; яким чином мають відображатися в податковому обліку витрати, пов`язані зі сплатою процентів за користування Кредитом, що був взятий для ведення та розвитку власної господарської діяльності платника податків; який порядок відображення в податковому обліку витрат, пов`язаних зі сплатою процентів за користування Кредитом, що був взятий для ведення та розвитку власної господарської діяльності платника податків.

30 липня 2014 року за № 316/Р/99-99-17-02-02-14 відповідач надав позивачу податкову консультацію, зробивши висновок про те, що фізична особа-підприємець на загальній системі оподаткування не має права включати до складу витрат суми погашення кредиту та суми сплачених відсотків, які нараховані платнику податків за користування даним кредитом, незалежно від того, що кредит отримувався на здійснення підприємницької діяльності.

ДОВОДИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

8. В доводах касаційної скарги контролюючий орган цитує норми матеріального та процесуального права, вказує на неврахування судом апеляційної інстанції окремих положень Податкового кодексу України (у редакції Закону, що діяла на момент виникнення спірних правовідносин) щодо віднесення фінансових витрат, зокрема, витрат на нарахування процентів (за користування кредитами та позиками, за випущеними облігаціями та фінансовою орендою), витрат пов`язаних із запозиченнями (з відповідними встановленими податковим законодавством обмеженнями) до витрат, які включаються не до витрат операційної діяльності, а включаються до складу інших витрат (пп. 138.10.5 п. 138.10 ст. 138 Податкового кодексу України), що у своїй сукупності призвело до неправильного застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права та порушень норм процесуального права при прийнятті рішення.

9. Позивач надіслав заперечення на касаційну скаргу, в якому вказує на правильність застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права та просить залишити скаргу без задоволення, а рішення суду апеляційної інстанції без змін.

10. Касаційний розгляд справи проведено в порядку письмового провадження, відповідно до пункту 3 частини першої статті 345 Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції Закону від 3 жовтня 2017 року № 2147-VІІІ, що діє з 15 грудня 2017 року).

ДЖЕРЕЛА ПРАВА Й АКТИ ЇХ ЗАСТОСУВАННЯ

11. Податковий кодекс України (у редакції на час виникнення спірних правовідносин):