ПОСТАНОВА
Іменем України
11 квітня 2018 року
Київ
справа №804/401/17
адміністративне провадження №К/9901/11172/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача Берназюка Я.О., судді Гриціва М.І., судді Коваленко Н.В., розглянувши в письмовому провадженні у касаційному порядку адміністративну справу за позовом Дніпропетровського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до Комунального підприємства «Жовтоводський водоканал» Дніпропетровської обласної ради про стягнення пені за касаційною скаргою Комунального підприємства «Жовтоводський водоканал» Дніпропетровської обласної ради на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду в складі судді Рябчук О.С. від 14 червня 2017 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду в складі колегії суддів: Дурасової Ю.В., Лукманової О.М., Божко Л.А. від 12 грудня 2017 року,
В С Т А Н О В И В :
13 січня 2017 року Дніпропетровське обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів звернулось до суду із позовною заявою до КП «Жовтоводський водоканал» Дніпропетровської обласної ради, в якому просило стягнути з відповідача на користь держави в особі Дніпропетровського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів пеню за порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій у розмірі 142201,94 гривень.
В обґрунтування позивних вимог Дніпропетровське обласне відділення Фонду соціального захисту інвалід посилається на те, що КП «Жовтоводський водоканал» до 15 квітня 2012 року повинно було сплатити адміністративно-господарські санкції у розмірі 165640,08 гривень за невиконання нормативу працевлаштування інвалідів у 2011 році у відповідності до статті 20 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні». Проте, сплата суми заборгованості адміністративно-господарських санкцій відбулась лише 28 грудня 2016 року. З урахуванням тієї обставини, що сума адміністративно-господарських санкцій була сплачена з простроченням 1717 днів, КП «Жовтоводський водоканал» було нараховано пеню в розмірі 142201,94 гривень.
Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 14 червня 2017 року, яку залишено без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 12 грудня 2017 року, позовні вимоги задоволено: стягнуто з КП «Жовтоводський водоканал» Дніпропетровської обласної ради на користь держави в особі Дніпропетровського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів пеню за порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій у розмірі 142201,94 гривень.
Задовольняючи позов, суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, виходив з того, що позовні вимоги Дніпропетровського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до КП «Жовтоводський водоканал» Дніпропетровської обласної ради про стягнення пені у розмірі 142201,94 гривень є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню, оскільки відповідачем були порушені терміни сплати адміністративно-господарських санкцій. Відповідно, Дніпропетровське обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів правомірно нарахувало пеню із розрахунку 1717 днів прострочення, а саме за період з 16 квітня 2012 року по 28 грудня 2016 року, тобто з моменту коли у відповідача виник обов'язок по сплаті суми адміністративно-господарських санкцій до дати фактичної сплати.
Не погоджуючись з рішенням суду першої та апеляційної інстанцій, посилаючись на допущені судами порушення норм матеріального права і недотримання норм процесуального права, КП «Жовтоводський водоканал» Дніпропетровської обласної ради звернулось із касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 14 червня 2017 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 12 грудня 2017 року та відмовити у задоволенні позовних вимог.
Доводи касаційної скарги мотивовані тим, що суди попередніх інстанцій не врахували, що стягнення пені не може бути самостійним предметом адміністративного позову та не може заявлятися окремо від вимог про стягнення адміністративно-господарських санкцій за невиконання нормативу щодо створення місць для працевлаштування інвалідів.
Від Дніпропетровського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів надійшов відзив на касаційну скаргу, в якому вказується на необґрунтованість вимог касаційної скарги та законність рішень судів першої та апеляційної інстанцій.
Судами попередніх інстанцій встановлено та матеріалами справи підтверджено, що постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 12 лютого 2015 року в адміністративній справі № 804/1705/15, залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 02 червня 2015 року, позов Дніпропетровського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів задоволено частково, стягнуто з КП «Жовтоводський водоканал Дніпропетровської обласної ради» на користь Дніпропетровського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції у розмірі 165640,08 гривень.
Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 23 лютого 2016 року постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 12 лютого 2015 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 02 червня 2015 року у справі за позовом Дніпропетровського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до КП «Жовтоводський водоканал» Дніпропетровської обласної ради про стягнення адміністративно-господарських санкцій та пені залишено без змін.
КП «Жовтоводський водоканал» Дніпропетровської обласної ради на виконання рішень суду по справі № 804/1705/15 адміністративно-господарські санкції сплачені 28 грудня 2016 року, тобто з простроченням 1717 днів, за що нарахована пеня у розмірі 142201,94 гривень.Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та доводам касаційної скарги, а також виходячи з меж касаційного перегляду справи, визначених статтею 341 КАС України, колегія суддів зазначає наступне.
Згідно з положенням частини третьої статті 211 КАС України (в редакції, чинній на момент винесення оскаржуваних рішень) та частини четвертої статті 328 КАС України (в редакції, чинній на момент винесення цього рішення) підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Відповідно до частин першої, другої та третьої статті 159 КАС України (в редакції, чинній на момент винесення оскаржуваних рішень) та частин першої, другої та третьої статті 242 КАС України (в редакції, чинній на момент винесення цього рішення) судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Крім того, стаття 2 та частина четверта статті 242 КАС України (в редакції, чинній на момент винесення цього рішення) встановлюють, що судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, а саме бути справедливим та неупередженим, своєчасно вирішувати спір у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.
Зазначеним вимогам процесуального закону рішення суду першої та апеляційної інстанцій не відповідають, а доводи касаційної скарги спростовують висновки, наведені в судових рішеннях, з огляду на наступне.
Відповідно до частини третьої статті 18 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» від 21 березня 1991 року № 875-ХІІ (далі - Закон № 875) підприємства, установи, організації, фізичні особи, які використовують найману працю, зобов'язані виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування інвалідів, у тому числі спеціальні робочі місця, створювати для них умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації і забезпечувати інші соціально-економічні гарантії, передбачені чинним законодавством, надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування інвалідів, і звітувати Фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування інвалідів у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Частина перша статті 19 цього Закону передбачає, що для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, які використовують найману працю, установлюється норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів у розмірі чотирьох відсотків середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб - у кількості одного робочого місця.
Згідно з положеннями частини першої статті 20 Закону № 875-XI (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, де середньооблікова чисельність працюючих інвалідів менша, ніж установлено нормативом, передбаченим статтею 19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається в розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, установі, організації, у тому числі підприємстві, організації громадських організацій інвалідів, фізичної особи, які використовують найману працю, за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом.
Порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій тягне за собою нарахування пені. Пеня обчислюється виходячи з 120 відсотків річних облікової ставки Національного банку України, що діяла на момент сплати, нарахованої на повну суму недоїмки за весь її строк (частина друга статті 20 Закону № 875-XI).
Механізм нарахування пені підприємствами, установами, організаціями та фізичними особами, які використовують найману працю, за порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій, передбачених Законом № 875-XI, встановлений Порядком нарахування пені та її сплати, затвердженим наказом Міністерства праці і соціальної політики України від 15 травня 2007 року № 223 (далі - Порядок № 223).
Пунктом 3.4 цього Порядку № 223 встановлено, що нарахування пені як роботодавцем, так і органом контролю здійснюється з наступного дня граничного строку сплати адміністративно-господарських санкцій по день сплати включно (тобто з 16 квітня наступного за роком, у якому відбулося порушення нормативу).
При цьому, нарахування пені здійснюється на дату фактичного погашення суми боргу (частини боргу) за кожний календарний день прострочення платежу. При частковому погашенні боргу сума такої частки визначається з урахуванням пені, нарахованої на таку частку боргу (пункт 3.6. Порядку).
Сервіси для юристів